79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" липня 2016 р. Справа № 914/3593/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Дубник О.П.
суддів Давид Л.Л.
ОСОБА_1
при секретарі Фака С.П.
розглянув апеляційну скаргу Ес Пі Бі ейч еф. (SРВ hf.) б/н від 28.12.2015р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2015р.
у справі № 914/3593/15
за позовом: Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), Рейк'явік, Ісландія
до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку (далі - ПАТ АКБ) "Львів", м. Львів
про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність в матеріалах справи),
Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).
Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.
Попередній розгляд справи та причини відкладення викладені в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2016р., 11.02.2016р., 10.03.2016р., 08.04.2016р., 12.04.2016р., 28.04.2016р., 01.06.2016р., 16.06.2016р.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2016р. заяву судді Кордюк Г.Т. про самовідвід від розгляду справи № 914/3593/15 задоволено.
У зв'язку з задоволенням заяви головуючого судді Кордюк Г.Т. про самовідвід розпорядженням керівника апарату суду №54 від 17.06.2016р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2016р. до складу колегії входять: головуючий суддя Дубник О.П., судді: Давид Л.Л., Плотніцький Б.Д.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2016р. призначено розгляд справи на 13.07.2016р.
Представником ПАТ АКБ "Львів" через канцелярію суду подано до відома копію постанови Вищого господарського суду України від 14.06.2016р. по справі №914/3594/15.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2015р. (суддя Щигельська О.І.) в задоволенні позову Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) до ПАТ АКБ "Львів" про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ АКБ “Львів” та компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), а саме: вимог ПАТ АКБ “Львів”, як кредитора за зобов'язаннями щодо погашення 30 облігацій (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), що були емітовані компанією Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) (колишній Айсбанк хф.) з вимогами компанії Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.), як кредитора за зобов'язаннями щодо виплати коштів за депозитними договорами №№243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11,248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В відмовлено повністю.
Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 203,601,602 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), ч. 1 ст. 14, ст.ст. 25, 32, 33 Закону України “ Про міжнародне приватне право ” від 23.06.2005р., № 2709-IV (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон № 2709-IV), і зроблено висновок, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що до правочину із зарахування зустрічних однорідним вимог, зокрема в частині зарахування вимог Компанії SPB до ПАТ АКБ “Львів” за вищевказаними депозитними договорами та відповідно на припинення таких вимог, слід застосовувати законодавство Республіки Ісландія, а відтак, і те, що зміст зазначеного правочину суперечить ст.100 Закону Ісландії “Про банкрутство”.
Ес Пі Бі ейч еф. (SРВ hf.), цивільна правосуб'єктність якого підтверджена відповідно до ст. 74 Закону № 2709-IV (т. 1, а.с. 20) свідоцтвом про реєстрацію, не погоджується з ухваленим рішенням суду і вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач обгрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог між ПАТ АКБ "Львів" та Ес Пі Бі ейч еф. (SРВ hf.) суперечить імперативним нормам ст.100 Закону Ісландії “Про банкрутство”, які наведені в юридичних висновках ісландської юридичної фірми “Мандат” від 2 та 7 жовтня 2015 року. Зазначає, що початковою датою банкрутства Ес Пі Бі ейч еф. (SРВ hf.) є 15 грудня 2008р., а датою введення процедури банкрутства є 22.04.2009р., в той час як ПАТ АКБ "Львів" набуло права вимоги за облігаціями скаржника набагато пізніше дати початку банкрутства Ес Пі Бі ейч еф. (SРВ hf.) що суперечить ст.100 Закону Ісландії “Про банкрутство”. Стверджує, що норми ст. 100 Закону Ісландії “Про банкрутство” підлягають застосуванню згідно ч.2 ст. 14 Закону №2709-IV. Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2015р.у справі №914/3593/15, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ АКБ "Львів", зокрема, вважає що враховуючи ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) застосування ісландського законодавства про банкрутство в Україні до приватноправових відносин за українським правом неможливо через відсутність між Україною та Ісландією відповідного міжнародного договору та суперечності публічному порядку України, а правочин з огляду на свій предмет та суб'єктний склад при його укладенні нормам іноземного права не підпорядковувався.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, заслухавши представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, ПАТ АКБ “Львів” заявою про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 08.10.2012р., вчиненою на підставі ст.601 ЦК України, повідомлено Компанію Ес Пі Бі ейч еф. (SPB hf.) про часткове зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, що виникли із вимог ПАТ АКБ “Львів”, як кредитора за зобов'язаннями щодо погашення 30 облігацій, що були емітовані Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.) (“ЕсПіБі”) (колишній Айсбанк хф.) з номером за ISN НОМЕР_1 (“Облігації”), як боржника за цими зобовязаннями (надалі-зобов'язання-1); вимог Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.) (“ЕсПіБі”), як кредитора за зобов'язаннями щодо виплати коштів за депозитними договорами №№ 243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В укладеними з ПАТ АКБ “Львів”, як боржника за цими зобов'язаннями (надалі-зобов'язання-2). За цим ПАТ АКБ “Львів” посилається щодо зобов'язання-1: на Облігації у кількості 30 одиниць (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), право усіх грошових вимог за якими належить ПАТ АКБ “Львів”; щодо Зобов'язання-2: на Договори про депозитний вклад нерезидента №№ 243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В з усіма додатками до них, укладеними з ПАТ АКБ “Львів”, право грошових вимог за якими належали Ес Пі Бі ейч еф (SРВ hf.).
З матеріалів справи вбачається, що Господарським судом Львівської області розглядалась справа №5015/4165/12 за позовом ПАТ АКБ “Львів”, м.Львів до Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.), Ісландія, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Inc.), Британські Віргінські Острови, про стягнення 3709284,40 Євро (38169278,31 грн.). Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.03.2013р. по справі №5015/4165/12, припинено провадження по справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмета спору, оскільки 19 жовтня 2012 року, тобто в процесі розгляду даної господарської справи, відбулось правомірне зарахування частини зустрічних однорідних вимог ПАТ АКБ “Львів” та компанією SPB hf. в порядку статті 601 ЦК України всього на суму 2922884,60 Євро (що еквівалентно 30077067,12грн.). Таке зарахування та припинення зустрічних зобов'язань, як зазначено в ухвалі, SPB hf. не заперечувалось. Дана ухвала набрала законної сили в день її винесення та сторонами не оскаржувалась.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.03.2013р. по справі №5015/4165/12 при розгляді справи судом встановлено (т. 1, а.с. 114-119):
« 01.12.2004р. SPB hf. (стара назва - Icebank hf.) емітовані боргові зобов'язання індексованої ціни із встановленням річної відсоткової ставки боргу та строком погашення - 01.12.2011 р.. Строк сплати коштів по облігаціях (борговим зобов'язанням) настав 01.12.2011 р., однак, такі оплачені не були. Продавці облігацій листами від 09.09.2009 р. подали претензію на суму 440265853 ісландські крони, яка була визнана боржником в сумі 428343882 ісландські крони (без врахування судових втрат). Ці вимоги були включені в реєстр заявлених претензій.
У відповідності до договорів купівлі-продажу претензії щодо SPB hf. від 07.06.2012 р., укладених між Пенсійним фондом державних службовців, відділи А, Б, Пенсійним фондом медсестер (продавці) реєстраційні №№ 430269-4889, 430269-6669, 550197-3409 та Фалона Ентерпразис Інк., остання придбала претензії (претензії, які продавець подав на майно боржника - SPB hf. на основі облігацій), а покупець зобов'язався сплатити кошти в результаті розгляду питання про претензію. Усі зобов'язання боржника щодо претензій передані покупцю (п. 2.4.) і право на претензію переходить в день укладення договору (п. 4.1.). При цьому, на звороті боргових зобов'язань зазначено про факт відчуження претензій відповідно до цих облігацій на користь Фалона Ентерпрайзис Інк. Письмовим свідченням під присягою та висновком експерта Повіреного у Верховному Суді та магістра права ОСОБА_4 підтверджується законність відчуження зазначених претензій Фалоні Ентерпрайзис Інк., беззаперечність володіння нею вказаним майном та сума претензії станом на дату висновку - 594963343 ісландських крон, з яких 300000000 - основний борг, 186759142 - індекс споживчих цін, 58821185 - сума відсоткової ставки на 01.12.2008 р.
08.08.2012 р. між ПАТ АКБ “Львів” (заставодержатель) та Фалона Ентерпразис Інк. (заставодавець) був укладений договір застави цінних паперів №93/20072012, який укладено в часткове забезпечення виконання приватним підприємством “Мієр” (боржник) зобов'язань перед заставодержателем за договором про порядок виконання кредитних зобов'язань, укладеного 30.07.2012 р. між заставодержателем та ПП “Мієр”, а саме в частині щодо сплати ПП “Мієр” до 13.08.2012 р. 4000000 грн. (п. 1.1.). В забезпечення виконання зобов'язань боржника заставодавець передає заставодержателю в заставу цінні папери (включаючи без обмеження усі та будь-які права вимоги за ними) - облігації SPB hf. (стара назва - Icebank hf.) у кількості 30 шт. номінальною вартістю 10000000 ісландських крон на загальну суму 300000000 ісландських крон, які належать заставодавцю на підставі договорів купівлі-продажу від 07.06.2012 р., укладених між заставодавцем та Пенсійним фондом медсестер №№430269-4889, 430269-6669, 550197-3409 (п. 1.2.). Застава здійснюється за угодою сторін та не повинна здійснюватись шляхом індосаменту (п. 1.7.). Для цілей договору під терміном облігації розуміється також право грошової вимоги за цими цінними паперами включаючи без обмеження право на отримання усіх передбачених випуском цих облігацій платежів (п. 1.8.). 08.10.2012 р. між тими ж сторонами був укладений договір про задоволення вимог заставодержателя (уступки прав), яким сторони засвідчили правомірність набуття ПАТ АКБ “Львів” права власності на зазначені облігації на підставі вказаного договору застави. Зазначеним підтверджується посилання на законність набуття ПАТ АКБ “Львів” права вимоги до відповідача.
Між ПАТ АКБ “Львів” (банк) та ОСОБА_5 Інвестментс (ЮК) Лімітед (первісний вкладник) та SPB hf. (новий вкладник) були укладені додатки до договорів про депозитний вклад нерезидента №№243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В, згідно із якими договори про депозитний вклад нерезидента були викладені у новій редакції із зазначенням того, що вони укладаються лише між банком та SPB hf. як вкладником і за якими банк відкриває вкладнику депозитний рахунок у гривнях на відповідний строк. Відсоткова ставка визначена в п. 2.1. договорів. Зобов'язання банку по поверненню депозитних коштів може наступити раніше вказаного строку за ініціативою вкладника та згодою банку, або за ініціативою банку, або у випадку існування інших невиконаних між сторонами зобов'язань. У разі ініціювання банком дострокового повернення депозитних коштів, банк зобов'язаний без попереднього повідомлення вкладника повернути йому депозитні кошти протягом двох днів з моменту прийняття відповідного рішення, якщо інше не передбачено цим договором. У випадку наявності інших невиконаних між сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав, повернення банком грошових коштів здійснюється з урахуванням розміру таких невиконаних зобов'язань (п. 1.4.).
Строк виконання за договорами №№243/11-В, 244/11-В, 251/11-В настав 03.10.2012 р. у зв'язку із закінченням терміну розміщення вкладу, а за рештою договорів - 03.10.2012 р. згідно п. 1.4. договорів.
Згідно поданого позивачем конкретизованого розрахунку, сума зобов'язання ПАТ АКБ “Львів” щодо повернення відповідачу суми депозитів та сплати нарахованих відсотків за депозитами з врахуванням сплаченого податку з доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, що існували до моменту часткового зарахування зустрічних однорідних вимог, становила загальну суму еквівалентну 30077067,12 грн.»
Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Заява ПАТ АКБ “Львів” про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 08.10.2012р., є одностороннім правочином, тобто дією однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (ч.3 ст.202 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У заяві ПАТ АКБ “Львів” від 08.10.2012р. вказано про часткове зарахування певних зустрічних однорідних грошових вимог, що виникли із вимог ПАТ АКБ “Львів”, як кредитора за зобов'язаннями щодо погашення 30 облігацій, що були емітовані Ес Пі Бі ейч еф (SPB hf.) (“ЕсПіБі”) (колишній Айсбанк хф.) з номером за ISN НОМЕР_1 (“Облігації”), як боржника за цими зобов'язаннями (надалі-зобов'язання-1); вимог Ес Пі Бі ейчеф (SPB hf.) (“ЕсПіБі”), як кредитора за зобов'язаннями щодо виплати коштів за депозитними договорами №№ 243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В укладеними з ПАТ АКБ “Львів”, як боржника за цими зобов'язаннями (надалі-зобов'язання-2). За цим ПАТ АКБ “Львів” посилається щодо зобов'язання-1: на Облігації у кількості 30 одиниць (номери бланків від №2004121 до №2004150 включно), право усіх грошових вимог за якими належить ПАТ АКБ “Львів”; щодо Зобов'язання-2: на Договори про депозитний вклад нерезидента №№ 243/11-В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11, 248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В з усіма додатками до них, укладеними з ПАТ АКБ “Львів”, право грошових вимог за якими належали Ес Пі Бі ейч еф
Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ст. 602 ЦК України, в редакції, що діяла станом на час вчинення спірного правочину, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання шляхом зарахування можливе в тому випадку, коли є ясність вимог, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Обставини щодо заяви ПАТ АКБ “Львів” від 08.10.2012р. та відповідних зобов'язань встановлювались ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.03.2013р. по справі №5015/4165/12, які згідно ч.2 ст.35 ГПК України мають преюдиційне значення.
Таким чином, враховуючи вимоги ст.ст. 601, 602 ЦК України вимоги ПАТ АКБ “Львів” при вчиненні спірного правочину були зустрічними та однорідними, строк виконання їх настав, обмеження щодо здійснення такого зарахування, встановлені ст.602 ЦК України були відсутні.
В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
У позовні заяві та апеляційній скарзі скаржник посилається на норми ст. 100 Закону Ісландії “Про банкрутство”, які, на його думку, підлягають застосуванню згідно ч.2 ст. 14 Закону №2709-IV.
Згідно ч.2 ст. 14 Закону №2709-IV суд, незалежно від права, що підлягає застосуванню відповідно до цього Закону, може застосовувати імперативні норми права іншої держави, які мають тісний зв'язок з відповідними правовідносинами, за винятком, встановленим частиною першою цієї статті. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або незастосування.
Відповідно ч. 1 ст. 14 Закону №2709-IV правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від права, яке підлягає застосуванню.
ПАТ АКБ “Львів” є юридичною особою України, тобто зареєстрованою та такою, що має своє місцезнаходження в Україні. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином і не потребує вчинення іншою стороною будь-яких дій, в тому числі таких як схвалення чи заперечення.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 25 Закону №2709-IV собистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
Також, п.1.4 кожного із додатків до договорів про депозитний вклад нерезидента №243-11В, 244/11-В, 245/11-В, 246/11, 247/11,248/11, 249/11, 250/11, 251/11-В, в якому визначено порядок виконання банком зобов'язання по поверненню депозитних коштів. Так, при підписанні вказаних договорів сторони, серед іншого, дійшли згоди про те, що у випадку наявності інших невиконаних між сторонами зобов'язань, строк виконання яких настав, повернення банком грошових коштів за цим договором здійснюється з урахуванням розміру таких невиконаних зобов'язань.
Відповідно до ст. 32 Закону №2709-IV зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Відповідно ч. 2 ст. 12 Закону №2709-IV норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України.
Враховуючи вищенаведене, позивачем не доведено належними і допустимими доказами, згідно ст. 32-34 ГПК України, необхідність застосування законодавства Республіки Ісландія (ст.100 Закону Ісландії “Про банкрутство”) до оспорюваного правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви ПАТ АКБ “Львів” від 08.10.2012р.
Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального права.
Усе викладене дає підстави для залишення без задоволення апеляційної скарги, у зв'язку із чим згідно із ст. 49 ГПК України на апелянта покладаються судові витрати.
Керуючись ст. ст. 103, 105 ГПК України, ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2015р. у цій справі без змін.
2. Судові витрати покласти на Ес Пі Бі ейч еф. (SРВ hf.).
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 15.07.2016р.
Головуючий суддя Дубник О.П.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Плотніцький Б.Д.