Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" липня 2016 р.Справа № 922/5560/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за первісним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт", с. Рясне
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Патріот", с. Рясне
про та за зустрічною позовною заявою до про стягнення 200733,47 грн. Приватного сільськогосподарського підприємства "Патріот", с. Рясне Приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт", с. Рясне визнання договорів недійсними
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 20.04.2016;
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 13.01.2016
У жовтні 2015 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Граніт" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Патріот" про стягнення 200 733,47 грн. збитків, у тому числі 23109,10 грн. реальних збитків та 177 624, 37 грн. упущеної вигоди, завданих неправомірними діями відповідача щодо зайняття та обробки земельних ділянок, що знаходяться в оренді позивача, на підставі статей 22, 638, 1166 Цивільного кодексу України, статей 125, 152, 156 Земельного кодексу України та статей 13, 15, 18, 31, 32 Закону України "Про оренду землі".
В подальшому, 20 жовтня 2015 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Патріот" подало до господарського суду Харківської області зустрічну позовну заяву до Приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт" (вх.42365), в якій просило визнати договори оренди землі від 27.10.2011 року та 08.11.2012 року, укладені між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Граніт" недійсними посилаючись на те, що при укладанні спірних договорів оренди не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору; що земельні ділянки, які є предметом спірних договорів оренди землі по факту передані не були, акти прийому - передачі підписані між сторонами не були; відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів паспортизації земельної ділянки; відсутні докази сплати орендної плати на виконання спірних договорів.
У запереченнях на зустрічну позовну заяву ПСП "Граніт" (вх.43494 від 27.10.2015) просило відмовити у її задоволенні посилаючись на те, що спірні договори оренди містять усю необхідну інформацію щодо земельних ділянок, які було передано в оренду. Факт реєстрації вказаних договорів підтверджує наявність усіх передбачених законодавством відомостей про об'єкт оренди у спірних договорах.
Крім того, у вказаних запереченнях ПСП "Граніт" було заявлено клопотання про застосування позовної давності.
У відзиві на позовну заяву (вх.43602 від 28.10.2015) Приватне сільськогосподарське підприємство "Патріот" заперечує проти задоволення позову, зокрема посилаючись на те, що позивачем за первісним позовом не доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, потрібного для стягнення суми нарахованих збитків та упущеної вигоди. Крім того, зазначає, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок, є документи в їх сукупності, зазначені у п.3.1. Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовувалася без правових підстав. Проте, позивачем не надано матеріали справи про адміністративне правопорушення, протоколи про адміністративне правопорушення, приписи про усунення виявленого порушення, а тому позивачем не доведено, що саме відповідач за первісним позовом самовільно займав земельні ділянки у 2014-2015 роках. До того ж, надані до матеріалів справи протоколи місця події від 30.07.2014, 13.03.2015, 14.07.2015 складені з порушенням кримінального процесуального законодавства, оскільки огляд місця події проведено без участі понятих, а також ці протоколи взагалі не містять ідентифікації земельних ділянок, на яких проводився огляд. Отже, дані протоколи не є достовірними доказами. Також, в актах обстеження земельних ділянок від 04.09.2015 №№1263, 1264 зазначено лише про те, що земельні ділянки площею 4,8338 га та 4,7860 га обробляються, проте не встановлено факт їх самовільного зайняття відповідачем за первісним позовом, на підтвердження розміру заподіяної шкоди позивач надав розрахунок № 5287/03-26 від 27.08.2015, який здійснено при умові встановлення факту самовільного зайняття земельних ділянок, проте даний факт не підтверджений належними та допустимими доказами.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2015 року первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Патріот" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт" 200733,47 грн. збитків, у тому числі 23109,10 грн. реальних збитків та 177624,37 грн. упущеної вигоди та судовий збір у розмірі 3011,00 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
За апеляційною скаргою ПСП "Патріот" Харківський апеляційний господарський суд переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 09.02.2016 року, вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.
ПСП "Патріот" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року повністю та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Постановою Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі №922/5560/15 та рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
11.05.2016 автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області для розгляду справи визначено суддю Чистякову І.О.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2016 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24 травня 2016 р. о 12:00 год. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 травня 2016 року розгляд справи відкладено на 05 липня 2016 р. о 10:00 год.
Позивач 05.07.2016 через канцелярію суду надав клопотання (вх. № 21931) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зазначених у додатку, яке задоволено судом та надані документи долучено до матеріалів справи.
Відповідач 05.07.2016 через канцелярію суду надав супровідним листом (вх. № 21929) додаткові документи, зазначені у додатку, які долучено до матеріалів справи.
Також, відповідач 05.07.2016 через канцелярію суду надав доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.№91659), який долучено до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 05 липня 2016 р. заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаною з нею іншої справи №622/772/14-ц, яка розглядається Золочівським районним судом Харківської області.
Представник відповідача в судовому засіданні 05 липня 2016 р. заперечував проти клопотання позивача щодо зупинення провадження у справі, вважає його безпідставним та необґрунтованим та повідомив, що 29 квітня 2015 року Золочівським районним судом Харківської області було прийнято заочне рішення по справі №622/772/14-ц про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками площею 4,7860 га. кадастровий номер 6322685000:02:002:0604 та площею 4,8338 га, кадастровий номер 6322685000:02:002:0605, що знаходяться на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області шляхом зобов'язання ОСОБА_4 припинити незаконне вторгнення, припинити сільськогосподарські роботи, зокрема обробку землі та збір урожаю, на земельних ділянках та заборону ОСОБА_4, доступу на територію земельних ділянок площею 4,7860 га, кадастровий номер 6322685000:02:002:0605 та площею 4,8338 га, кадастровий номер 6322685000:02:002:0604, що знаходяться на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, проте ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 19.02.2016 заочне рішення Золочівського районного суду Харківської області від 29.04.2015 по справі № 622/772/14-ц скасоване за заявою ОСОБА_4 від 19.05.2015 та справу призначено до розгляду в загальному порядку на 15.08.2016. Крім того, зазначає, що ОСОБА_4 є керівником ПСП "Патріот" який є відповідачем у даній справі, однак дана особа не відповідає своїм майном за зобов'язаннями заснованого ним приватного підприємства, а підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями ОСОБА_4 та своїх працівників, тому в разі задоволення Золочівським районним судом Харківської області позовних вимог ПСП "Граніт" до ОСОБА_4 це рішення суду не вплине на зобов'язання ПСП "Патріот" перед ПСП "Граніт".
В судовому засіданні 05 липня 2016 року було оголошено перерву до 15:00 год. 11 липня 2016 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України для надання можливості представнику позивача надати інформаційну довідку стосовно державної реєстрації договору від 08.11.2012 року (дати державної реєстрації речового права) та для надання можливості представнику відповідача надати документальне підтвердження того, що у Золочівському районному суді Харківської області розглядається справа № 622/772/14-ц.
Представник позивача за первісним позовом 11 липня 2016 р. надав клопотання (вх. №22699) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зазначених у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 11.07.2016 позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, а також не наполягав на задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаною з нею іншої справи №622/772/14-ц, яка розглядається Золочівським районним судом Харківської області.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, задовольнивши зустрічний позов.
Суд, розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаною з нею іншої справи №622/772/14-ц, яка розглядається Золочівським районним судом Харківської області, відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
У п.3.16. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам роз'яснено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).
Позивачем не обгрунтовано та не доведено, що обставини, які можуть бути встановлені в рішенні суду по справі №622/772/14-ц, яка розглядається Золочівським районним судом Харківської області можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та за зустрічним позовом, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2011 року між ОСОБА_3 (надалі - орендодавець) та ПСП "Граніт" в особі директора ОСОБА_5 (надалі - орендар) було укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 4,8338 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Писарівської селищної ради (арк. 17-18, т.1).
Вищезазначений договір зареєстрований в Золочівському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.11.2012 за № 632268504000653.
За актом приймання-передачі земельної ділянки від 10.03.2012 ОСОБА_3 передав ПСП "Граніт", а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 4,8338 га (кадастровий номер 6322685000:02:002:0604), що належала орендодавцю на праві власності згідно Державного акту на право власності на землю серія ХР №9084902 (арк.19-20).
08.11.2012 року між ПСП "Граніт" та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Писарівської селищної ради, площею 4,7860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Під час нового розгляду справи судом встановлено, що договір оренди на земельну ділянку на території Писарівської селищної ради, площею 4,7860 га (кадастровий номер 6322685000:02:002:0605) було зареєстровано 16.11.2012, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6300147722013 від 08.05.2013.
Право оренди цих земельних ділянок (кадастрові номери 6322685000:02:002:0604, 6322685000:02:002:0605) зареєстроване відповідно до законодавства України, що підтверджується документами, доданими до матеріалів справи.
Вищезазначені договори оренди землі укладено строком на 25 років (п.8 договорів).
Між ПСП "Патріот" та ОСОБА_6 було укладено договір №24 про оренду земельної частки (паю) (арк.97-98, т.1). Відповідно до умов даного договору ОСОБА_6 передала в оренду земельну частку (пай) в розмірі 5,34 умовних кадастрових гектарів, а ПСП "Патріот" прийняло у користування земельну частку (пай) та зобов'язалось сплачувати орендну плату.
Договір зареєстрований 01.11.2001 року в книзі реєстрації договорів про оренду землі Писарівської сільської ради за №23, строк дії закінчився 01.11.2011 року.
Між ПСП "Патріот" та ОСОБА_3 було укладено договір №25 про оренду земельної частки (паю). Відповідно до умов даного договору ОСОБА_3 передав в оренду земельну частку (пай) в розмірі 5,34 умовних кадастрових гектарів, а ПСП "Патріот" прийняло у користування земельну частку (пай) та зобов'язалось сплачувати орендну плату (арк.99-100, т.1).
Договір зареєстрований 01.11.2001 року в книзі реєстрації договорів про оренду землі Писарівської сільської ради за №24, строк дії закінчився 01.11.2011 року.
24.07.2013 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (арк.102, т.1).
У червні 2014 року позивач звернувся до Золочівського районного суду Харківської області з позовом до директора ПСП "Патріот" ОСОБА_4, про захист права користування земельними ділянками шляхом усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
16.03.2015 року Золочівським районним судом Харківської області було постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4, директору ПСП "Патріот" здійснювати будь-яку діяльність з обробки, засіву і збору врожаю на зазначених земельних ділянках.
29.04.2015 року Золочівським районним судом було винесено заочне рішення про задоволення позовних вимог про захист права користування земельними ділянками шляхом усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
В даному рішенні суду встановлено, що відповідно до заповіту ОСОБА_3, складеного 30.05.2012 та 29.10.2012, та посвідчених нотаріально, земельні ділянки, що перебувають в оренді позивача за первісним позовом за вищевказаними договорами, та право власності на майновий пай члена КСП передаються у спадок ОСОБА_7.
Проте, ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 19.02.2016 заочне рішення Золочівського районного суду Харківської області від 29.04.2015 по справі № 622/772/14-ц скасоване за заявою ОСОБА_4 від 19.05.2015 та справу призначено до розгляду в загальному порядку на 15.08.2016.
Відповідно до заповіту ОСОБА_3 від 07.05.2013 року, посвідченого секретарем Писарівської селищної ради, вищезазначені земельні ділянки передаються у спадок ОСОБА_4 (арк.101, т.1).
На час розгляду справи новий власник спірної земельної ділянки не визначений.
У п.36 договорів оренди землі передбачено підстави припинення договору. Так, дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи - орендаря та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Договір оренди земельної ділянки підлягає припиненню за наявності підстав, перелічених у ст. 141 ЗК України та статтях 31, 32 Закону України "Про оренду землі". При цьому зазначений перелік підстав є вичерпним і не може бути доповненим за згодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як слідує зі статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
Частиною 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Отже, смерть фізичної особи - орендодавця за загальним правилом не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується право користування позивачем за первісним позовом земельними ділянками (кадастрові номери 6322685000:02:002:0604, 6322685000:02:002:0605).
В позовній заяві позивач за первісним позовом за текстом позовної заяви посилається в обгрунтування своїх вимог на самовільне зайняття відповідачем за первісним позовом земельних ділянок за кадастровим номером 630685000:02:002:0604 та 30685000:02:002:0605, проте в судовому засіданні позивач повідомив про те, що під час складання тексту позовної заяви ним було допущено технічну описку щодо кадастрових номерів земельних ділянок та пояснив, що даний спір виник стосовно самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок кадастрові номери 6322685000:02:002:0604, 6322685000:02:002:0605.
Позивач за первісним позовом вважає, що відповідач за первісним позовом самовільно зайняв земельні ділянки з кадастровими номерами 6322685000:02:002:0604, 6322685000:02:002:0605. та завдав такими діями шкоди позивачу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди (збитків), потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі № 42/266-6/492).
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Оскільки предметом спору є стягнення неодержаного доходу (упущеної вигоди) внаслідок протиправної поведінки відповідача, то позивачу необхідно було відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, довести склад цивільного правопорушення та розмір неодержаних доходів.
Звертаючись з даним первісним позовом позивач послався на те, що у зв'язку з тим, що ПСП "Патріот" вчиняв неправомірні дії щодо зайняття та обробки земельних ділянок у період 2014-2015 роках, позивач втратив можливість здійснювати господарську діяльність на відповідних земельних ділянках.
Для розрахунку суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач використав середню урожайність ярого ячменю (відповідно до листа Управління агропромислового розвитку від 29.08.2014 року), середню біржову ціну попиту на ячмінь (згідно листа Департаменту агропромислового розвитку Харківської ОДА від 11.08.2014 року №11-20/02/1825), середню урожайність ярого ячменю (відповідно до листа Управління агропромислового розвитку від 27.08.2015 року №180).
Проте, як вищезазначено наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
До того ж позивачем, на підставі листа Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 04.09.2015р. №03.01-26/3039 (том 1 а.с.48), проведено розрахунок розміру шкоди, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963, яка становить загалом 23109,10 грн.
Відповідно до п.1.1. "Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року №110 (надалі - Рекомендації), ці Методичні рекомендації розроблені для працівників інспекторського складу територіальних органів Держземінспекції з метою роз'яснення процедури здійснення розрахунків розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, а також розподілу коштів, які повинні бути відшкодовані державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам (власникам та користувачам земельних ділянок), порядку обстеження земельних ділянок, оформлення матеріалів розрахунків, процедури стягнення заподіяної шкоди, витрат, пов'язаних із обстеженням земельних ділянок, та зарахування коштів.
Згідно з п.2.2. Рекомендацій шкода (збитки), що заподіяні на земельних ділянках, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, внаслідок їх самовільного зайняття повинні бути відшкодовані власнику чи користувачу земельної ділянки.
Відповідно до п.3.1. Рекомендацій підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.
Згідно з п.3.2. Рекомендацій у разі, якщо особу порушника, що заподіяв шкоду, встановити не вдалося (неможливо скласти акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та видати порушнику припис), розрахунок розміру шкоди здійснюється на підставі акту обстеження земельної ділянки. Копії акта обстеження земельної ділянки та розрахунку розміру заподіяної шкоди направляються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи порушника земельного законодавства та до відповідного органу прокуратури.
Відповідно до п.4.1. Рекомендацій перед проведенням розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичній чи фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки), здійснюється обстеження земельної ділянки на якій вчинено правопорушення.
Згідно з п.4.2. Рекомендацій акт обстеження земельної ділянки складається в одному примірнику, який зберігається в інспекційному органі, що здійснив обстеження земельної ділянки. Копії акта обстеження, які надаються юридичним та фізичним особам (власникам чи користувачам земельних ділянок, на яких заподіяна шкода), а також на вимогу органів прокуратури, МВС, податкової інспекції, повинні бути завірені в установленому в діловодстві порядку.
Відповідно до п.4.3. Рекомендацій акт обстеження земельної ділянки є невід'ємною частиною розрахунку розміру заподіяної шкоди, оскільки на підставі даного документу визначається площа, на якій заподіяно шкоду, уточнюються категорія земель за основним цільовим призначенням та фактичне використання земельної ділянки, характеристики ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.
Згідно з п.5.3. Рекомендацій при визначенні розміру шкоди (збитків), заподіяних юридичній або фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки), слід враховувати, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (стаття 22 Цивільного кодексу України). Збитками у даному випадку визнаються:
а) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
б) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до п.5.4. Рекомендацій тобто, юридичній або фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки) внаслідок її незаконного використання іншою юридичною чи фізичною особою, можуть бути заподіяні реальні збитки, які пов'язані із знищенням або пошкодженням речі (знищенням чи пошкодженням поверхневого родючого шару ґрунту), а також збитки внаслідок упущеної вигоди (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене).
Згідно з п. 5.5. Рекомендацій збитки, які заподіяні особі (реальні збитки та упущена вигода), повинні бути відшкодовані у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено їх відшкодування у меншому або більшому розмірі (стаття 22 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.6. Рекомендацій слід враховувати, що реальні збитки (витрати, які власник чи користувач земельної ділянки повинен понести для приведення земельної ділянки у стан, придатний для її використання за призначенням, у тому числі відновлення поверхневого родючого шару ґрунту) включають в себе витрати, зокрема на:
- приведення земельної ділянки у стан, придатний для її подальшого використання за цільовим призначенням (розмір коштів, необхідних для знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установленому порядку для цих цілей, визначається власником чи користувачем земельної ділянки, якщо порушник відмовляється привести земельну ділянку у стан, придатний для її подальшого використання за цільовим призначенням);
- проведення рекультивації порушених земель (розмір шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) визначається територіальними органами Держземінспекції відповідно до пункту 6 та додатка 11 Методики, у якому наведено нормативні втрати від знищення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки на площі одного гектара (тобто, визначений розмір шкоди (збитків) це і є вартість проведення рекультивації одного гектара порушених земель).
Згідно з п.5.7. Рекомендацій крім реальних збитків, юридичні та фізичні особи (власники та користувачі земельних ділянок) внаслідок їх незаконного використання іншими юридичними чи фізичними особами, зазнають збитків внаслідок упущеної вигоди. Розмір упущеної вигоди (доходу, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене) визначається власником чи користувачем земельної ділянки самостійно. При цьому слід враховувати, що якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до п.6.1. Рекомендацій шкода (збитки), заподіяні державі, територіальній громаді, власнику чи користувачу земельної ділянки підлягають відшкодуванню протягом п'ятнадцяти днів з моменту вручення (направлення поштою) порушнику земельного законодавства розрахунку розміру заподіяної шкоди (збитків), а в разі оскарження або опротестування розміру заподіяної шкоди (збитків) - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.
Згідно з п.6.2. Рекомендацій юридичній особі (її керівнику або представнику) чи фізичній особі, які заподіяли шкоду, розрахунок розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, вручається під розпис із зазначенням дати його вручення, прізвища та ініціалів особи, яка його отримала, а також посади, прізвища та ініціалів особи, що вручила розрахунок. У разі відмови отримати розрахунок під розпис, розрахунок направляється поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У п. 3.6, п.3.7, п.3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963.
Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.
Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:
- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;
- протокол про адміністративне правопорушення;
- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);
- акт обстеження земельної ділянки.
Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач за первісним позовом заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказував на те, що:
- актами обстеження земельних ділянок від 04.09.2015 року №1263 та №1264 встановлено лише факт оброблення земельних ділянок, вказані акти не містять посилань на самовільне зайняття земельних ділянок,
- долучені до матеріалів справи протоколи огляду місця подій від 30.07.2014 року, 13.03.2015 року та 14.07.2015 року не містять ідентифікації земельних ділянок на яких проводився огляд ,
- в матеріалах справи немає доказів про те, що саме відповідач за первісним позовом займав у 2014-2015 роках спірні земельні ділянки, як й доказів перешкоджання відповідачем у користуванні спірними земельними ділянками позивачеві;
- позивачем за первісним позовом не доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, потрібного для стягнення суми нарахованих збитків та упущеної вигоди.
У поясненнях ОСОБА_4 зазначено, що ПСП "Патріот" здійснило збір урожаю з земельних ділянок, належних на праві користування ПСП "Граніт", отже не визнано сам факт самовільного зайняття земельних ділянок.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачем не надано матеріали справи про адміністративне правопорушення, протоколи про адміністративне правопорушення, приписи про усунення виявленого порушення, з наданих позивачем до матеріалів справи документів не вбачається, що відповідач за первісним позовом самовільно займав спірні земельні ділянки у 2014-2015 роках.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні первісного позову повністю.
Розглянувши зустрічні позовні вимоги ПСП "Патріот" про визнання договорів оренди землі від 27.10.2011 та від 08.11.2012, укладених між ОСОБА_3 та ПСП "Граніт" недійсними, суд зазначає наступне.
Позивач за зустрічним позовом у якості підстав зазначає, що при укладанні договорів оренди не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору; що земельні ділянки, що є предметом спірних договорів оренди землі передані не були, акти прийому - передачі підписані між сторонами не були; відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів паспортизації земельної ділянки; відсутні докази сплати орендної плати на виконання спірних договорів.
З матеріалів справи вбачається, що представником ПСП "Граніт" заявлено клопотання про застосування позовної давності, оскільки договір оренди землі від 27.10.2011 був укладений 27.10.2011, а отже строк позовної давності сплив 27.10.2014.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частинами 1,2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. (Постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 р.)
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право уповноваженої особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", абзаци перший та другий п. 2.2.: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Згідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, договори оренди землі від 27.10.2011 та від 08.11.2012 були укладені між повноважними представниками сторін, які мали достатній обсяг цивільної працездатності для укладання цих договорів.
Судом встановлено, що договори оренди містять необхідну інформацію щодо земельних ділянок, які передаються в оренду, зокрема, невід'ємними частинами договорів є план-схеми земельних ділянок, кадастрові номера, плани земельних ділянок, акти встановлення меж земельних ділянок в натурі, які дозволяють з максимальною точністю встановити об'єкт оренди та ідентифікувати його.
Крім того, відповідно до п. 33 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №703 від 22.06.2011 року, чинного на момент реєстрації договорів оренди, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27, 28, 30 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав завірену в установленому порядку копію примірника кадастрового плану земельної ділянки на паперовому носії.
Отже, факт реєстрації вказаних договорів підтверджує наявність усіх передбачених законодавством відомостей про об'єкт оренди у оспорюваних договорах.
Крім того, позивачем за зустрічним позовом не обгрунтовано та не підтверджено жодним доказом порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з невключенням до тексту спірних договорів будь-яких умов та у зв'язку з непроведенням паспортизації.
Також, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі земельних ділянок, які підписані з обох сторін, що свідчать про факт передання земельних ділянок ПСП "Граніт", а також про волевиявлення обох сторін щодо передання цих ділянок.
Враховуючи вищенаведене та те, що у позивача за зустрічним позовом не виникло порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, а відтак заява відповідача за зустрічним позовом про застосування до зустрічної позовної заяви строку позовної давності є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, відповідно до цього суд вважає у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними договорів оренди землі відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає на позивача за первісним позовом витрати по сплаті судового збору в розмірі 3011,00 грн. за подання первісного позову та покладає на позивача за зустрічним позовом витрати по сплаті судового збору в розмірі 2756 грн. за подання зустрічного позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 190, 191 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні первісного позову повністю.
Відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю.
Повне рішення складено 18.07.2016 р.
Суддя ОСОБА_8