18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"06" липня 2016 р. Справа № 925/387/16
За позовом приватного підприємства”Сайт”
до Уманської міської ради
про визнання недійсними рішень
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Рябенька Я.В.
Представники сторін та третіх осіб:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 08.06.2016;
від відповідача: не з'явилися.
За участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_2
Приватне підприємство ”Сайт” звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Уманської міської ради про визнання недійсними рішень Уманської міської ради:
від 27.04.2005 №2.13-46/4 “Про визнання таким, що втратило чинність рішення міської ради від 04.09.1998 року №4.9-4/3 “Про передачу в довгострокову оренду пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31”;
від 22.12.2005 №3.6-54/4 “Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2005 року №2.13-46/4 Про визнання таким, що втратило чинність рішення міської ради від 04.09.1998 року №4.9-4/3 “Про передачу в довгострокову оренду пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31”.
У позові позивач вказав таких третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору як регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, Державний історико-архітектурний заповідник "Стара Умань" та товариство з обмеженою відповідальністю "Слов'яни".
Позивач у позові також просить господарський суд покласти судові витрати на відповідача.
В обґрунтування позову позивач вказав на невідповідність оспорюваних ним рішень вимогам Конституції України і Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та на порушення ними майнових прав позивача.
Ухвалою від 21.04.2016 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву приватного підприємства”Сайт” до розгляду, порушив провадження у цій справі, призначив її розгляд в судовому засіданні на 11 годину 16.05.2016 у приміщенні Господарського суду Черкаської області і відмовив у залученні до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області, Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань" та товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'яни".
04 травня 2016 року до Господарського суду Черкаської області надійшло клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 06.05.2016 Господарський суд Черкаської області залишив клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції без задоволення.
Ухвалою від 16.05.2016 Господарський суд Черкаської області відклав розгляд справи на 11 годину 14.06.2016 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.
Відповідач проти позову заперечив, вказавши у відзиві на позов на сплив за вимогами позивача позовної давності, на недоведеність позивачем порушення спірними рішеннями його прав і заявив клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Міністерства культури України та Державного історико-архітектурного заповідника “Стара Умань”.
Заявою від 14.06.2016 заступник прокурора Черкаської області повідомив Господарський суд Черкаської області про вступ прокурора у дану справу.
Ухвалою від 14.06.2016 Господарський суд Черкаської області відклав розгляд справи на 12 годину 21.06.2016 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.
Ухвалою від 21.06.2016 Господарський суд Черкаської області за клопотанням представника позивача продовжив розгляд спору на 15 днів по 06.07.2016 і відклав розгляд справи на 11 годину 06.07.2016 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.
У судовому засіданні, яке відбулося 06.07.2016 за участю представника позивача і прокурора, господарський суд залишив без задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Міністерства культури України та Державного історико-архітектурного заповідника “Стара Умань”, представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав, а прокурор підтримав заперечення проти позову викладені відповідачем у відзиві на позов.
Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час і місце засідання суду, призначене ухвалою від 21.06.2016 на 11 годину 06.07.2016, проте його представник у це судове засідання не з'явився і не повідомив господарський суд про причини нез'явлення, що не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд Черкаської області
04 квітня 1998 року Уманська міська рада прийняла рішення №4.9/4-23 “Про передачу в довгострокову оренду пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31”, яким вирішила передати в довгострокову оренду до 50 років пам'ятку архітектури - монастир Василіанів по вул. Радянській, 31 товариству з обмеженою відповідальністю “Слов'яни” за таких умов:
орендар несе повну відповідальність за збереження пам'ятки архітектури;
орендар повинен провести ремонтно-консерваційні роботи;
орендар повинен проводити реставраційні роботи у відповідності проектно-кошторисної документації.
30 вересня 1998 року представництво Фонду державного майна України в м. Умані як орендодавець та товариство з обмеженою відповідальністю“Слов'яни” уклали між собою охоронно-орендний договір №135 на використання пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів, згідно з яким орендодавець здає орендарю, а останній приймає в оренду строком на 49 років з 01.10.1998 по 30.09.2047 пам'ятку архітектури - монастир Василіанів по вул. Радянській, 31 у м. Умані для проведення ремонтно-реставраційних робіт по відновленню пам'ятки архітектури і використання під торгово-діловий комплекс.
22 жовтня 1998 року виконавчий комітет Уманської міської ради прийняв рішення №439 “Про надання дозволу на проектування підприємствам і організаціям міста”. Цим рішенням виконавчий комітет Уманської міської ради вирішив, зокрема, дозволити товариству з обмеженою відповідальністю “Слов'яни” замовити проектно-вишукувальні роботи на реконструкцію пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів під торгівельний центр на земельній ділянці, що знаходиться в його користуванні по вул. Радянській, 31.
05 грудня 2000 року товариство з обмеженою відповідальністю “Слов'яни” як орендодавець і приватне підприємство “Сайт” як орендар уклали між собою договір суборенди, який був погоджений із представництво Фонду державного майна України в м. Умані.
За договором суборенди від 05.12.2000 орендодавець здає орендарю, а останній приймає в суборенду частину приміщень першого поверху будинку монастиря Василіанів загальною площею 212 кв. м. для використання під розміщення кафе-бару.
Відповідно до п. 1.2 договору суборенди від 05.12.2000 його укладено строком на двадцять п'ять років з моменту вводу орендованих приміщень в експлуатацію - з 05.12.2000 до 05.12.2025.
03 квітня 2002 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала приватному підприємству “Сайт” дозвіл №403 на виконання будівельних робіт з реконструкції приміщень монастиря Василіанів під кафе-бар по вул. Радянській, 31 в м. Умані на підставі рішення виконкому Уманської міської ради від 22.10.1998 №439 та від 28.02.2002 №120 відповідно до узгодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, розробленої ДП ВАТ “Черкасцивільпроект”, замовлення №32-2001.
09 квітня 2002 року державна технічна комісія, призначена розпорядженням Уманського міського голови, склала акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту - кафе-бару (реконструкція приміщень монастиря Василіанів) по вул. Радянській, 31 в м. Умані.
11 квітня 2002 року виконавчий комітет Уманської міської ради прийняв рішення №177 “Про введення в експлуатацію кафе-бара (реконструкція приміщень монастиря Василіанів) по вул. Радянській, 31 в м. Умані” і рішення №180 “Про дозвіл на розміщення кафе”. Цими рішеннями виконавчий комітет Уманської міської ради вирішив відповідно ввести в експлуатацію прийняте за актом державної технічної комісії від 09.04.2002 закінчене будівництвом кафе-бар на 60 місць (реконструкція приміщень монастиря Василіанів) по вул. Радянській, 31 в м. Умані і дозволити приватному підприємству “Сайт” відкрити кафе по вул. Радянській, 31.
27 квітня 2005 року Уманська міська рада прийняла рішення №2.12-46/4 “Про передачу будівлі монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31 на баланс КП “ВЖ РЕУ-1”. Цим рішенням Уманська міська рада вирішила передати пам'ятку архітектури місцевого значення будівлю монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31 на баланс комунального підприємства “Виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління №1.
27 квітня 2005 року Уманська міська рада прийняла перше спірне рішення №2.13-46/4 “Про визнання таким, що втратило чинність рішення міської ради від 04.09.1998 року №4.9-4/3 “Про передачу в довгострокову оренду пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31”. Цим рішенням Уманська міська рада, вказавши на невиконання товариством з обмеженою відповідальністю “Слов'яни” умов довгострокового договору оренди пам'ятки архітектури-монастиря Василіанів, ігнорування цим товариством пропозицій членів створеної розпорядженням міського голови від 14.10.2004 №98 комісії та нереагування на листи представництва Фонду державного майна України в м. Умані щодо виконання умов договору, вирішила: 1. Рішення міської ради від 04.09.1998 №4.9-4/3 “Про передачу в довгострокову оренду пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31” визнати таким, що втратило чинність; 2. Розірвати охоронно-орендний договір від 30.09.1998 №135 на використання пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів, укладений між представництвом Фонду державного майна України в м. Умані та товариством з обмеженою відповідальністю “Слов'яни”; 3. Пам'ятку архітектури - монастир Василіанів передати в оренду на конкурсній основі.
11 листопада 2005 року Уманська міська рада прийняла рішення №3.20-53/4 “Про передачу у державну власність об'єктів міської комунальної власності”. Цим рішенням Уманська міська рада вирішила передати у державну власність об'єкти міської комунальної власності згідно з додатком №1, у тому числі і монастир Василіанів по вул. Радянській, 31.
22 грудня 2005 року Уманська міська рада прийняла друге спірне рішення №3.6-54/4 “Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2005 року №2.13-46/4 Про визнання таким, що втратило чинність рішення міської ради від 04.09.1998 року №4.9-4/3 “Про передачу в довгострокову оренду пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31”. Цим рішенням Уманська міська рада, пославшись на передачу монастиря василіанів у державну власність згідно із рішенням Уманської міської ради від 11.11.2005 “Про передачу у державну власність об'єктів міської комунальної власності”, вирішила внести зміни до свого рішення від 27.04.2005 року №2.13-46/4 Про визнання таким, що втратило чинність рішення міської ради від 04.09.1998 року №4.9-4/3 “Про передачу в довгострокову оренду пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31” і виключити з нього пункт 3 про передачу пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів в оренду на конкурсній основі.
Позивач вважає, що спірні рішення порушують його майнові права, що виникли у нього внаслідок оренди ним на умовах суборенди частини приміщень монастиря Василіанів і виконаних у них будівельних робіт.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України визнання незаконними (недійсними) рішень (актів) органів державної влади та органів місцевого самоврядування) є одним із способів захисту прав і законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду мають право звертатися згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Президії Вищого арбітражного суду України у пунктах 1 та 2 свого роз'яснення від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" з урахуванням внесених до нього в подальшому змін і доповнень зазначила, що залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Оцінивши оспорюванні позивачем рішення відповідача на предмет їх відповідності вимогам чинного законодавства станом на день їх прийняття, господарський суд дійшов висновку про їх невідповідність вимогам Конституції України і Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” з огляду на таке.
Конституційний Суд України у п. 5 мотивувальної частини свого рішення від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Рішення Уманської міської ради 04.09.1998 року №4.9-4/3 “Про передачу в довгострокову оренду пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31” є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом укладення між представництвом Фонду державного майна України в м. Умані та товариством з обмеженою відповідальністю“Слов'яни” охоронно-орендного договору від 30.09.1998 №135 на використання пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів, з якого (договору) у товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'яни" виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією його суб'єктивних прав як орендаря нерухомого майна.
Отож Уманська міська рада не мала права спірними рішеннями попри волі товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'яни" визнавати рішення Уманської міської ради 04.09.1998 року №4.9-4/3 “Про передачу в довгострокову оренду пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31” таким, що втратило чинність, а також розривати охоронно-орендний договір від 30.09.1998 №135, стороною якого Уманська міська рада не була.
Разом з тим господарський суд не вбачає порушень спірними рішеннями майнових прав позивача і зазначає при цьому наступне.
Рішення Уманської міської ради 04.09.1998 року №4.9-4/3 “Про передачу в довгострокову оренду пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31”, яке спірними рішеннями було визнано таким, що втратило чинність, і укладений на підставі цього рішення охоронно-орендний договір від 30.09.1998 №135 не стосувалися позивача.
Майнові права позивача щодо узятої ним в суборенду у товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'яни" частини приміщення монастиря Василіанів виникли не з рішення Уманської міської ради 04.09.1998 року №4.9-4/3 “Про передачу в довгострокову оренду пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31”, а із договору суборенди від 05.12.2000, рішень Уманської міської ради, які стосувалися виконання позивачем будівельних робіт у цих приміщеннях і факту виконання цих робіт.
Отже, визнання відповідачем за спірними рішеннями рішення Уманської міської ради 04.09.1998 року №4.9-4/3 “Про передачу в довгострокову оренду пам'ятки архітектури - монастиря Василіанів по вул. Радянській, 31” таким, що втратило чинність не породжує ніяких наслідків для позивача щодо його майнових прав, які виникли у нього із договору суборенди від 05.12.2000, рішень Уманської міської ради, які стосувалися виконання позивачем будівельних робіт в орендованих приміщеннях монастиря Василіанів і факту виконання цих робіт.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.2 своєї постанови від 29.05.2013 №10 " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснив, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
У даному випадку позивач не довів порушення спірними рішеннями його майнових чи інших прав і законних інтересів, тому його позов не підлягає задоволенню як необґрунтований.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
У задоволенні позову відмовити повністю.
Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено і підписано 18.07.2016.
СУДДЯ М.В. Дорошенко