"18" липня 2016 р.Справа № 916/1182/16
За позовом: Комунального підприємства теплових мереж „Южтеплокомуненерго”
до відповідача: Комунального підприємства „Готельно-житловий комплекс”
про стягнення 237337,47грн.
Суддя Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 24.02.2016р.
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 20.04.2016р.; ОСОБА_3, директор відповідно до розпорядження від 22.07.2013р.; ОСОБА_4, довіреність від 01.07.2016р.
В засіданні 18.07.2016р. приймали участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 01.07.2016р.
Суть спору: про стягнення з КП „Готельно-житловий комплекс” на користь КПТМ „Южтеплокомуненерго” 217044,06грн. втрат від інфляції за період з грудня 2014р. по березень 2016р., 20334,41грн. три відсотки річних за період з 11.12.2014р. по 31.03.2016р.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, подав пояснення від 05.07.2016р. за вх.№16663/16, подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог від 11.07.2016р. за вх.№2-3657/16, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, яка прийнята судом до розгляду по суті.
Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з КП „Готельно-житловий комплекс” на користь КПТМ „Южтеплокомуненерго” 217465,23грн. втрат від інфляції за період з грудня 2014р. по березень 2016р., 20374,21грн. три відсотки річних 11.12.2014р. по 31.03.2016р.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.01.2014р. між КПТМ „Южтеплокомуненерго” та КП „Готельно-житловий комплекс” було укладено договір №1/165, за умовами якого позивач в період з листопада 2014р. по березень 2015р. надавав відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (підігрів). Відповідач за надані послуги не сплатив, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду Одеської області від 06.05.2015р. по справі №916/751/15-г з нього було стягнуто на користь постачальника основний борг в сумі 613673,38грн. за період з жовтня 2014р. по березень 2015р., яке звернуто до примусового виконання за наказом суду від 23.07.2015р., але не виконано. За таких умов, позивач вважає наявним у нього право на стягнення з відповідача вартості втрат від інфляційних процесів та трьох відсотків річних.
Зокрема, позивач зазначив, що сплачені відповідачем добровільно кошти 15.04.2015р., 28.06.2015р., 17.08.2105р., 06.10.2015р., зважаючи на вказання відповідачем підстави платежу „справа №916/3240/14” зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості, яка утворилась за послуги, надані в період з 01.01.2014р. по квітень 2014р. При цьому, кошти стягнуті ДВС з відповідача 22.02.2016р. та 23.03.2016р. перераховані на рахунок ДВС та на рахунок позивача не надходили, а з урахуванням п.30.1. ст.30 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” моментом виконання грошових зобов'язань є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 05.07.2016р. за вх.№16664/16, де вказує, що в процесі примусового виконання наказу суду від 23.07.2015р. по справі №916/751/15-г державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів відповідача, що майже зупинило його роботу. Відповідач також вказує, що зазначення позивачем у позові про несплату стягнутої судом у справі №916/751/15-г заборгованості не відповідає дійсності, оскільки відповідачем в добровільному порядку платіжними дорученнями від 15.04.2015р., від 28.06.2015р., від 17.08.2105р., від 06.10.2015р. сплачено частину заборгованості, а також виконавчою службою в примусовому порядку стягнуто ще частину суми згідно платіжних доручень від 22.02.2016р., від 23.03.2016р.
15.07.2016р. позивач подав до суду клопотання за вх.№17747/16 про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Клопотання позивача від 08.06.2106р. за вх.№14303/16, від 12.07.2016р. за вх.№17368/16, від 15.07.2106р. за вх.№17748/16 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.
Ухвалою суду від 05.07.2016р., за клопотанням відповідача від 05.07.2016р. за вх.№2-3540/16, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду продовжено до 20.07.2016р.
Клопотання відповідача від 12.07.2106р. за вх.№17370/16 про відкладення розгляду справи судом задоволено, відповідно до чого в порядку ст.77 оголошено перерву до 18.07.2016р.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правову позицію, суд встановив наступне:
01.01.2014р. між КПТМ „Южтеплокомуенерго” (виконавець) та КП „Готельно-житловий комплекс” (споживач) було укладено договір 1/165 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (підігрів), згідно з умовами якого виконавець зобов'язується надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та гарячої води (підігрів), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором (п.1 договору).
За умовами п.8 договору №1/165 від 01.01.2014р. розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач не пізніше 5 робочих днів наступного за розрахунковим місяцем забирає рахунок та акт виконаних робіт по комунальним послугам на ЦТП №27 (бойлерна) та вносить плату за послуги не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
На підтвердження надання послуг з опалення позивач подав акт від 19.11.2014р. про включення опалення, акт про припинення опалення від 01.04.2015р., відомості обліку споживання теплової енергії за 2014, 2015р.р.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2015р. по справі №916/751/15-г, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2015р., пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2015р. у справі №916/751/15-г - частково скасовано та викладено його в наступній редакції: „3. Стягнути з Комунального підприємства “Готельно-житловий комплекс” на користь Комунального підприємства теплових мереж “Южтеплокомуненерго”: 613673грн. 38 коп. боргу за отримані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води (підігрів) за договором № 1/165 від 01.01.2014 р. за період з жовтня 2014р. по березень 2015р. (включно) та 12273 грн. 46 коп. понесених останнім судових витрат по справі на сплату судового збору за подання позову.”.
Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем за період з жовтня 2014р. по березень 2015 р. встановлена судовими рішеннями по справі №916/751/15-г.
На виконання постанови ОАГС від 16.07.2015р. по справі №916/751/15-г видано наказ, за яким відкрито виконавче провадження постановою від 05.05.2016р., в рамках якого з рахунку відповідача на рахунок ВДВС ЮМУЮ в Одеській області стягнуто грошові кошти в сумі 154903,37грн. згідно платіжного доручення №3/346/1 від 22.02.2016р., в сумі 16530,64грн. згідно платіжного доручення №3/346/1 від 23.03.2016р. з метою подальшого перерахування на рахунок стягувача - КПТМ „Южтеплокомуенерго”.
Постановою ВДВС ЮМУЮ Одеської області від 13.10.2015р. накладено арешт на кошти КП “Готельно-житловий комплекс”, які знаходяться у банківських установах.
На підтвердження проведення оплати боргу за постановою суду по справі №916/751/15-г у добровільному порядку відповідач подав платіжні доручення №419 від 15.04.2015р. на суму 40000грн., №511 від 26.06.2015р. на суму 29378,16грн., №565 від 17.08.2015р. на суму 29378,16грн., №615 від 06.10.2015р. на суму 29378,16грн.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені КПТМ „Южтеплокомуненерго” позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 217465,23грн. втрат від інфляції, 20374,21грн. три відсотки річних правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.
Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України, де визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст.903 Цивільного Кодексу України).
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
За положеннями п.30.1. ст.30 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” №2346-III від 05.04.2001р. переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
У відповідності до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.
Відповідно до п.3.1. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
За положеннями п.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, з огляду на наявні в матеріалах справи постанову ОАГС від 16.07.2015р. по справі №916/751/15-г, якою стягнуто з відповідача заборгованість в сумі 613673,38грн., несплата якої в повній мірі стала підставою для нарахування індексу інфляції та три проценти річних за даним позовом, за умови відсутності доказів зарахування ДВС на рахунок стягувача коштів, примусово стягнутих з відповідача згідно платіжних доручень №3/346/1 від 22.02.2016р., №3/346/1 від 23.03.2016р., суд встановив, що позивачем правомірно обрано періоди для нарахування сум за користування грошовими коштами та втрат від інфляційних процесів, та з урахуванням здійснених проплат.
Перевіривши розрахунки трьох процентів річних та індексу інфляції, зроблені позивачем суд встановив, що їх зроблено вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 217044,06грн. втрат від інфляції за період з грудня 2014р. по березень 2016р., 20334,41грн. три відсотки річних за період з 11.12.2014р. по 31.03.2016р. підлягають судом задоволенню у повній мірі.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
За таких обставин, суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 217044,06грн. втрат від інфляції за період з грудня 2014р. по березень 2016р., 20334,41грн. три відсотки річних за період з 11.12.2014р. по 31.03.2016р.
Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 3560,67грн. підлягає стягненню з відповідача до державного бюджету України. Надміру сплачений позивачем судовий збір в сумі 6,93грн. підлягає поверненню платнику з державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов Комунального підприємства теплових мереж „Южтеплокомуненерго” повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства „Готельно-житловий комплекс” (65481, Одеська область, м. Южне, вул. будівельників,7, код 23215909) на користь Комунального підприємства теплових мереж „Южтеплокомуненерго” (65481, Одеська область, м. Южне, Старомиколаївське шосе,8, код 26134519) 217044 (двісті сімнадцять тисяч сорок чотири) грн. 06коп. втрат від інфляції, 20334 (двадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 41коп. три відсотки річних, 3560 (три тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 67коп. судового збору.
3. Повернути Комунальному підприємству теплових мереж „Южтеплокомуненерго” (65481, Одеська область, м. Южне, Старомиколаївське шосе,8, код 26134519) з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (м.Одеса, вул. Черняховського, 6, код 38016923) надмірно сплачений згідно платіжного доручення №276 від 26.04.2016р. судовий збір в сумі 6 (шість) грн. 93коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Накази видати згідно ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18 липня 2016 р.
Суддя І.А. Малярчук