79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" липня 2016 р. Справа № 926/1802-б/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючий суддя Желік М.Б.
Суддів Костів Т.С.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”
на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 11.03.2016р.
у справі № 926/1802-б/15
за заявою колективного підприємства “Октан”, смт. Заболотів Івано-Франківської області
до малого приватного підприємства “Яніс”, м. Чернівці
про порушення справи про банкрутство,
за участю представників:
від заявника : не з'явився.
від боржника: не з'явився.
від скаржника: ОСОБА_2
Учасникам процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22 ГПК України. Заяв про відвід складу суду не надходило. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.
У судовому засіданні 13.07.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
11.03.2016 року господарським судом Чернівецької області (суддя Т.І. Ковальчук) у справі № 926/1802-б/15 визнано вимоги таких кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів:
1.1) державної податкової інспекції у місті Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області на суму 99482,05 грн., у тому числі 59884,91 грн. основного боргу (3-тя черга задоволення) та 39597,14 грн. штрафних санкцій і пені (6-та черга задоволення). Судовий збір на користь держави 2756,00 грн. (І черга);
1.2) публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” на суму 3502664,62 грн., у тому числі 1272960,00 грн. окремо як забезпечені заставою рухомого майна боржника, 2756,00 грн. судового збору (І черга), 2178181,20 грн. основного боргу (4-та черга), 48767,42 грн. пені (6-та черга);
1.3) публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на суму 5842073,83 грн., у тому числі 1000562,00 грн. окремо як забезпечені іпотекою нерухомого майна боржника, 2756,00 грн. судового збору (І черга), 3074047,98 грн. основного боргу (4-та черга), 1764707,85 грн. пені (6-та черга).
Відхилено вимоги таких кредиторів:
2.1) публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” на суму 838445,24 грн. пені;
2.2) публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на суму 1733472,45 грн. пені.
Затверджено реєстр вимог кредиторів МПП “Яніс” на загальну суму 10 066 135,70 грн.
Не погодившись з ухвалою від 11.03.2016 року, Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та Кредит” подало апеляційну скаргу, просить суд скасувати частково ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 11.03.2016 року у справі № 926/1802-б/15, а саме в частині часткового відхилення вимоги АТ “Банк “Фінанси та Кредит” на суму 838 445,24 грн. та прийняти нову ухвалу в цій частині, якою визнати грошові вимоги ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” в сумі 838 445,24 грн. - пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам; грошові вимоги кредитора включити до реєстру вимог кредиторів. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом відхилено його вимоги як кредитора в сумі 838 445,24 грн. неправомірно, з порушенням норм матеріального права, умов кредитного договору. Зокрема, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у межах заявленого періоду з 04.06.2015 року по 03.12.2015 року пеня за несвоєчасне повернення коштів кредиту нарахуванню не підлягає.
Згідно з автоматизованим розподілом справ КП “Документообіг господарських судів”, 23.05.2016 року справу за № 926/1802-б/15 розподілено до розгляду головуючому судді - Желіку М.Б., суддям Костів Т.С., Малех І.Б.
24.05.2016 року ухвалами Львівського апеляційного господарського суду поновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття їх до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.06.16 року. Рух справи відображено в ухвалах від 15.06.2016 року та від 06.07.2016 року.
У судове засідання 13.07.2016 року з'явився представник скаржника, через канцелярію суду подав розширений розрахунок заборгованості. Представники інших учасників процесу не з'явилися, хоча про час, місце та дату судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалами суду, якими відкладався розгляд справи, явка учасників процесу не визнавалась обов'язковою, відповідно, розгляд апеляційної скарги можливий за наявними матеріалами справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 11.03.2016р. підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.12.2015 р. прийнято до розгляду заяву колективного підприємства “Октан” до ОСОБА_1 Приватного підприємства “Яніс” про порушення справи про банкрутство, 12.01.2016 р. господарським судом Чернівецької області порушено провадження у справі про банкрутство МПП “Яніс”.
16.02.2016 року ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” подав заяву з кредиторськими вимогами до МПП “Яніс”, що виникли з кредитного договору № 24-01-08 від 26.03.2008 року, на суму 4 338 353,86 грн., у тому числі:
- 1 233 921,00 грн. заборгованості за тілом кредиту;
- 2 217 220,20 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом;
- 887 212,28 грн. пені (327 648,38 грн. пені за прострочення повернення коштів кредиту та 559 563,90 грн. пені за прострочку сплати процентів).
Матеріалами справи підтверджено, що 26.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит” (правонаступником якого є ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит”) та Малим приватним підприємством «Яніс» укладено кредитний договір № 24-01-08, відповідно до якого банк надав МПП “Яніс” кредит у сумі 1 964 970,00 грн. з кінцевим терміном повернення згідно графіку погашення кредиту до 25 березня 2011 року і сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 14,5% річних, а у випадку порушення позичальником строків погашення кредиту - зі сплатою 30% річних від суми невиконаного своєчасно зобов'язання по Графіку погашення кредиту.
Зобов'язання МПП “Яніс” за кредитним договором № 24-01-08 від 26.03.2008 р. забезпечені згідно з договором застави транспортних засобів № 263/ТЗ/0308 від 31.03.2008 р., зокрема, транспортним засобом - автомобільним краном КТА-28 (на шасі автомобіля КрАЗ 65101), державний номерний знак (транзит) н/в АС9094. Відповідний запис про обтяження внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 23.05.2008 року. Як визначили сторони в п.3 договору застави, вартість предмета застави становить 2 820 960,00 грн.
Відповідно до п.12 договору застави заставодавець зобов'язується протягом 28 календарних днів з моменту підписання цього договору зареєструвати автомобіль, вказаний в п.1 цього договору, в підрозділах ДАІ та протягом 2-ох робочих днів з моменту його державної реєстрації в підрозділах ДАІ, укласти з заставодержателем договір цього автомобілю у новій редакції, враховуючи відомості про державну реєстрацію транспортного засобу.
Відповідно, 22.05.2008 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та МПП «Яніс» укладено нотаріально посвідчений договір застави транспортних засобів № 366/ТЗ/05, відповідно до якого зобов'язання за кредитним договором № 24-01-08 від 26.03.2008 р. забезпечуються рухомим майном позичальника - п'ятьма автомобілями марки “КРАЗ” 65055-000006402, поіменованими в пункті 2.2 договору застави, загальною вартістю 1 935 000,00 грн. (заставна ціна кожного автомобіля становить 38 700 грн.), що зазначено в п.2.3 договору застави.
Згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 01.02.2016 року вбачається, що 31.03.2013 року до запису 1 внесено зміни про обтяження заставою автомобільного крану КТА-28 (на шасі автомобіля КрАЗ 65101), державний номерний знак (транзит) н/в АС9094 на обтяження заставою іншого транспортного засобу - КРАЗ 65101, вантажний автокран, номер об'єкта Y7A65101070804533, номер державної реєстрації CE9810АХ, згідно з договором застави транспортних засобів № 263/ТЗ/0308 від 31.03.2008 року. Таким чином, в заставі банку перебуває транспортний засіб КРАЗ 65101, вантажний автокран, номер об'єкта Y7A65101070804533, номер державної реєстрації CE9810АХ, який також забезпечує виконання зобов'язання за кредитним договором № 24-01-08 від 26.03.2008 р.
Також внесено зміни в запис 2: вилучено об'єкт - автомобіль вантажний, КРАЗ-65055, жовтий, номер об'єкта Y7A65055080809418, номер державної реєстрації CE9806АК, додано об'єкт: автомобіль вантажний, КРАЗ-65055-000006402, вантажний самоскид, 2008 р.в., номер об'єкта Y7A65055080809418, номер державної реєстрації CE9806АК.
02.03.2016 року арбітражним керуючим подано суду реєстр вимог кредиторів, до якого включено окремо вимоги кредиторів, забезпечені заставою, серед яких вимоги ПАТ «Фінанси та кредит» на суму 4 338 353,86 грн.; 11.03.2016 року подано реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого забезпеченими заставою є вимоги ПАТ «Фінанси та кредит» в розмірі 1 272 960,00 грн.
Враховуючи наведене, та оскільки згідно з договором застави № 366/ТЗ/05 від 22.05.2008 р. та договором застави транспортних засобів № 263/ТЗ/0308 від 31.03.2008 р. зобов'язання МПП “Яніс” за кредитним договором № 24-01-08 від 26.03.2008 р. забезпечені двома транспортними засобами - автомобілем марки КРАЗ 65055-000006402, номерний знак НОМЕР_1, та вантажним автокраном КТА-28 (на шасі автомобіля КрАЗ 65101), державний номерний знак (транзит) н/в АС9094, дійсний номер реєстрації СЕ9810АК, сукупна вартість яких визначена згідно з вказаними договорами застави, складає 1 272 960,00 грн., кредиторські вимоги ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” за процентами за користування кредитом відповідно до визначеної п. 8.1 кредитного договору черговості у вказаній сумі підлягають включенню до реєстру вимог як такі, що забезпечені заставою майна боржника. Решту вимог за кредитом і процентами у сумі 2 178 181,20 грн. підлягають визнанню і включенню до 4-ї черги реєстру вимог кредиторів.
Стосовно вимог щодо пені колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, п. 7.1 кредитного договору № 24-01-08 від 26.03.2008 р. передбачено, що за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у разі порушення позичальником термінів платежів, передбачених п.п.2.2, 3.4, 3.6, 3.7, 4.5, 6.1 цього договору, а також будь-які інші терміни платежів, передбачені цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час користування кредитом.
Як визначили сторони у пп.2.2 договору, позичальник зобов'язується повернути кредит банку згідно з графіком погашення кредиту з кінцевим терміном погашення до 25.03.2011 року. Відтак, з 26.03.2011 року боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором. Разом з тим, кредитор нарахував пеню за прострочення основної заборгованості по кредиту за період з 04.06.2015 року по 03.12.2015 року, з приводу чого колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п.1.12 постанови).
Верховний суд України у постанові від 15.04.2015 року № 3-53гс15, навівши положення ч.6 ст.232 ГК України, вказав, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Крім цього, у постанові від 30.09.2014 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 квітня 2014 року у справі № 904/9083/13 Верховний суд України підтримав позицію судів про те, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.
У постанові Верховного суду України від 11.12.2011 року № 10/065-11№ 3-62гс12 зроблено висновок, що у справі, яка розглядається, Вищий господарський суд України обґрунтовано погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що положення пункту 7.10 договору, в якому сторони встановили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, які передували моменту звернення із претензією або позовом, суперечить вимогам частини шостої статті 232 ГК України.
Наведене свідчить про правильні висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення пені по заборгованості по тілу кредиту у період з 04.06.2015 р. по 03.12.2015 р на суму 327 648,38 грн., оскільки нарахування пені повинно відбуватися з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання і такий момент не може бути змінений сторонами і не може суперечити приписам ч.6 ст.232 ГК України. Відповідно, заперечення в апеляційній скарзі є безпідставними та необгрунтованими.
Стосовно пені, нарахованої за прострочення сплати відсотків, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 3.4 кредитного договору № 24-01-08 від 26.03.2008 р. нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісяця. Позичальник сплачує проценти в термін з 26-го числа кожного місяця не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У зазначений термін сплачуються проценти, нараховані за користування кредитними коштами з 26-го числа попереднього місяця до 25-го числа поточного місяця (включно).
Порушення виконання умов вказаного пункту договору згідно з п. 7.1 кредитного договору є підставою для сплати пені.
Як вбачається з розрахунку кредитора, за несвоєчасну сплату процентів кредитор нарахував пеню в сумі 559 563,90 грн. за період 04.06.2015 р. по 03.12.2015 р. Суд першої інстанції здійснив перерахунок такої пені у вказаний позивачем період на суми помісячної заборгованості за процентами, що утворилася починаючи з грудня 2014 року, та встановив розмір заборгованості по пені в сумі 48 767,42 грн.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначив про те, що судом першої інстанції не враховано того, що строк виконання зобов'язання по поверненню кредиту та процентів за користування ним було встановлено п.1.1 кредитного договору до 25.03.2011 року, а тому всі проценти, які не були сплачені до вказаної дати та пізніше, вважаються простроченими, тому банк нарахував пеню на всю суму прострочених відсотків. Однак, колегія суддів звертає увагу, що помилка у розрахунку пені полягає не у визначеності банком її розміру, а у визначеності періоду нарахування пені у відповідності до чинного законодавства.
Так, як встановлено судом вище з урахуванням положень ГК України, постанов Верховного суду України та Вищого господарського суду України, нарахування пені повинно відбуватися з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання і такий момент не може бути змінений сторонами. Тому, оскільки всі відсотки за користування кредитом не були сплачені у строк, визначений сторонам в п.1.1 договору - 25.03.2011 року, то кредитор мав право на стягнення пені на заборгованість по відсотках у розмірі станом на 26.03.2011 року за період 26.03.2011 року-26.09.2011 року.
Однак, кредитором визначено період з 04.06.2015 р. по 03.12.2015 р. З урахуванням зазначеного вище (господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань) та неможливості зміни моменту початку нарахування пені відсутні підстави для задоволення вимоги щодо пені в розмірі 559 563,90 грн. Колегія суддів зазначає, що здійснений судом першої інстанції перерахунок пені за прострочені відсотки також не є обгрунтованим, оскільки не відповідає висновкам, зробленим самим судом щодо неможливості зміни початку нарахування пені. Так, місцевий суд взяв до уваги визначений позивачем період, але з іншим розміром відсотків, нарахованих з грудня 2014 року. Такі дії суду є не підтверджені та не відповідають вимогам щодо нарахування пені, зазначеним вище.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в частині відхилення вимог ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” на суму 838 445,24 грн. пені відсутні, однак, наявні підстави для часткового скасування ухвали суду в частині визнання вимог у розмірі 48 767,42 грн. пені (6-та черга). У зв'язку зі зменшенням загальних визнаних вимог кредиторів підлягає також зміні п.3 резолютивної частини ухвали.
Відтак, у відповідності до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - частковому скасуванню.
Сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір залишається за скаржником.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” задоволити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 11.03.2016р. у справі № 926/1802-б/15 скасувати в частині визнання вимог Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” у розмірі 48 767,42 грн. пені (6-та черга). У цій частині прийняти нове рішення, яким у визнанні вимог Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” у розмірі 48 767,42 грн. пені (6-та черга) відмовити.
Змінити п.3 резолютивної частини ухвали та викласти його наступним чином: «Затвердити реєстр вимог кредиторів МПП «Яніс» на загальну суму 10 017 368,28 грн.».
В решті ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 14.07.2016 року.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Костів Т.С.
суддя Малех І.Б.