04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"11" липня 2016 р. Справа№ 911/4944/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Коршун Н.М.
Зубець Л.П.
при секретарі Волуйко Т.В.
представники сторін:
позивача: Невідомий О.М. за довіреністю;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Скайд"
на рішення Господарського суду Київської області від 24.02.2016
у справі № 911/4944/15 (головуючий суддя Бацуца В.М.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Віді-Страхування"
до Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Скайд",
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_3
про стягнення 34 746, 46 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.02.2016 у справі №911/4944/15, позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Скайд" на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Віді-Страхування" - 34 746 грн 46 коп. страхового відшкодування та судові витрати 1 218 грн 00 коп. судового збору.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Скайд" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові.
Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було з'ясовано всіх обставин справи, зокрема позивачем не доведено наявності вини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у спричиненні майнової шкоди автомобілю Ford Fusion д.н.р. НОМЕР_1.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційна скарга була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 23.05.2016.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.05.2016 р., у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/4944/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Синиці О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 колегію суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.
23.05.2016 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 розгляд справи відкладено на 13.06.2016.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.06.2016 р., у зв'язку із перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/4944/15 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Коршун Н.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 колегію суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 розгляд справи відкладено на 11.07.2016 у зв'язку із неявкою відповідача.
Відповідач (апелянт) та третя особа не забезпечили явку представників у судове засідання 11.07.2016, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання. Неявка у судове засідання представників відповідача і третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції 19.03.2014 о 01 годині 20 хвилин по вул. Райдужна-Кибальчича в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю декількох транспортних засобів, у тому числі, транспортного засобу - автомобіля „Ford Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав фізичній особі ОСОБА_5, та транспортного засобу - автомобіля „Opel Vectra", реєстраційний номер НОМЕР_2, що перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3
Відповідно до матеріалів ДТП - гр.ОСОБА_4, як володілець автомобіля „Opel Vectra", передав керування вказаним автомобілем гр. ОСОБА_3, який не справився із керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на бордюрний камінь, бетонний паркан та припарковані автомобілі, внаслідок чого було пошкоджено дев'ять автомобілів, у тому числі „Ford Fusion".
Матеріалами справи, зокрема свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, підтверджується, що на момент скоєння ДТП власником автомобіля „Ford Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_1, була фізична особа ОСОБА_5
При цьому суд першої інстанції, враховуючи обставини ДТП, дійшов висновку про наявність вини фізичної особи ОСОБА_3 у скоєнні вищевказаної ДТП та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_5 внаслідок скоєння ДТП, що підтверджуються довідкою б/н від 24.03.2014 р. Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України у місті Києві, довідкою № 9362803 від 24.03.2014 р. Відділу ДАІ Дніпровського РУ ГУ МВС України у місті Києві, протоколом про адміністративне правопорушення від 19.03.2014 р., постановою Подільського районного суду м. Києва від 25.04.2014 р. у справі № 758/4229/14-п, постановою Апеляційного суду міста Києві від 24.06.2014 р. у справі № 33/796/730/2014, поясненнями від 20.03.2014 р. ОСОБА_3, висновком від 29.08.2014 р. щодо розгляду адміністративних матеріалів відносно гр. ОСОБА_4, які надійшли з Подільського районного суду м. Києва, постановою Подільського районного суду м. Києва від 16.01.2015 р. у справі № 758/4229/14-п та іншими матеріалами вказаної справи, наявними у матеріалах справи.
Також судом першої інстанції було встановлено, що на момент скоєння ДТП майнові інтереси фізичної особи ОСОБА_5, пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем „Ford Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_1, були застраховані згідно договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту Каско 50/50 CLAU № 1645 від 22.08.2013 р., укладеного між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_5 та ТДВ „Страхова компанія „Віді-Страхування" (позивач у справі).
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля „Ford Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталась 19.03.2014 р. з вини водія фізичної особи ОСОБА_3, склала 34 746, 46 грн, що підтверджується рахунком № Адс-00002846 від 25.03.2014 р., актом виконаних робіт № АДСА-0013783 від 16.06.2014 р., актом здачі-приймання виконаних робіт від 20.03.2014 р., звітом від 31.03.2014 р. про визначення вартості матеріального збитку, проведеним і складеним фізичною особою - підприємцем, оцінювачем ОСОБА_6.
Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви б/н від 19.03.2014 р. про настання страхового випадку, заяви б/н від 31.03.2014 р. про виплату страхового відшкодування, страхового акту № КР-007863 Регрес від 23.04.2014 р., розрахунку суми страхового відшкодування, 05.05.2014 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування фізичній особі ОСОБА_5 у розмірі 34 746, 46 грн (розмір франшизи згідно умов договору - 0,00 грн), що підтверджується платіжним дорученням № 1201 від 05.05.2014 р. на суму 33 176, 46 грн, випискою з банківського рахунку позивача за 05.05.2014 р. на суму 1 570, 00 грн, наявними у матеріалах справи.
Також судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність фізичної особи ОСОБА_3 як користувача транспортного засобу - автомобіля „Opel Vectra", реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована згідно полісу № АС/943805 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.03.2014 р., укладеного між фізичною особою ОСОБА_4 і ПАТ „Страхова компанія „Скайд". Ліміт відповідальності за цим договором за шкоду, завдану майну третім особам, становить 50 000 грн, франшиза - 0,00 грн. Строк дії даного договору становив з 13.03.2014 р. по 11.03.2015 р.
У березні 2015 р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 15/04/8.04/085-15 від 04.03.2015 р., у якій він просив відповідача сплатити 34 746, 46 грн. виплаченого страхового відшкодування.
У відповіді на вказану заяву відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення виплаченого страхового відшкодування.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача виплаченого страхового відшкодування.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особливі правила ст. 1187 ЦК діють тільки тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об'єкту, завдяки яким діяльність з ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Так шкода, завдана автомобілем, буде відшкодовуватися за правилами ст. 1187 ЦК тільки тоді, коли автомобіль знаходився в русі, а не тоді, коли він стояв в гаражі або на стоянці.
Суб'єктом відповідальності за вказаною статтею є володілець об'єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без якогось юридичного оформлення (наприклад, передається управління транспортним засобом без оформлення довіреності), вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він буде нести відповідальність за завдану шкоду.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 користувався автомобілем "Opel Vectra" на відповідній правовій підставі, при цьому ОСОБА_4 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, і перед ДТП він передав керування вказаним автомобілем ОСОБА_7, внаслідок дій якого було скоєно ДТП та пошкоджені автомобілі, які перебували на стоянці.
Отже, ОСОБА_4, як володілець джерела підвищеної небезпеки, несе цивільно-правову відповідальність за завдану шкоду.
Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Статтею 993 цього ж кодексу закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні вищевказані норми Цивільного кодексу України закріплені у ст. ст. 16, 25, 27 Закону України „Про страхування".
Оскільки шкоду транспортному засобу - автомобілю „Ford Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав фізичній особі ОСОБА_5, було завдано джерелом підвищеної небезпеки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у зв'язку із виплатою фізичній особі ОСОБА_5 страхового відшкодування у розмірі 34746, 46 грн відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_5 страхового відшкодування у розмірі 34 746, 46 грн до фізичної особи ОСОБА_3, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „Opel Vectra", реєстраційний номер НОМЕР_2, перебував у його користуванні.
Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 37.4. ст. 37 цього ж закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Отже, чинним законодавством України передбачено виникнення у страховика, який виплатив потерпілому страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, права регресу до страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, винного у заподіянні шкоди (зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07).
Враховуючи викладене, є вірним висновок місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення із відповідача суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 34 746, 46 грн. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 24.02.2016 у справі № 911/4944/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Скайд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 24.02.2016 у справі № 911/4944/15 - без змін.
2. Матеріали справи № 911/4944/15 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді Н.М. Коршун
Л.П. Зубець