29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" липня 2016 р.Справа № 924/571/16
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електромереж м. Хмельницький
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький
про стягнення 1837,07 грн.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_2 - за довіреністю №29 від 25.12.15р.
відповідач не з'явився
В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1837,07 грн. в т.ч. 1 605,80грн. боргу за отриману відповідно до умов договору про постачання електричної енергії юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності №4914 від 21.02.13р. електричну енергію, 150,99грн. пені, 69,24грн. інфляційних нарахувань, 11,04грн. 3% річних, обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.
Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, письмової позиції з приводу поданого позову не подав. Клопотань про проведення розгляду справи за відсутності його представника до суду не надходило. Поряд із цим судом береться до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток від 24.06.16р. та 07.07.16р.
З огляду на викладене, оскільки неявка відповідача та відсутність письмового відзиву у справі не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
21.02.2013р. між ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електромереж (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) укладено договір №4914 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності, за умовами якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 9 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності кВт, визначеної додатком 7 "Величина приєднаної та дозволеної до використання потужності" (п.п. 2.2.2 договору).
Споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки (додаток 7). Оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". Здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п.п. 2.3.2 - 2.3.4 договору).
Відповідно до додатку №10 до договору „Порядок розрахунків”, розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. Споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності:
- до 2 числа розрахункового періоду 100% від договірної величини споживання вартості електроенергії розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не повинна перевищувати 3-х операційних днів з дня отримання рахунку. За дату оплати приймається дата зарахування банком коштів на рахунок постачальника.
Згідно пункту 4.2.1 договору відповідальність споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушення термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до п. 4.2.2 договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт і більше.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 30 вересня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").
Розділом 9 договору визначені інші умови договору, згідно яких додатки до цього договору: 1, 2, 3, 5, 7, 10, 11, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності є невід'ємними частинами цього договору.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.13р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).
Договір підписано та скріплено печатками представників сторін.
Об'єктами споживача на які здійснювалось електропостачання за умовами договору № 4914 є паркомати по вул. Трудовій та на Привокзальній площі у місті Хмельницькому. Для обліку електричної енергії відповідачу було встановлено лічильник електричної енергії типу НІК 2301 заводський № 0832601 в приміщенні трансформаторної підстанції № 199 на Привокзальній площі та лічильник електричної енергії типу НІК 2102 заводський № 4817447 по вул. Трудова.
Згідно рапорту про відпуск електричної енергії від за лютий 2016 року покази на лічильнику № 0832601 мали значення 18566, покази на лічильнику № 4817447 мали значення 2944.
Відповідно до акту №54 від 04.04.16р. електроустановки споживача по вул. Трудова відключені від електропостачання.
21 березня 2016 року під час контрольного огляду представниками енергопостачальної організації засобу обліку ФОП ОСОБА_1 покази на лічильнику № 0832601 мали значення 19209. В період з 22.02.2016 року по 21.03.2016 року приладом обліку обраховано 643 кВт.год. на суму 1 226,38 грн.
20 квітня 2016 року під час контрольного огляду засобу обліку споживача покази на лічильнику № 0832601 мали значення 19408. В період з 21.03.2016 року по 20.04.2016 року приладом обліку обраховано 199 кВт.год. на суму 379,55 грн.
23 травня 2016 року під час контрольного огляду засобу обліку споживача, покази на лічильнику № 0832601 мали значення 19408, тобто не змінилися.
23.05.16р. відповідачу було направлено претензію № 02-623 та рахунки-фактури № 4914 на суму 1 226,38 грн. та № 4914 на суму 379,55 грн., яка залишена останнім без відповіді а борг без сплати.
Оскільки відповідач в добровільному порядку борг не сплатив, позивач звернувся із позовом до суду. Крім того, ним нараховані та заявлені до стягнення 150,99грн. пені, 69,24грн. інфляційних нарахувань та 11,04грн. 3% річних.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
Відповідно до ст.11, ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати коштів.
Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договору про постачання електричної енергії.
Відповідно до п.1 Правил користування електричною енергію, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (у редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005р. №910) договором про постачання електричної енергії є домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Пунктами 8.1 та 10.2 Правил передбачено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право: 1) на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України; 2) на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України; 3) на відшкодування у передбаченому законодавством України порядку несплаченої споживачем частини вартості електричної енергії, що постачається йому на рівні екологічної броні електропостачання. Споживач електричної енергії зобов'язаний: 1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); 2) оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про електроенергетику” постачанням електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
21.02.2013р. між сторонами укладено договір №4914 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності, за умовами якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 9 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Як вбачається із матеріалів справи об'єктами споживача на які здійснювалось електропостачання за умовами договору № 4914 є паркомати по вул. Трудовій та на Привокзальній площі у місті Хмельницькому. Для обліку електричної енергії відповідачу було встановлено лічильник електричної енергії типу НІК 2301 заводський № 0832601 в приміщенні трансформаторної підстанції № 199 на Привокзальній площі та лічильник електричної енергії типу НІК 2102 заводський № 4817447 по вул. Трудова.
Відповідно до акту №54 від 04.04.16р. електроустановки споживача по вул. Трудова відключені від електропостачання.
Натомість судом встановлено, що відповідачем здійснювалось використання електричної енергії після відключення, що підтверджується звітами про виконання робіт складеними працівниками підприємства позивача.
За фактом використання електроенергії 23.05.16р. відповідачу для оплати було направлено претензію № 02-623 та рахунки-фактури № 4914 на суму 1 226,38 грн. та № 4914 на суму 379,55 грн., яка залишена останнім без відповіді а борг без сплати.
На дату винесення рішення відповідачем не надано доказів сплати вартості використаної електроенергії в сумі 1605,80грн. та не спростовано факту її наявності.
Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення борг за використання електричної енергії в сумі 1605,80грн. є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, а тому підлягає стягненню.
У зв'язку з простроченням платежів, позивачем заявлено до стягнення на підставі п. 4.2.1 договору 150,99 грн. пені нарахованої за період з 02.03.16р. по 31.05.16р.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони в договорі узгодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушення термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 4.2.1 договору)
Проведеним перерахунком заявленої до стягнення пені в сумі 150,99 грн. судом встановлено, що правомірною є пеня у розмірі 150,56грн. У стягненні 0,43грн. пені слід відмовити.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторони в договорі узгодили, що споживач на вимогу постачальника відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п. 4.2.1 договору).
Позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив про стягнення з відповідача 69,24грн. інфляційних нарахувань обрахованих за березень - травень 2016 року та 11,04грн. - 3% річних нарахованих за період з 02.03.16р. по 31.05.16р.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд прийшов до висновку, що останні нараховані в межах максимально можливого розміру та періоду, а тому підлягають стягненню у повному розмірі.
При проведені перерахунку заявлених до стягнення 69,24грн. інфляційних нарахувань обрахованих за березень - травень 2016 року, суд зазначає, що позивачем здійснено інфляційні нарахування в тому числі і на суми заборгованості за періоди, що становлять менше одного місяця, тоді як відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Зважаючи на викладене, в результаті проведеного перерахунку, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 44,57грн. інфляційних втрат. У стягненні інфляційних втрат в сумі 24,67грн. належить відмовити.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
У зв'язку із частковим задоволенням позову відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електромереж м. Хмельницький до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 1837,07 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький вул. Яворницького, 34 (ідентиф.номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького міського району електромереж м. Хмельницький вул. Степана Бандери, 30 (код ЄДРПОУ 22764703) - 1605,80грн. (одна тисяча шістсот п'ять гривень 80коп.) боргу, 44,57грн. (сорок чотири гривні 57 коп.) інфляційних нарахувань, 150,56грн. (сто п'ятдесят гривень 56коп.) пені, 11,03грн. (одинадцять гривень 04 коп.) 3% річних та 1359,17грн. (одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять гривень 17коп.) судового збору.
Видати наказ.
У позові про стягнення 0,44грн. пені та 24,67грн. інфляційних нарахувань відмовити.
Повний текст рішення складено 18.07.2016р.
Суддя М.Є. Муха
Віддрук. 2 прим. : 1 - до справи,2 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Яворницького, 34).