Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" липня 2016 р.Справа № 922/1641/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши справу
за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків
до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханичний завод", м. Зміїв
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 за дов. №01-16юр/4786 від 24.06.2016 року, ОСОБА_3 за дов. №01-16юр/3214 від 25.06.2016 року;
від відповідача: ОСОБА_4 за дов. №251/2 від 11.07.16 року.
Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго" м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" м. Зміїв, про стягнення заборгованості в розмірі 122 959,74 грн., яка виникла внаслідок порушення відповідачем умов договору постачання електричної енергії № 10031 від 26.03.2004р. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 30.05.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.06.2016р. об 11:30 год.
16.06.2016р. від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 30.05.2016р. надав додаткові документи, які були долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 22.06.2016р. розгляд справи було відкладено на 12.07.2016р.
12.07.2016 до канцелярії господарського суду від представника відповідача надійшла заява (вх.22797), в якій він просить суд через незадовільний майновий стан відповідача зменшити розмір пені на 90%.
Присутні представники позивача у судовому засіданні підтримали заяву про збільшення позовних вимог, яка була надана позивачем через канцелярію суду 11.07.2016р., в якій позивач користуючись правами наданими йому ст. 22 ГПК України просить стягнути з відповідача: суму заборгованості за електричну енергію в розмірі 99 008,59 грн. (де е/е 82 507,16 грн. та 15 501,43 грн. ПДВ на е/е), пеню в розмірі 29142,29 грн., 3% річних в розмірі 2160,43 грн.,індекс інфляції в розмірі 10 253,57 грн та заборгованість по КРЕ в розмірі 869,02 грн.
Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2016 проти позову заперечив частково та підтримав клопотання про зменшення розміру стягнення з відповідача пені на 90%.
Преставники позивача проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені заперечили.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
26 березня 2004 року між АК "Харківобленерго" (Постачальник, позивач по справі) та Казенним підприємством "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (Споживач, відповідач по справі) було укладено договір про постачання електричної енергії №10031.
На підставі вказаного договору №10031 АК «Харківобленерго» (Позивач) відпускає Казенному підприємству "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (Відповідач) електричну енергію. Згідно з п. 9.11 Договір пролонгований на 2016 рік.
Відповідно до Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 №575/97-ВР та «Правил користування електричною енергією», затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - «Правила»), договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення Договору означає, що між компанією та Відповідачем досягнуто згоди з усіх його умов.
Відповідно до п. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов Договору, п. 2.1.2. якого передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, відповідно до додатка 1 «Договірні величини споживання» та додатка 2 «Порядок розрахунків».
Відповідно до п. 2.2.5 Договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування. Згідно з п. 5 Додатка 2 Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Відповідно до п. 5 Додатка 2 до Договору споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання щодо оплати електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та чинних нормативно-правових актів (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України). Крім того, самим Договором, а саме п. 2.2.1, передбачено обов'язок Відповідача виконувати його умови.
Оплата обсягу спожитої електричної енергії відповідно до п. 1 ст. 275 ГК України та п. 10.2 «Правил» є обов'язком відповідача як споживача електричної енергії.
Як свідчать матеріали справи, АК "Харківобленерго", як постачальник, виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі та здійснив відпуск електричної енергії споживачу у повному обсязі.
Проте, як зазначається позивачем, та, що не було спростовано відповідачем, останнім не були вчасно здійснені розрахунки за отриману електроенергію, у зв'язку з чим, станом на 01.06.2016 року за період з листопада 2015 року по травень 2016 року відповідач має перед АК "Харківобленерго" борг у розмірі 141 433,90 грн., з яких:
- 99088,59 грн. - вартість електричної енергії з лютого 2016р. по травень 2016 (де е/е 82 507,16 грн., та ПДВ на е/е 15 501,43 грн.);
- 869,02 грн. - вартість КРЕ з лютого 2016 р. по березень 2016 р. (де КРЕ 724,18 грн., та ПДВ на КРЕ 144,84 грн.);
- 29 142,29 грн. - пеня за період з листопада 2015 р. по квітень 2016 року;
- 2160,43 грн. - 3 % річних за період з лютого 2015 по травень 2016 року;
- 10 253,57 грн. - індекс інфляції з квітня 2016 р. по травень 2016 року.
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність порушення відповідачем умов договору щодо сплати електричної енергії наданої позивачем, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі 99008,59 грн. та 869,02 грн.вартість КРЕ.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування 2160,43 грн. 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 10 253,57 грн. суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем у зв'язку із несвоєчасною оплатою послуг позивача була нарахована пеня за період з листопада 2015р. по квітень 2016р. у розмірі 29 142,29 грн.
Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР та п. 4.2.1 укладеного між сторонами Договору, в якому зазначено, що при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом першим статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Згідно ч.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до пп.3.17.4 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи вищевикладене, та те, що заборгованість відповідача виникла унаслідок скрутного фінансового стану, позивачем не доведено суду понесення збитків унаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті, відповідно до цього суд вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення пені частково задовольнити та керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені на 50% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 571,14 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Клопотання відповідача про зменшення стягуваної пені задовольнити частково.
Розмір стягуваної пені зменшити на п"ятдесят відсотків.
Стягнути з Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (63401, Харківська область, м. Зміїв, вул. Зміївська, 29, код в ЄДРПОУ 08326540) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 129, код в ЄДРПОУ 00131954):
- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954 - заборгованість за електричну енергію в сумі 99008 грн. 59 коп. за період з лютого 2016 року по травень 2016 року (де е/е 82507 грн. 16 коп.., та ПДВ на e/е 15501 грн. 43 коп.);
- на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_5 ОСОБА_3" м. Київ, МФО 380805, код 00131954 - 869 грн. 02 коп. - КРЕ (де КРЕ 724 грн.18 коп., ПДВ на КРЕ - 144 грн. 84 коп.),
14571 грн. 14 коп. пені з листопада 2015 року по квітень 2016 року;
2160 грн. 43 коп. відсотків річних з лютого 2016 року по травень 2016 року;
10253 грн. 57 коп. втрат від інфляції з квітня 2016 року по травень 2016 року;
- на п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_5 ОСОБА_3" м. Київ, МФО 380805, код в ЄДРПОУ 00131954 - 2122 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Повне рішення складено 18.07.2016 р.
Суддя ОСОБА_1