"14" липня 2016 р. Справа № 918/1522/13
Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О., розглянувши матеріали скарг Кузнецовського міського комунального підприємства на дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції у виконавчому провадженні по виконанню наказу суду від 08.01.2014 р. у справі № 918/1522/13 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення 5 173 234 грн. 19 коп.
За участі:
Від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 865 від 22.04.16 р.)
Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 1809 від 11.09.2015 р.);
Від ДВС: не з'явився;
18 травня та 24 травня 2016 року Кузнецовське міське комунальне підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області зі скаргами № № 1068, 1127, 1103 на дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції у виконавчому провадженні по виконанню наказу суду від 08.01.2014 року у справі № 918/1522/13.
Ухвалами суду скарги прийняті до провадження суддею Войтюком В.Р.
Ухвалою від 13.06.2016 року скаргу № 1068 об'єднано в одне провадження із скаргами № № 1127, 1103 та призначено їх до розгляду в судовому засіданні на 08.07.2016 року.
21 червня 2016 року відповідачем до суду подано іншу скаргу на дії ВДВС по зведеному виконавчому провадженню № 44201994 від 16.06.2016 року № 1501.
Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Рівненської області №01-04/132/2016, у зв'язку із перебуванням судді Войтюка В.Р. у щорічній відпустці, відповідно до пунктів 2.3.47, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пункту 9.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Рівненської області призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/1522/13, за результатами якого зазначену справу разом зі скаргами Кузнецовського міського комунального підприємства на дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції розподілено судді Гудзенко Я.О.
Ухвалою суду від 22.06.2016 року (суддя Гудзенко Я.О.) скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства № 1501 від 16.06.2016 року на дії ДВС Кузнецовського міського управління юстиції прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.07.2016 року.
Ухвалою від 05.07.2016 року розгляд скарги № 1501 відкладено на 14.07.2016 року.
Статтею 121-2 ГПК України боржнику, стягувачу, прокурору надано право на оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.
Відповідно до ч.1 ст. 121 - 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно із приписами ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або рішенні.
Враховуючи викладені обставини скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства № 1501 від 16.06.2016 року на дії Відділу державної виконавчої служби Кузнєцовського міського управління юстиції та скасування постанови на арешт коштів боржника від 09.06.2016 року об'єднано в одне провадження із скаргами № 1127 від 14 травня 2016 року, № 1068 від 13 травня 2016 року та № 1103 від 19 травня 2016 року.
Ухвалою суду від 08.07.16 р. розгляд скарг Кузнецовського міського комунального підприємства на дії Відділу державної виконавчої служби Кузнєцовського міського управління юстиції у справі 918/1522/13 було відкладено на 14.07.2016 р.
У скарзі від 13.05.16 р. № 1068 Кузнецовське міське комунальне підприємство (далі-Скаржник) просить суд визнати неправомірними дії органу ДВС при винесенні постанови від 29.04.2016 року про арешт коштів боржника та ії скасуванні.
Вказана скарга обґрунтована тим, що відсутність обігових коштів на рахунках скаржника може порушити належне функціонування Кузнецовського міського комунального підприємства по наданню житлово-комунальних послуг в м. Кузнецовськ, зокрема по обслуговуванню населення, лікарень, дитячих садочків.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконанні в органі ДВС знаходиться зведене виконавче провадження, до якого зокрема входить виконавче провадження ВП № 41835681 від 12.02.2014 року в сумі 504 205, 41 грн., ВДВС винесено постанова про арешт коштів боржника від 29.04.16 р.
У межах зведеного виконавчого провадження органом ДВС винесено постанову про арешт коштів боржника від 29.04.16 р., за якою накладено арешт на кошти в межах суми 7 525 872,97 грн, що містяться на рахунках № 26005054721250, № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк".
Подавши заяву від 15.06.2016 року № 1482, відповідач просить суд визнати незаконними дії ВДВС щодо накладення арешту постановою від 29.04.2016 року на кошти відповідача на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк", в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізиних осіб, визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС від 29.04.2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 44201994 в частині виконання постанови, якою накладено арешт на кошти на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк", в частині згідно постанови, якою накладено арешт на рахунок № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП № 41835681) по судовому наказу від 08.01.2014 року № 918/1522/13 на суму 504 205, 41 грн. в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціальног овнеску та податку з доходів фізичних осіб (т. 2).
У скарзі від 14.05.16 р. № 1127 відповідач просить суд визнати неправомірними дії органу ДВС при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, а вказану постанову - скасувати.
Скарга обґрунтована тим, що кошти, щодо яких винесено постанову про накладення арешту, використовуються за спеціальним призначенням, зокрема: на рахунку № 26048054702861 знаходяться кошти на соціальні виплати, а на рахунку № 26008054712459 - на фінансування громадських робіт.
Крім того, з поданої до суду скарги від 19.05.16 р. № 1103 вбачається, що на виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 504 205, 41 грн. у межах зведеного виконавчого провадження № 44201994 органом ДВС винесено постанову про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року, якою накладено арешт на кошти в межах суми 7 420 872,97 грн, що містяться на рахунках № 26032300901567, № 26031301901567 у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне.
Як вбачається зі скарги, боржник просить суд визнати неправомірними дії органу ДВС при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року протиправними, а вказану постанову - скасувати. Обгрунтуванням є те, що рахунки № 26032300901567, № 26031301901567 мають спеціальний режим використання (теплопостачання) та (водопостачання та водовідведення ) відповідно, а тому накладення арешту є незаконним.
Відповідачем також подано скаргу від 16.06.16 р. № 1501, в якій вказує на те, що дії органу ДВС при винесені постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року є незаконними з наступних підстав. Кошти, що перебувають на зареєстрованих рахунках в ПАТ КБ "Приватбанк" № 26005054721250 та № 26002054713090 призначені для виплати заробітної плати працівникам Кузнецовського МКП. Рахунок № 26002054713090 є поточним та використовується для ведення господарської діяльності, оплати праці працівників, а також інших пов'язаних з цим платежів (єдиний соціальний внесок та податок з доходів фізичних осіб). Таким чином, накладення арешту на цей рахунок призводить до порушення конституційних прав працівників Кузнецовського МКП.
У скарзі просить визнати незаконними дії ВДВС щодо накладення арешту постановою від 09.06.2016 року на кошти боржника в частині виконання наказу по взеденому виконавчому провадженню № 44201994 на рахунку в ПАТ "Приватбанк" № 26002054713090 в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціальног овнеску та податку з доходів фізичних осіб, просить визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС від 09.06.2016 року про накладення арешту на кошти боржника в частині виконання наказу по взеденому виконавчому провадженню № 44201994 на рахунку в ПАТ "Приватбанк" № 26002054713090 в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціальног овнеску та податку з доходів фізичних осіб.
Розглянувши скаргу № 1501 від 16.06.2016 року суд зазначає наступне.
На виконанні в органі ДВС знаходиться зведене виконавче провадження № 44201994, до якого входить, зокрема постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 35644232 від 18.12.2012 року в сумі 185 792,35 грн.
У межах зведеного виконавчого провадження органом ДВС винесено постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року, за якою накладено арешт на кошти в межах суми 16 038 543,82 грн, що містяться на рахунках № 26005054721250, № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк".
Судом з матеріалів справи встановлено, що 24.06.2014 року між боржником (клієнт) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) укладено договір № 81-1 банківського рахунку, за п. 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України) та умов цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито, зокрема рахунок № 26002054713090.
Зазначений рахунок використовується боржником, у тому числі для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб, що стверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку № 26002054713090, долученими відповідачем до скарги.
Статтями 8, 9, 68 ОСОБА_3 України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_3 України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно із ст. 43 ОСОБА_3 України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Частиною 1 ст. 1 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За ч. 6 ст. 24 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Пунктом 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України “Про виконавче провадження” (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)” встановлено, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства, призводить до порушення їх конституційних прав.
Отже, держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Враховуючи викладене, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.
Відповідно до ст. 67 ОСОБА_3 України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов'язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
За ч.ч. 7, 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
У п. 2 Наказу Міністерства доходів і зборів України № 453 від 09.09.2013 року "Про затвердження Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати" передбачено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.
Розглянувши скаргу від 19.05.2016 року № 1103 суд зазначає наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 02.12.2013 року між боржником та ПАТ "Ощадбанк" в особі філії Рівненське обласне ПАТ "Ощадбанк" укладено договори банківського рахунку № 286 та № 287, за п. 1.1. яких відповідно до законодавства України, у т.ч. Постанови, нормативно-правових актів НБ України, банк відкриває клієнту поточні рахунки із спеціальним режимом використання № 26032300901567, № 26031301901567 (водопостачання, водовідведення та теплопостачання) в гривні України та надає послуги з розрахункового обслуговування за цими рахунками з урахуванням особливостей їх функціонування, встановлених Постановою КМ України від 09.10.2013 року № 750 "Про затвердження порядків зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення".
Згідно із п.п. 1.2. вказаних договорів рахунки використовуються для проведення розрахунків за інвестиційними програмами відповідно до Постанови. Використання коштів з рахунків у будь-яких інших цілях забороняється.
Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні організації в уповноваженому банку. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій. Операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.
Інвестиційні програми розробляються суб'єктами господарювання у сфері теплопостачання. Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають спеціальні рахунки. На зазначені рахунки суб'єкти господарювання перераховують кошти в обсязі, передбаченому в установлених тарифах для виконання інвестиційних програм у сфері теплопостачання. Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання - власники спеціальних рахунків зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється (ст. 26-1 Закону України "Про теплопостачання").
Згідно із визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", інвестиційна програма - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого теплопостачання, який містить зобов'язання суб'єкта господарювання у сфері централізованого теплопостачання щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об'єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання; поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами (далі - спеціальні рахунки) - рахунки суб'єктів господарювання у сфері централізованого теплопостачання, призначені для накопичення та використання коштів виключно для виконання інвестиційних програм у зазначеній сфері; уповноважений банк - визначений Кабінетом Міністрів України банк, що обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу.
Згідно із ст. 18-1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" інвестиційні програми розробляються суб'єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Суб'єкти господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення для проведення в установленому законодавством порядку розрахунків за інвестиційними програмами відкривають спеціальні рахунки. Суб'єкти господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення - власники спеціальних рахунків зобов'язані використовувати кошти, що перебувають на таких рахунках, виключно для виконання інвестиційних програм. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється.
Стаття 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" містить такі дефініції: інвестиційна програма - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого водопостачання і водовідведення, який містить зобов'язання суб'єкта господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об'єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання; поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами (далі - спеціальні рахунки) - рахунки суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, призначені для накопичення та використання коштів виключно для виконання інвестиційних програм у зазначеній сфері.
Як вбачається із Закону України "Про теплопостачання" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", порядок зарахування коштів на спеціальний рахунок та їх використання встановлюється Постановою КМ України від 09.10.2013 року № 750 "Про затвердження порядків зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення".
Дія Постанови поширюється на суб'єктів господарювання, які в установленому законодавством порядку отримали відповідну ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, на право провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (ліцензіати).
Як встановлено судом із матеріалів справи, боржник отримав ліцензії з постачання теплової енергії серії АД № 041946 зі строком дії з 15.12.2012 року по 14.12.2017 року, з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами серії АД № 041945 від 15.12.2012 року по 14.12.2017 року, на централізоване водопостачання та водовідведення серії АВ № 466705 зі строком дії з 13.04.2011 року по 13.04.2016 року.
Рішенням Кузнецовської міської ради № 59 від 25.12.2015 року вирішено погодити інвестиційну програму боржника у сфері централізованого водопостачання та водовідведення на 2016-2017 року, а 07.04.2016 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 589 схвалено інвестиційну програму боржника, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, на 2016 рік у сумі 778,76 тис. грн та джерела її фінансування.
Згідно із Постановою КМ України від 09.10.2013 року № 750 власниками коштів на спеціальному рахунку є ліцензіати. Ліцензіати зобов'язані використовувати кошти із спеціального рахунка виключно для виконання інвестиційних програм згідно з графіком на планований та прогнозний періоди. Використання зазначених коштів у будь-яких інших цілях забороняється (п. 7 Постанови).
Отже, накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на інші цілі, ніж це передбачено, суперечить вимогам ч. 2 ст. 57 та ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 19-1, 26-1 Закону України "Про теплопостачання", ст. 18-1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Постанові КМ України від 09.10.2013 року № 750 "Про затвердження порядків зарахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, використання зазначених коштів і здійснення контролю за їх витрачанням у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення".
У силу вимог ч.ч. 1, 3 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною 2 ст. 57 та ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання ст.ст. 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", ст. 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".
При розгляді скарги від 19.05.2016 року № 1127 судом встановлено наступне.
ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито, зокрема рахунок № 26048054702861 (рахунок для соціальних виплат).
Зазначене також стверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку № 26048054702861 долученими скаржником до матеріалів справи.
За приписами ч. 1 ст. 73 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення не може бути звернено, зокрема на такі виплати: допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; допомогу по догляду за дитиною; допомогу на лікування; допомогу на поховання.
У силу вимог ч. 2 ст. 21 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Аналогічне викладене у листі Національного Банку України від 14.12.2010 року № 25-111/2972-22535.
З наведеного судом встановлено, що на рахунок № 26048054702861 зараховуються страхові кошти, які використовуються боржником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам та які не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів.
Стосовно рахунку № 26008054712459 суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як зазначає скаржник, вказаний рахунок використовується Центром зайнятості для зарахування коштів на фінансування громадських робіт.
Відповідно до п. 9 Постанови Кабінету України "Про затвердження Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру" від 20.03.2013 року № 175 організація і проведення громадських робіт здійснюються на підставі договору про організацію громадських робіт та фінансування їх організації, який укладається між територіальним органом і роботодавцем відповідно до рішення місцевого органу влади, передбаченого п. 8 цього Порядку, на строк в межах відповідного бюджетного періоду. У разі коли роботодавцем є місцевий орган влади, зазначений договір укладається між місцевим органом влади і територіальним органом. У договорі про організацію громадських робіт та фінансування їх організації обов'язково зазначаються права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, порядок фінансування організації громадських робіт, порядок внесення змін та умови розірвання, припинення договору.
Пунктом 10 Постанови КМ України від 20.03.2013 року № 175 "Про затвердження Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру" передбачено, що фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел шляхом їх спрямування на: оплату основної та додаткової заробітної плати осіб, визначеної відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про оплату праці"; сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема у період тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору; оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору; оплату проїзду в межах регіону до місця виконання робіт та у зворотному напрямку осіб, які беруть участь у громадських роботах; оплату медичного та наркологічного огляду (у разі потреби); придбання малоцінних необоротних матеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношувальних предметів, їх ремонт та обслуговування.
Витрати з оплати праці та нарахування єдиного внеску сумарно повинні становити не менш як 80 % загальної суми, зазначеної у кошторисі витрат із фінансування організації громадських робіт. Фінансування організації громадських робіт, до яких залучаються зареєстровані безробітні та/або працівники, які втратили частину заробітної плати, здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів та/або коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 29.04.2016 року між Кузнецовським міським центром зайнятості (Центр зайнятості) та боржником (роботодавець) укладено договір № 170216042900001 про організацію громадських робіт та фінансування їх організації, предметом якого є здійснення організації громадських робіт та фінансування їх організації відповідно до ст. 31 Закону України "Про зайнятість населення", Порядку організації громадських та інших робіт тимчасового характеру, затвердженого Постановою КМ України від 20.03.2013 року № 175, та цього договору (п. 1.1. договору).
Підпунктом 2.1.14. п. 2.1. договору сторони передбачили, що роботодавець зобов'язався відкрити у банку окремий рахунок для зарахування коштів на фінансування громадських робіт.
За п. 3.2. договору джерелами фінансування громадських робіт відповідно до цього договору від затвердженої суми витрат відповідно до кошторису становлять: місцевий бюджет - 50%, Фонд - 50%.
На підтвердження факту використання рахунку № 26008054712459 на фінансування організації громадських робіт скаржником долучено до матеріалів справи звіт про дебетові і кредитові операції по вказаному рахунку станом на 23 та 27.05.2016 року.
З наведеного судом встановлено, що кошти на вказаному рахунку боржнику не належать, оскільки фінансування громадських робіт відбувається за рахунок коштів місцевого бюджету та Фонду.
За правилами ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У свою чергу, ні орган місцевого самоврядування, ні Фонд з відповідним позовом до суду не зверталися.
У той же час, як встановлено судом, рахунок № 26008054712459 використовується боржником для оплати праці та нарахування єдиного внеску працівникам, зайнятих на тимчасових роботах.
Статтями 8, 9 ОСОБА_3 України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Держава гарантує та захищає законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Враховуючи викладене, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.
У матеріалах справи відсутні докази повідомлення банком про те, що на кошти, які знаходяться на рахунках боржника, заборонено звертати стягнення.
У той же час ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
З урахуванням викладеного, державний виконавець з метою недопущення у своїй діяльності прав та законних інтересів боржника не був позбавлений можливості отримати від банків, у яких накладеного арешт на кошти боржника, інформацію щодо цільового використання таких коштів та можливості звернення стягнення на них.
Розглянувши скаргу відповідача від 13.05.2016 року № 1068 суд встановив наступне.
У заяві від 15.06.2016 року № 1482, відповідач просить суд визнати незаконними дії ВДВС щодо накладення арешту постановою від 29.04.2016 року на кошти відповідача на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк", в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізиних осіб, визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС від 29.04.2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 44201994 в частині виконання постанови, якою накладено арешт на кошти на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк", в частині згідно постанови, якою накладено арешт на рахунок № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення з боржника виконавчого збору (ВП № 41835681) по судовому наказу від 08.01.2014 року № 918/1522/13 на суму 504 205, 41 грн. в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціальног овнеску та податку з доходів фізичних осіб (т. 2).
Як встановлено судом, рахунок № 26002054713090 використовується боржником, у тому числі для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб, що стверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку № 26002054713090, долученими скаржником до матеріалів справи.
Враховуючи викладене вище, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та Законами України.
За ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи встановлення судом порушень вимог чинного законодавства в діях органу ДВС при винесенні постанов про арешт коштів боржника від 29.04.2016 року, 11.05.2016 року та 09.06.2016 року в частині стягнення виконавчого збору, суд визнає доводи скаржника правомірними, а скаргу такою, яку належить задоволити.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України. суд
1. Скарги Кузнецовського міського комунального підприємства на дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції та про визнання недійсними постанов про арешт коштів боржника від 29.04.2016 року, 11.05.2016 року та 09.06.2016 року в частині стягнення виконавчого збору, задовольнити.
2. Визнати дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 29.04.2016 року незаконними.
3. Визнати недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 29.04.2016 р., що містяться на рахунку № 26002054713090, який зареєстрований в ПАТ КБ "Приватбанк" в частині виконання постанови ВП № 41835681 про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.02.2014 р. в розмірі 504205, 41 грн, винесеної в межах виконавчого провадження з виконання наказу № 918/1522/13, виданого Господарським судом Рівненської області 08.01.14 р., в межах коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб.
4. Визнати дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 11.05.2016 року незаконними.
5. Визнати недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 11.05.16 р., що містяться на рахунках № 26048054702861, № 26008054712459, які зареєстровані в ПАТ КБ "Приватбанк" та постанову відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 11.05.16 р., що містяться на рахунках № 26032300901567, № 26031301901567, які зареєстровані в філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне в частині виконання постанови ВП № 41835681 від 12.02.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 504 205, 41 грн., винесених в межах виконавчого провадження з виконання наказу № 918/1522/13, виданого Господарським судом Рівненської області 08.01.14 р., в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб.
6. Визнати дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 09.06.2016 року незаконними.
7. Визнати недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 09.06.2016 р., що містяться на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк" в частині виконання постанови ВП № 41835681 від 12.02.2014 р. про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 504 205, 41 грн, винесеної в межах виконавчого провадження з виконання наказу № 918/1522/13, виданого Господарським судом Рівненської області 08.01.14 р., в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб.
Суддя Гудзенко Я.О.