"14" липня 2016 р.Справа № 916/1480/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства „Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_1”
про стягнення 132361,78грн.
Суддя: Малярчук І.А.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 07.06.2016р.
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні 14.07.2016р. приймали участь:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 07.06.2016р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору: про стягнення з ТОВ „Мегалайн ОСОБА_1” на користь ПАТ „Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна” 93516,26грн. заборгованості, 26584,24грн. пені за період з 25.04.2015р. по 25.10.2015р., 3105,25грн. трьох процентів річних за період з 25.04.2015р. по 01.06.2016р., 9156,03грн. індексу інфляції за період з 25.04.2015р. по 01.06.2016р.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, зазначає, що 24.06.2014р. між ТОВ „Мегалайн ОСОБА_1” та ПАТ „Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна” було укладено договір на виготовлення та поставку №БЛК31-04, згідно з яким позивач виготовив та поставив відповідачу металоконструкції на загальну суму 4383683,76грн. Відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 3904872,12грн., сторонами проведено зарахування зустрічних позовних вимог на суму 385295,38грн., у зв'язку з чим неоплаченою залишилась сума 93516,26грн., на яку позивачем нараховано пеню, три проценти річних та індекс інфляції.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.
Клопотання позивача про залучення до матеріалів справи документів від 23.06.2016р. за вх.№15786/16 було судом задоволено.
Клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи від 14.06.2016р. за вх.№14895/16, від 08.07.2016р. за вх.№17076/16, про відкладення розгляду справи від 22.06.2016р. за вх.№15643/16 були судом задоволені. Проте, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 13.07.2016р. за вх.№17521/16 задоволенню не підлягає, оскільки, відповідачем не подано належних фактичних доказів виїзду у відрядження директора підприємства та неможливості явки в судове засідання інших уповноважених представників відповідача.
Клопотання відповідача про відкликання довіреностей, оформлених на представлення інтересів підприємства у суді ОСОБА_3, ОСОБА_4, судом прийнято до уваги.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
24.06.2014р. між ПАТ „Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна” (постачальник) та ТОВ „Мегалайн ОСОБА_1” (замовник) було укладено договір на виготовлення та поставку №БЛК31-04, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, виготовити та поставити у власність покупця металоконструкції (далі по тексту - продукцію) на об'єкт покупця: Громадсько-торгівельний центр «Блокбастер-Молл» за адресою: м.Київ, пр-т Московський, 36», згідно наданої покупцем робочої документації КМ, а покупець зобов'язується оплатити продукцію за ціною та на умовах, визначених даним договором. Найменування, кількість, вага та ціна продукції визначається в специфікаціях, які є додатками та невід'ємною частиною договору (п.п.1.1., 1.2. договору).
У п.п. 2.1., 2.3. договору №БЛК31-04 від 24.06.2014р. сторонни визначили, що оплата за продукцію здійснюється в національній валюті України (гривні), у безготівковій формі на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: попередня оплата в розмірі 70% від суми кожної специфікації; наступні 30% протягом трьох днів з моменту поставки продукції на об'єкт покупця. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Після підписання сторонами специфікації, постачальник не має права збільшувати ціну на продукцію.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.3., 3.6. договору №БЛК31-04 від 24.06.2014р. постачальник поставляє продукцію на умовах та у строки вказаних у специфікаціях (додатках до цього договору). Датою поставки продукції покупцю є дата підписання видаткової накладної на продукцію покупцем. Постачальник разом із кожною поставкою ним партії продукції надає покупцю наступні супровідні документи на продукцію: рахунок-фактура, прибутково-видаткова накладна, сертифікат якості виробника на кожну виготовлену партію продукції, товарно-транспортна накладна.
Згідно п. 6.2. договору №БЛК31-04 від 24.06.2014р. за порушення строків проведення оплати за поставлену продукцію покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не сплаченої у строк суми за продукцію згідно договору за кожний день прострочення оплати.
Пунктом 8.1. договору №БЛК31-04 від 24.06.2014р. сторонни передбачили, що договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом строку виконання зобов'язань сторін, визначених даним договором. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними.
Сторонами до договору №БЛК31-04 від 24.06.2014р. було підписано специфікації №1 від 24.06.2014р., №2 від 14.07.2014р., №3 від 01.08.2014р., №4 від 01.08.2014р., №5 від 23.09.2014р., за якими визначено найменування, кількість, вагу та ціну продукції., а також додаткові угоди №1 від 04.08.2014р., №2 від 04.08.2014р., №3 від 21.08.2014р., №4 від 11.09.2014р., №5 від 12.09.2014р., №6 від 17.10.2014р., де сторони дійшли згоди про заміну специфікації 1 від 24.06.2014р. на специфікацію 1/1 від 04.08.2014р.; специфікації 2 від 14.07.2014р. на специфікацію 2/1 від 04.08.2014р.; специфікації 3 від 01.08.2014р. на специфікацію 3/1 від 11.09.2014р.; специфікації 4 від 01.08.2014р. на специфікацію 4/1 від 04.08.2014р.; специфікації 5 від 23.09.2014р. на специфікацію 5/1 від 17.10.2014р.; доповнити специфікацію 4/1 від 21.08.2014р. специфікацією 4/2 від 12.09.2014р.
За видатковими накладними №555 від 05.08.2014р., №567 від 07.08.2014р., №563 від 07.08.2014р., №570 від 11.08.2014р., №571 від 11.08.2014р., №608 від 28.08.2014р., №619 від 05.09.2014р., №654 від 12.09.2014р., №680 від 22.09.2014р., №709 від 02.10.2014р., №718 від 07.10.2014р., №731 від 09.10.2014р., №847 від 18.11.2014р., №848 від 18.11.2014р., №849 від 18.11.2014р., №850 від 18.11.2014р., №851 від 18.11.2014р., №854 від 18.11.2014р., №855 від 18.11.2014р., №856 від 18.11.2014р., №860 від 19.11.2014р., №861 від 19.11.2014р., №862 від 19.11.2014р., №863 від 19.11.2014р., №864 від 19.11.2014р., №865 від 20.11.2014р., №867 від 20.11.2014р., №869 від 20.11.2014р., №881 від 25.11.2014р., №884 від 25.11.2014р., №899 від 02.12.2014р., №900 від 02.12.2014р., №901 від 02.12.2014р., №912 від 05.12.2014р., №913 від 05.12.2014р., №914 від 05.12.2014р., №940 від 15.12.2014р., №942 від 17.12.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4383683,76грн.
Відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар на загальну суму 3904872,12грн., в підтвердження чого позивачем подано виписки з рахунку у Дніпропетровській філії АТ „МІСТО БАНК” за 14.07.2014р., 07.08.2014р., 10.12.2014р.
24.04.2015р. сторонами було укладеного договір про припинення зобов'язань зарахуванням та додаткову угоду №1 до договору про припинення зобов'язань зарахуванням від 24.04.2015р., відповідно до п.2 якого сторонами зараховується погашення заборгованості ТОВ «Мегалайн капітал груп» перед ПАТ „Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна” на суму 385295,38грн. Непогашеною залишилась сума основного боргу в розмірі 93516,26грн.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену ним правову позицію, суд вважає заявлені ПАТ „Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна” позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Мегалайн капітал груп» 93516,26грн. заборгованості правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст.692 Цивільного Кодексу України).
Згідно до ч.ч.1, 5 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Отже, первісні документи щодо поставки продукції, її часткова оплата відповідачем, здійснений сторонами взаємозалік, доводять існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 93516,26грн., яка підлягає судом стягненню на користь позивача.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 26584,24грн. пені, розрахованої за період з 25.04.2015р. по 25.10.2015р.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зі змісту п.п.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частина 6 статті 223 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, встановив, що його зроблено вірно, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 26584,24грн. пені за період з 25.04.2015р. по 25.10.2015р. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3105,25грн. три проценти річних за період з 25.04.2015р. по 01.06.2016р. та 9156,03 індексу інфляції за період з 25.04.2015р. по 01.06.2016р.
У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Суд, перевіривши розрахунок процентів річних, зроблений позивачем, встановив, що він є помилковим. За розрахунком суду три проценти річних за період з 25.04.2015р. по 01.06.2016р. становить 3102,04 грн. Отже, задоволенню судом підлягає позовна вимога позивача про стягнення трьох проценти річних в сумі 3102,04 грн.
Також, при перерахунку індексу інфляції від суми боргу 93516,26грн. за період з 25.04.2015р. по 01.06.2016р. суд встановив, що втрати позивача від інфляції за вказаний період складають 9258,71грн., однак, з врахуванням заявлення позивачем до стягнення індексу інфляції в сумі 9156,03грн., що є меншою від фактичного індексу інфляції, суд задовольняє позову вимогу позивача про стягнення саме 9156,03грн. індексу інфляції.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна” є частково доведеними та обґрунтованими, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 93516,26грн. основного боргу, 26584,24грн. пені за період з 25.04.2015р. по 25.10.2015р., 3102,04грн. три проценти річних за період з 25.04.2015р. по 01.06.2016р., 9156,03грн. індексу інфляції за період з 25.04.2015р. по 01.06.2016р.
Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за розгляд позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1985,38грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства „Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна” частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн капітал груп” (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська,9, код 38572882) на користь Публічного акціонерного товариства „Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. В.І. Бабушкіна” (49019, м.Дніпропетровськ, вул.Ударників, 54, код 01412851) 93516 (дев'яносто три тисячі п?ятсот шістнадцять) грн. 26коп. заборгованості, 26584 (двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 24коп. пені, 3102 (три тисячі сто дві) грн. 04коп. три проценти річних, 9156 (дев?ять тисяч сто п?ятдесят шість) грн. 03коп. індексу інфляції, 1985 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 38коп. судового збору.
3. Відмовити позивачу у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України,
після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не
було подано.
Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18 липня 2016 р.
Суддя І.А. Малярчук