13 липня 2016 року Справа № 915/574/16
Позивач ОСОБА_1 заступник військового прокурора Південного регіону України,
вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012
в інтересах ОСОБА_2 в особі:
Міністерства оборони України, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168
Відповідач ОСОБА_2 підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 комунара»,
вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54001
Суддя Дубова Т.М.
Від позивача - ОСОБА_3 довіреність № 220/804/9 від 30.12.2015 року
Від відповідача - ОСОБА_4 довіреність № 36/13-Д від 11.04.2016 року
У судовому засіданні присутній прокурор - Бескровний М.О.
СУТЬ СПОРУ стягнення суми 1 600 415,75 грн. за договором про закупівлю послуг з ремонту за державні кошти № 294/15/176 від 25.09.2015 року, з яких: 1 232 870,78 грн. - попередня оплата, 73 598,54 грн. - пеня, 117 088,59 грн. - 7% штрафу, 176 857,84 - штрафних санкцій за ненадання звітних документів
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, господарський суд, -
ОСОБА_1 заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах ОСОБА_2 в особі Міністерства оборони України (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (надалі - відповідач) про стягнення суми 1 600 415,75 грн., з яких: 1 232 870,78 грн. - попередньої оплати, 73 598,54 грн. - пені за період з 31.10.15 р. по 10.03.16 р., 117 088,59 грн. - 7% штрафу, 176 857,84 - штрафних санкцій за ненадання звітних документів, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю послуг з ремонту за державні кошти № 294/15/176 від 25.09.2015 року, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 179, 193 ГК України.
Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що нарахування штрафу за прострочку виконання робіт по кожному етапу прострочки окремо не відповідає положенням п. 7.2 договору; а стягнення одночасно пені за прострочку виконання робіт та 7% штрафу суперечить ст. 61 Конституції України.
Не погодився з вимогою щодо повернення попередньої оплати, оскільки позивачем не було пред'явлено вимог стосовно відмови від подальшого надання послуг, що призвело до виникнення у відповідача обов'язку повернути грошові кошти і виконати ремонтні роботи.
Крім того, відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій, враховуючи складний фінансовий стан (детальніше викладено у відзиві).
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані належним чином, проте підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
25.09.15 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 294/15/176 про закупівлю послуг з ремонту за державні кошти, з додатками до нього (а.с. 13-33), відповідно до якого відповідач зобов'язався у 2015 році надати послуги, зазначені у відомості ремонтних робіт на 2015 рік (додаток № 1), а позивач - прийняти і оплатити такі послуги.
Згідно п.п. 10.1, 10.2 договору він набрав чинності після підписання його сторонами за умови підписання акту щодо приймання зразків ОВТ відповідачем до ремонту. Договір діяв до 31.12.15 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено найменування послуг; кількісні характеристики послуг, що надаються за договором визначаються у відповідності до ремонтної відомості.
Відповідно до пп. б п. 1.4 договору відповідач зобов'язаний здійснити надання послуг за цим договором після підписання акту щодо приймання зразків ОВТ (обладнання, системи, пульти та їх комплектуючі вироби) до ремонту (на виконання вимог Положення про корабельну службу у ВМС ЗС України, затвердженого наказом МОУ № 415 від 25.11.03 року та Інструкції про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, яка затверджена наказом МОУ № 505 від 31.07.12 року).
Пунктом 3.1 договору встановлена ціна (на момент укладення договору), яка становила 1 672 694,28 грн.
Проте, додатковою угодою № 2 від 25.12.15 року (а.с. 38), п. 3.1 договору був змінений, згідно якого ціна договору становить 1 505 424,85 грн.
В п.п. 4.1, 4.2 договору сторони вирішили, що позивач здійснює розрахунки з відповідачем за фактично виконані та прийняті послуги, шляхом прямого банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача через відповідні реєстраційні рахунки Міністерства оборони України, відкриті в ОСОБА_2 казначейській службі України в м. Києві. Розрахунки проводяться поетапно, згідно специфікації надання послуг (додаток № 3) протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунки Міністерства оборони України) згідно з чинним законодавством, після надання відповідачем документів, зазначених в п. 4.2 договору.
14.12.15 року сторони підписали додаткову угоду № 1 (а.с. 37), якою доповнили розділ 4 договору пунктом 4.6 та встановили, що за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністра оборони України, позивач мав право здійснювати попередню оплату в розмірі до 100% від суми договору терміном до 25.12.15 року, відповідно до абзацу 2 п. 2 постанови КМУ від 23.04.14 р. за № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти». Відповідач у термін до 25.12.15 р. повинен був надати позивачу документи, що підтверджують використання отриманих коштів або повернути невикористані кошти на рахунок позивача.
Відповідно до вищезазначеного абзацу 2 п. 2 постанови КМУ від 23.04.14 р. за № 117 розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі на строк не більше двох місяців - товарів, робіт і послуг для потреб Збройних Сил та інших військових формувань, пов'язаних з відновленням озброєння та військової техніки у 2014 році, якщо розмір такої оплати не перевищує 50% їх вартості.
Специфікацією надання послуг (а.с. 39), зміненою відповідно до додаткової угоди № 2 від 25.12.15 р., передбачено виконання робіт в 3 етапи, до змісту першого етапу включено проведення дефектації зразків ОВТ (п. 1.4 договору) відповідно п.п. 1, 2, 3 відомості ремонтних робіт на 2015 рік, механічна частина; термін надання послуг - 10 календарних днів після виконання п. 1.4 договору; ціна послуг - 278 782,37 грн.; вартість другого етапу робіт складає 836 347,16 грн., третього - 139 391,18 грн.
На виконання п. 1.4 договору, 15.10.15 року позивач направив відповідачу лист № 294/6831 (а.с. 35), яким повідомив, що реєстрація зобов'язань Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів за договором № 294/15/176 від 25.09.15 року у органах Державної казначейської служби України у м. Києві здійснена, позивач готовий до виконання умов договору.
22.10.15 року сторони підписали акт приймання озброєння та військової техніки корабля (судна) в ремонт для виконання середнього ремонту (а.с. 36).
17.12.15 року відповідач виставив позивачу на оплату рахунок-фактуру № 61/61-0000615 від 17.12.15 року на суму 1 672 694,28 грн. (а.с. 40).
На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату на суму 1 505 424,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 233 від 17.12.15 р. (а.с. 41).
Згідно п. 5.2 договору термін надання послуг з урахуванням специфікації надання послуг становив до 20.12.15 року (з урахуванням додаткової угоди № 1).
Пунктом 1 додаткової угоди № 1 передбачено, що відповідач у термін до 25.12.15 року повинен надати позивачу документи, що підтверджують використання отриманих коштів або повернути невикористані кошти на рахунок позивача.
Проте, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у термін до 20.12.15 року ремонт не здійснив, документи, що підтверджують виконання робіт на суму 1 505 424,85 грн. не надав, невикористані кошти не повернув.
Розділом 4 договору передбачено, що здійснення розрахунків проводиться за фактично виконані та прийняті послуги.
Станом на 11.03.16 року відповідачем були здійснені роботи по 1 етапу на загальну суму 272 554,07 грн., що підтверджується актом приймання наданих послуг (першого етапу) № 1 від 11.03.16 року.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи, що в п. 1 додаткової угоди № 1 сторони передбачили, що відповідач у термін до 25.12.15 року повинен надати позивачу документи, що підтверджують використання отриманих коштів або повернути невикористані кошти на рахунок позивача, відповідачем були частково виконані роботи на суму 272 554,07 грн., вимоги позивача щодо повернення суми попередньої оплати цілком обґрунтовані, тому сума 1 232 870,78 грн. (1 505 424,85 грн. - 272 554,07 грн.) - попередньої оплати підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Згідно ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 230 ГК передбачено, що штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.
Відповідно до п. 7.2 договору за порушення строків, зазначених у п. 5.2 договору з відповідача стягується пеня у розмірі 0,2% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
У зв'язку з простроченням відповідачем надання послуг за 1 етапом, позивачем на підставі п. 7.2 договору нараховано та заявлено до стягнення 73 598,54 грн. - пені у розмірі 0,2% за період з 31.10.15 р. по 10.03.16 р. та 117 088,59 грн. - 7% штрафу за прострочення понад 20 днів виконання робіт 1 етапу.
У відзиві на позовну заяву відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на те, що він знаходиться у скрутному фінансовому стані, все його рухоме та нерухоме майно знаходиться під арештом (на загальну суму 40 820 151,65 грн.).
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також те, що клопотання відповідача підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, листом Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУ юстиції у Миколаївській області № 02.1-26/8225 від 24.11.15 року, постановою органу ДВС про арешт коштів боржника від 24.11.15 року, а також враховуючи стан виконання робіт відвідачем - 20% від загальної вартості замовлення, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені в сумі 73 598,54 грн. та 117 088,59 грн. - 7% штрафу на 20%, тобто до 58 878,83 грн. - пені та 93 670,87 грн. - 7% штрафу на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та п.3 ч.1 ст.83 ГПК України.
Додатковою угодою № 1 пункт 7.2 договору було доповнено новим абзацом та зазначено, що у випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений період звітних документів, що підтверджують факт надання послуг, відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми невикористаних коштів.
Позивач на підставі п. 7.2 договору нарахував та заявив до стягнення 176 857,84 - штрафних санкцій за ненадання звітних документів, які підтверджені розрахунком позивача та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.
Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, як підстави відмови у позові, а посилання на ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що відповідач є юридичною особою і діє як суб'єкт господарювання на підставі статуту та зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 02.11.93 року за № 1 522 120 0000 002794, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, оглянутого за допомогою офіційного сайту Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua.
Оскільки, ст. 61 Конституції України міститься у розділі “Права, свободи та обов'язки людини і громадянина”, то вищезазначена конституційна норма не підлягає застосуванню до відповідача.
Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, код 14313240) на користь Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, код 00034022) суму 1 562 278,32 грн. (один мільйон п'ятсот шістдесят дві тисячі двісті сімдесят вісім грн. 32 коп.), з яких: 1 232 870,78 грн. (один мільйон двісті тридцять дві тисячі вісімсот сімдесят грн. 78 коп.) - попередня оплата, 58 878,83 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім грн. 83 коп.) - пеня, 93 670,87 грн. (дев'яносто три тисячі шістсот сімдесят грн. 87 коп.) - 7% штрафу, 176 857,84 (сто сімдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят сім грн. 84 коп.) - штрафних санкцій за ненадання звітних документів.
Наказ видати позивачу.
На суму 14 719,71 грн. - пені, 23 417,72 грн. - штрафу в позові відмовити.
Стягнути з державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» (вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, код 14313240) на користь військової прокуратури Південного регіону України (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, код 38296363) 24 006,24 грн. (двадцять чотири тисячі шість грн. 24 коп.) - судового збору.
Наказ видати військовій прокуратурі Південного регіону України.
Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.
Повне рішення складено 18.07.16 року.
Суддя Т.М. Дубова