Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" липня 2016 р.Справа № 922/2290/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі Федоровій Т.О.
розглянувши Заяву Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про відстрочку виконання рішення ( вх. №1973 від 21.01.2016 року) по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території”, м. Харків
про стягнення 23516725,75 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: ОСОБА_2 за дов. №297 від 05.01.16 року
У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі - позивач, ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, ПАТ “НАК “Нафтогаз України”) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території” (надалі - відповідач, ХОКП “ДРІТ”), в якому просив суд стягнути з відповідача основного боргу в розмірі 19589613,98 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 62370,03 грн., три відсотки річних у розмірі 651048,17 грн., пеню у розмірі 1562420,58 грн. та 7 % штрафу у розмірі 1651272,98 грн., а також витрат зі сплати судового збору.
17.11.2014 року Господарським судом Харківської області по справі № 922/2290/13 було винесено рішення на підставі якого з Відповідача було стягнуто на користь “Позивача” заборгованість в сумі 19589613,98 грн., 156242,06 грн. пені, 165127,30 грн. 7% штрафу, 651048,17 грн. 3 % річних, 68637,48 грн. судового збору. Надана відстрочка виконання рішення на п'ять місяців до 17.05.2014 року.
02.02.2015 року Харківським апеляційним господарським судом по справі №922/2290/13 прийнято постанову, на підставі якої була скасована відстрочка, у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
07.04.2015 року Вищим господарським судом України по справі № 922/2290/13 прийнято постанову, на підставі якої рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних витрат скасовано, і в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині постанову апеляційної інстанції залишено без змін.
25.06.2015 року Господарським судом Харківської області по справі № 922/2290/13 було винесено рішення на підставі якого Позивачу знову було відмовлено у стягненні інфляційних витрат.
26.02.2015 року на підставі ухвали Господарського суду Харківської області було прийнято рішення про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області до 18.08.2015р.
19.08.2015 року на підставі ухвали Господарського суду Харківської області по справі №922/2290/13 було прийнято рішення про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області до 1.02.2016 р.
14.09.2015 року постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі №922/2290/13 ухвала господарського суду Харківської області по справі № 922/2290/13 від 19.08.2015 року залишена без змін.
15.12.2015 року постановою Вищого господарського суду України по справі № 922/2290/13 постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 року у справі № 922/2290/13 та ухвала господарського суду Харківської області від 19.08.2015 року залишені без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
27.01.2016 року Харківське обласне комунальне підприємство «Дирекція розвитку інфраструктури території» звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою у відповідності до ст. 121 ГПК України про відстрочку виконання рішення суду.
04.02.2016 р. на підставі ухвали Господарського суду Харківської області було прийнято рішення про часткову відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області до 04.08.2016 р.
15.03.2016 року постановою Харківського апеляційного господарського суду ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
21.06.2016 року постановою Вищого господарського суду України ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що при вирішенні справи не було надано відповідей на заперечення позивача по справі, які той надавав до судів та більш детально виклав у касаційній скарзі.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2016 року у зв"язку із відпусткою судді Присяжнюка О.О. справу призначено для розгляду судді Жельне С.Ч.
Ухвалою суду від 06.07.2016р. заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.07.2016р. об 11:00 год.
У судовому засіданні 14.07.2016р. представник відповідача підтримав свою заяву та надав Додаткові пояснення до заяви (в.№22926). Правова позиція відповідача по справі полягає у наступному.
Як вказує відповідач, він змушений звернутися до суду з заявою про відстрочку виконання рішення, вказує на той факт, що з моменту надання останньої відстрочки (19.08.2015 р.) відповідачу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 субвенції з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла у ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення для населення, надійшли гроші у розмірі 69670219,73 грн., які за вказівкою Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури (дивися лист № 03-08/321 від 21.01.2016 р. наданий до матеріалів справи) були направленні: у першу чергу на погашення різниці в тарифах по договорам укладеним між ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як безпосередньому постачальнику природного газу, за отриманий імпортований природний газ для потреб у виробництві теплової енергії, за послуги з водопостачання та водовідведення, що безпосередньо надавалися населенню, релігійним організаціям та національним творчим спілкам і їх регіональним осередникам; у другу чергу на погашення заборгованості перед Дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що виникла раніше ніж заборгованість по справі № 922/2290/13. Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури у своєму листі № 03-08/321 від 21.01.2016 р. також зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 р. «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг регулюється порядок перерозподілу коштів отриманих ХОКП «ДРІТ», у відповідності до якого залишок грошей, що залишається у ХОКП «ДРІТ» згідно встановлених нормативів розподілу грошей затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг повинен бути направлений ХОКП «ДРІТ» на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії, не про яке погашення іншої заборгованості та нарахувань на заборгованість перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за отриманий природний газ, розрахунком розподілу грошей не передбачено. Виходячи з цього ХОКП «ДРІТ» не в змозі самостійно проводити будь-які перерахування на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України», до того ж у нього відсутні на це гроші. Єдиним джерелом на підставі якого відповідач може на цей час погасити заборгованість та нарахування зроблені на заборгованість є отримання з Державного бюджету України заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Однак гроші (субвенції), що отримувало ХОКП «ДРІТ» починаючи з 2012 року з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення у відповідності до вимог вказаних у постановах Кабінету Міністрів України, якими був затверджений порядок перераховування субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах (дивися постанови КМУ № 517 від 11.06.2012 р., № 167 від 20.03.2013 р., № 30 від 29.01.2014 р.) використовувались у першу чергу на погашення заборгованості, що виникла перед газопостачальними постачальниками за отриманий природний газ, що використовувався для потреб населення. Але враховуючи той факт, що у 2012 році з Державного бюджету України була перерахована на погашення різниці в тарифах тільки половина необхідного обсягу субвенцій, а у 2013 році ні яких субвенцій на погашення різниці в тарифах по Харківській області не було перераховано, - то на початок 2014 року виникла значна заборгованість з різниці в тарифах перед комунальними підприємствами Харківської області, у тому числі ХОКП «ДРІТ». Хоча відповідач у 2014 році та у 2015 році отримав значну суму субвенцій на погашення різниці в тарифах, але станом на 1.01.2016 року залишилась заборгованість Державного бюджету України з різниці у тарифах на теплову енергію, послуги водопостачання та водовідведення за послуги надані населенню суму у розмірі 5587404,30 грн. та за послуги надані бюджетним організаціям суму у розмірі 105723,6 тис. грн. Звертає увагу на здороження природного газу для виробництва теплової енергії, яке відбувається з початку 2015 року, у свою чергу змінення тарифів на теплопостачання, пов'язаних з здороженням природного газу, відбудиться тільки починаючи з початком опалювального сезону з жовтня 2015 року. У кінці листа просить суд розглянути питання про надання відстрочки виконання рішення суду.
У листі № 03-07/121 від 12.07.2016 р. Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури доповнив зміст свого листа № 03-08/321 від 21.01.2016 р. та звертає увагу, що 7.07.2016 р. Верховною радою України був прийнятий в цілому Проект Закону «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» зареєстрований 22.04.2015 р. за № 2706. Статтями 2-4 прийнятого проекту Закону передбачено встановити мораторій на нарахування та стягнення із суб'єктів господарювання, до яких відноситься ХОКП «ДРІТ» штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних збитків, а також підлягають зупиненню виконавчі провадження по стягненню заборгованості за газ, штрафні санкції та інші нарахування (3 % річних та інфляційні збитки) нараховані на таку заборгованість до моменту отримання суб'єктами господарювання, що надають послуги з теплопостачання та водопостачання повного розрахунку по заборгованості з різниці у тарифах. Частиною 2 ст. 4 прийнятого проекту Закону передбачено відшкодування різниці в тарифах та невідшкодованих витрат повинно бути здійснено до 1 липня 2017 року. Однак для того, щоб Закон «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» запрацював, потрібен певний час.
Зі свого боку відповідач надав до суду розрахунки заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію, водопостачання та водовідведення, не виплачена заборгованість виглядає наступним чином: за послуги надані населенню: по теплопостачанню за період з 01.10.2014 року по червень 2016 року у сумі 15542864,00 грн.; по водопостачанню та водовідведенню за період з 2014 року по червень 2016 року у сумі 2224861,30 грн; за послуги надані підприємствам та організаціям, що фінансуються з державного або місцевого бюджету: по теплопостачанню станом на 1.07.2016 року у сумі 118046,5 тис. грн.; по водопостачанню та водовідведенню станом на 1.07.2016 року у сумі 3650,9 тис. грн. Заборгованість за спожиті послуги з теплопостачання на 01.07.2016 року скала: для населення 30783187,46 грн., бюджетних установ 9768550,53 грн.
Враховуючи наведене Відповідач зазначає , що його збитки збільшилися, оскільки у відповідності до балансу за 2015 рік загальний збиток на кінець звітного року складав суму у розмірі 166123 тис. грн., то на кінець кварталу 2016 року розмір збитків складає 193654 тис. грн.
Відповідач вказує, що тарифи на теплопостачання починаючи з 2011 року не змінювались тривалий час. Тільки 23.04.2014 року постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг № 438 були затверджені нові тарифи для населення на рівні лютого 2013 року, а вже 27.06.2014 року постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг № 828 були затверджені нові тарифи для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) знову ж на рівні лютого 2013 року. 28.11.2014 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 519 були затверджені більш-менш обґрунтовані тарифи для споживачів на рівні червня 2014 року. Разом з цим, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 404 від 27.02.2015 року були встановлені нові тарифи на теплову енергію для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів(крім населення), яка набрала чинності з 1.03.2015 р. Та тільки 31.03.2015 року та 30.04.2015 року постановами НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015 року та № 1419 від 30.04.2015 р. тарифи на теплопостачання були збільшенні з урахуванням збільшення ціни на газ, що відбулося наприкінці 2014 року на початку 2015 року. Фактично тарифи за останніми постановами НКРЕКП почнуть діяти на початку опалювального сезону 2015 - 2016 року, тобто з жовтня 2015 року. Збільшення тарифів на комунальні послуги до рівня економічно обґрунтованих тарифів на думку відповідача є дуже позитивних сигналом, що повинен у подальшому зменшити заборгованість ХОКП «ДРІТ» перед кредиторами, головним з яких є ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Крім того відповідач вказував на той факт, що є єдиним учасником серед підприємств теплопостачання України інвестиційного проекту, на підставі якого були надані кошти міжнародної фінансової допомоги для встановлення обладнання з виготовлення паливних брикетів та котлів для їх опалення і забезпечення тепловою енергією об'єктів комунальної власності, виходячи з цього за міжнародні гроші (фактично для підприємства безкоштовна у якості експерименту) на підприємстві встановлюється обладнання японської фірми ТОВ «ОСОБА_3 Інвестмент Україна» на суму у розмірі 12 мільйонів ЄВРО упродовж двох років, починаючи з 2014 року, що у подальшому дасть значну економію споживання газу. Факт участі відповідача у інвестиційної програми на цей час підтверджує: заява до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про розгляд інвестиційного проекту або проектної (інвестиційної) пропозиції від 18.12.2012 року, лист № 0147/457 від 14.12.2012 року Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, лист № 3720-07/13 від 05.11.2013 року Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, лист № UA 18-23/01 від 23.01.2015 року японської фірми ТОВ «ОСОБА_3 Інвестмент Україна», лист № UA 19-26/01 від 26.01.2015 року японської фірми ТОВ «ОСОБА_3 Інвестмент Україна», лист № UA31-14/09 від 14.09.2015 р.
Також вказував на той факт, що 7.07.2016 р. Верховною радою України був прийнятий в цілому Проект Закону «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» зареєстрований 22.04.2015 р. за № 2706 згідно якого передбачено до 1 липня 2017 року відшкодування різниці в тарифах та невідшкодованих витрат. Однак для того, щоб Закон «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» запрацював, потрібен певний час, а саме: час на отримання підпису президента; час необхідний на його опублікування (дивися п. 1 ст. 6 прикінцевих та перехідних положень Закону); час необхідний Кабінету Міністрів України для підготовки порядку необхідному для реалізації положень Закону, а це не менше трьох місячного строку з дня набрання чинності цим Законом (дивися п. 4 ст. 6 прикінцевих та перехідних положень Закону).
Підсумовуючи усе вказане відповідач зазначив, що на цей час знаходиться у тяжкому фінансовому стані, який з одного боку виник із за несвоєчасного перерахування субвенцій з Державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла у ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, з другого боку не мало значним фактом є заборгованість населення за спожиті послуги, яка, як пояснює представник відповідача, виникає з наступних причин: недостатня платоспроможність населення; зростання цін на комунальні послуги; відсутність у відповідача, як надавача послуг, реальних важелів впливу на боржників, тому як законні важелі впливу на споживачів вимагають часу, при цьому у деяких випадках значного часу та зусиль з боку працівників відповідача відповідальних за своєчасні розрахунки споживачів, до того ж у деяких випадках в силу норм ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення заборгованості з фізичної особи не можливе, якщо сума заборгованості, що підлягає стягненню не перевищує десяти мінімальних заробітних плат, а фізичній особі належить тільки одне житлове приміщення, у якому вона мешкає. Також існує заборгованість бюджетних організацій, що фінансуються з державного або місцевого бюджетів, з причин їх недостатнього та не своєчасного фінансування. В підтвердження збиткової діяльності, відповідач надав до суду останню фінансову звітність: баланси, звіти про фінансові результати, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення, звіти з праці.
Зважаючи на таку складну ситуацію представник відповідача у судовому засіданні просив суд розглянути питання про надання відстрочки виконання рішення суду, тому як примусове стягнення цього боргу може привести до негативних наслідків, а саме: збільшення заборгованості за рахунок виконавчого збору; не змозі ХОКП «ДРІТ» виконувати зобов'язання перед працівниками по заробітної платі та перед бюджетами різних рівнів по податкам та зборам; не можливості підтримувати технологічний процес по наданню якісних послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що в кінцевому результаті викликає соціальну напруженість серед споживачів, яких обслуговує ХОКП «ДРІТ»; звертанню інвестиційного проекту, на підставі якого надається обладнання за кошти міжнародної фінансової допомоги. Зазначив, що ХОКП «ДРІТ» є важливим та значимим підприємством Харківської області, тому як надає послуги з теплопостачання, водопостачання споживачам більшої частини Харківської області.
Позивач у судове засідання 14.07.2016р. не з'явився, письмових заперечень та буд-яких заяв до суду не надав. Тому суд зважаючи на вимоги ст. 121 ГПК України прийшов до висновку про розгляд заяви відповідача за відсутністю представника позивача.
У касаційній скарзі Позивач зазначав, що посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан за змістом ст. 121 ГПК України не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для відстрочки виконання рішення. Крім того, як вказував позивач, відсутність фінансування з державного бюджету на покриття різниці в тарифах на теплову енергію, на що посилається відповідач, не є умовою для надання відстрочки виконання рішення суду, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 101 Конституції України передбачає, що обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.
Також позивач був не згоден з тим, що судами першої та апеляційної інстанції було визначено дату 04.08.2016 р. до якої відповідачу надано відстрочку, тому як на час розгляду справи Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» взагалі не було передбачено виділення коштів із спеціального фонду Державного бюджету України та спрямування їх на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з центрального водопостачання та водовідведення. Звертав увагу на те, що у 2015 році дебіторська заборгованість перед відповідачем скоротилась, більше чим 15 млн. грн., однак відповідач жодних заходів для погашення існуючої заборгованості перед позивачем за рахунок цих коштів не здійснив.
Позивач зазначав, що відповідачем не було надано доказів наявності виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно ст. 121 ГПК України та п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку заяві відповідача, вказує на наступне.
У відповідності до пунктів 7.1., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З наведеного випливає, що при вирішенні питання про надання відстрочки мають значення майновий стан сторін, соціальна значущість підприємства, зобов'язання інших учасників, що беруть участь у розрахунках за поставлені комунальні послуги та негативні явища, що можуть з'явитися у разі примусового виконання рішення.
Так суд при вирішенні заяви про надання відстрочки виконання рішення суду враховує наступні фактичні обставини по справі.
Відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості нижчої її собівартості.
На підприємстві склалась дуже складна економічна ситуація, яка виникла у зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання. До моменту прийняття нових тарифів у 2014 року тарифи на теплопостачання покривали лише на 55 % витрат на їх виробництво, станом на кінець 2014 року 87 % витрат на їх виробництво, фактично економічно обґрунтовані тарифи були встановлені відповідачу тільки з 1 квітня 2015 року та почали діяти з початком опалювального сезону 2015 -2016 року, тобто з жовтня 2015 року.
Однією з причин тяжкого економічного стану відповідача є дефіцит коштів, пов'язаний з хронічними неплатежами, в основному, з боку населення за спожиті послуги. Борги населення за комунальні послуги у відповідності до інформації про нарахування, надходження та заборгованість за теплову енергію по ХОКП «ДРІТ» досягли по теплопостачанню на 1.07.2016 р. суму у розмірі 30783187,46 грн., крім того суд погоджується з тим фактом, що заборгованість населення перед відповідачем виникла по деяким підставам, що не залежать від волі відповідача, зокрема суд бере до уваги, що норми діючих на цей час законів (мається на увазі ч. 7 ст. 52 ЗУ “Про виконавче провадження”) захищають споживачів (фізичних осіб) від примусового стягнення, у тому числі від стягнення заборгованості за комунальні послуги, однак не передбачають у даному випадку компенсації надавачам комунальних послуг, що веде до прямих збитків комунальних підприємств, до яких відноситься відповідач. Заперечення позивача з цього приводу суперечливі, тому як з одного боку він згодний з тим, що у разі якщо сума заборгованості складає менш 13780,00 грн. стягнення за рахунок єдиного житла боржника не може проводитися, з іншого боку він вказує на те, що стягнення може проводитися за рахунок заробітної плати, пенсії та т.п. Але слід зазначити, що відповідач не вказує на той факт, що гроші не стягуються зі споживачів (населення), а звертає увагу на те, що є певні проблеми, які закріплені на законодавчому рівні та затягують примусове виконання рішень з боржників, що в кінцевому результаті збільшує заборгованість населення перед відповідачем.
Крім населення несвоєчасно розраховуються з відповідачем бюджетні установи (організації), які заборгували суму у розмірі 9768550,53 грн., що також не залежать від волі відповідача, а з причин несвоєчасного фінансування цих установ з місцевого та державного бюджетів.
Субвенції, які надаються державою, не мають постійного чинного правового механізму з компенсації витрат з різниці в тарифах на теплову енергію, тому виплата такої компенсації та строки виплати у повній мірі залежать від своєчасного внесення законодавчим органом таких витрат до Закону України "Про Державний бюджет на кожний рік"; від фінансування в даному бюджетному році у повному обсязі цих витрат згідно з витратами, передбаченими Закону України "Про державний бюджет"; від строку виконання виконавчими органами влади обов'язків по перерахуванню закладених витрат бюджету у вигляді субвенцій до отримувачів. Обсяг заборгованості з різниці в тарифах за надані послуги з теплопостання, водопостачання та водовідведення склав суму у розмірі 139465,12 тис. грн. яку Держава повинна компенсувати відповідачу. Факт того, що існує значна заборгованість перед комунальними підприємствами, у тому числі перед відповідачем, розуміють на державному рівні, що підтверджує прийнятий Верховною радою України 7.07.2016 року в цілому Проект Закону «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» зареєстрований 22.04.2015 р. за № 2706 згідно якого передбачено до 1 липня 2017 року відшкодувати різницю в тарифах та невідшкодовані витрати комунальним підприємствам, що виробляють та постачають комунальні послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Фактично після отримання різниці в тарифах та невідшкодованих витрат відповідач зможе повністю розрахуватися з позивачем.
Також суд враховує той факт, що інших джерел у відповідача погасити борг за цією справою перед позивачем не має, тому як з одного боку гроші, які відповідач отримує від споживачів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р. «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» підлягають перерозподілу без згоди на це відповідача, та їдуть на користь позивача по існуючим договорам, а залишок грошей, що залишається у відповідача покриває витрати на заробітну плату та на підтримання технологічного процесу з виробництва комунальних послуг, а з іншого боку майна не достатньо, щоб погасити усі зобов'язання перед кредиторами без отримання зовнішнього фінансування , у тому числі перед позивачем по даній справі.
Посилання відповідача на той факт, що на майно закріплене за ним на праві оперативного управління або господарського відання не може бути покладено стягнення не відповідає діючим нормам права.
Відповідно до ч. 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють повноваження щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно ч.1-3 ст.78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
Відповідно до ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Згідно ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.
Водночас власник комунального майна, що передано суб'єкту господарювання майно на праві господарського відання або на праві оперативного управління, є законодавчо обмеженим у своєму праві та відповідно не має права встановлювати будь-яких обмежень на стягнення цього майна та вилучати його у підприємства.
Однак суд погоджується з тим, що стягнення на таке майно вплине на якість послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, або зовсім приведе до їх припинення. Крім того остаточна вартість майна складає 38140 тис. грн. (графа 1010 балансу за 1 квартал 2016 р.), а заборгованість за товари, роботи, послуги на кінець першого кварталу 2016 року склала 213438 тис. грн. (графа 1615 балансу за 1 квартал 2016 р.), тобто явно 38140 тис. грн. буде не достатньо щоб погасити борги перед кредиторами, у тому числі перед позивачем.
Тяжкий фінансовий стан відповідача підтверджує надана фінансова звітність (баланси та звіти про фінансові результати за півріччя 2015 року та 3 квартали 2015 року, за 2015 рік, за 1 квартал 2016 року; звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання за січень-червень 2015 року, за січень-вересень 2015 р., за січень-березень 2016 року; звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг водопостачання та водовідведення за січень-червень 2015 року, за січень-вересень 2015 р, за січень-березень 2016 року; звіти з праці за січень-вересень 2015 року по кожному структурному підрозділу відповідача). Висновок судово-економічної експертизи №78 від 6.10.2014 р. про кризове становище відповідача близьке до банкрутства та неможливість самостійно розрахуватися без зовнішнього фінансування на час розгляду справи при співставленні показників останньої фінансової є актуальним. Заперечення позивача на той факт, що незадовільний фінансовий стан близький до банкрутства за змістом ст. 121 ГПК України не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для відстрочки виконання рішення суд не приймає до уваги виходячи з наступних підстав. Так у пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року були визначені певні підстави, якими повинні керуватися суди при прийнятті рішень про надання відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішень. Однією з таких обов'язкових підстав, яку повинен врахувати суд при наданні відстрочки виконання рішення суду - є наявність загрози банкрутства, відсутність достатнього майна або грошей, на яке можна було б звернути стягнення. Виходячи з цього суд виходячи з доказів, що маються у справі приходить до висновку, що фінансовий стан відповідача можна враховувати, як такий, що підпадає під роз'яснення наведені у пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року.
Суд погоджується з відповідачем в частині того, що ствердження позивача про той факт, що у кінці 2015 року при зменшенні дебіторської заборгованості відповідача на 15 млн. грн. він не отримав від відповідача жодної копійки не відповідають дійсності, тому як висновки викладені у ухвалі про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню по справі №922/4822/13 від 17.03.2016 р. вказують на те, що у грудні позивачу було перераховано 14 млн. грн. на погашення заборгованості по договору № 010712-БО-32 від 2.07.2012 р.
Стягнуті судом суми 3 % річних та інфляційні збитки по даній справі та нарахування на суму боргу по господарській справі №922/5887/15 за час наданої відстрочки відповідачу (це 3 % річних у розмірі 695565,47 грн. та інфляційні в розмірі 12613250,49 грн.) мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.
Відповідач є єдиним учасником серед підприємств теплопостачання України інвестиційного проекту, на підставі якого були надані кошти міжнародної фінансової допомоги для встановлення обладнання з виготовлення паливних брикетів та котлів для їх опалення і забезпечення тепловою енергією об'єктів комунальної власності, виходячи з цього за міжнародні гроші (фактично для підприємства безкоштовна у якості експерименту) на підприємстві встановлюється обладнання японської фірми ТОВ «ОСОБА_3 Інвестмент Україна» на суму у розмірі 12 мільйонів ЄВРО упродовж двох років, починаючи з 2014 року, що у подальшому дасть значну економію споживання газу, однак слід узяти до уваги той факт, шо у разі блокування діяльності відповідача це може позначитися на реалізації інвестиційного проекту, та у відмові у наданні подальшої міжнародної фінансової допомоги.
Підсумовуючи вище вказане суд враховує той факт, що прострочка платежів відповідача об'єктивно виникла не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів та не покриття тарифами собівартості енергоносіїв, та приймає до уваги той факт, що у зв'язку з введенням в дію порядку примусового перерозподілу грошей, які направляються до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» даний порядок не передбачає погашення заборгованості перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з найдавнішим строком виникнення, крім того слід погодитися, що у разі отримання заборгованості з різниці у тарифах з Державного бюджету України у продовж 2016 року підприємство зможе повністю розрахуватися з позивачем та погасити заборгованість.
Як вже було зазначено та встановлено судом 7.07.2016 р. Верховною радою України був прийнятий в цілому Проект Закону «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» зареєстрований 22.04.2015 р. за №2706. Згідно змісту якого передбачено, що до 1 липня 2017 року повинно бути відшкодована різниця в тарифах та невідшкодовані витрати комунальним підприємствам, що виробляють та постачають комунальні послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, до яких відносить відповідач. Однак для того, щоб Закон «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» запрацював, потрібен певний час, тому суд надає відстрочку виконання рішення до 31.12.2016 р., тобто надається час впродовж якого повинні бути реалізовані положення Закону «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення» та вирішено питання по розрахункам між державними органами, які повинні будуть відшкодовувати різницю в тарифах та невідшкодовані витрати комунальним підприємствам, відповідачем та позивачем.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 49, ст. 82-85,121 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території” про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2014 р. у справі № 922/2290/13 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території” (м. Харків) задовольнити повністю.
2. Відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2014 р. у справі № 922/2290/13 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (м. Київ) до Харківського обласного комунального підприємства “Дирекція розвитку інфраструктури території” (м. Харків) до 31.12.2016 року.
Суддя ОСОБА_1