ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
13 липня 2016 року Справа № 913/629/16
Провадження №33/913/629/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Руно”, м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат”, м.Сєвєронецьк, Луганська область
про стягнення 327137 грн 09 коп.
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №17/06-1Ю від 17.06.2016;
від відповідача: представник не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД “Руно ” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” про стягнення заборгованості за договором поставки № АМК-549-2014-пст від 13.02.2014 в сумі 319 766 грн 26 коп., з яких: 191 756 грн 79 коп. - основний борг, нараховані у відповідності до ст.625 ЦК України у зв'язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання 118 505 грн 69 коп. - інфляційні за період з жовтня 2014 року по квітень 2016 року включно, та 9 503 грн 78 коп. - 3% річних, нараховані з 18.09.2014 по 12.05.2016.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає про те, що під час виконання вказаного договору сторони відступили від його умов та здійснювали постачання товару без оформлення окремих специфікацій, передбачених умовами п.1.1. договору, поставки відбувалися за погодженням з відповідачем на підставі видаткових накладних, підписаних уповноваженими особами сторін.
Поставлений відповідачу товар на суму 414 594,35 грн, останній в порушення умов договору лише частково оплатив, на суму 222 837,56 грн, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 191 756,79 грн, яка залишається непогашеною відповідачем.
Ухвалою господарського суду Луганської області 17.05.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 07.06.2016.
Ухвалою господарського суду Луганської області 07.06.2016 розгляд справи відкладено на 01.07.2016 у зв'язку із неявкою представника позивача та задоволенням клопотання представника відповідача, наданням часу для проведення звірки розрахунків.
Від відповідача на адресу господарського суду 01.07.2016 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позов у повному обсязі, підтвердив факт поставки товару у вказаному розмірі, його отримання та існування заборгованості за договором поставки №АМК-549-2014-пст від 13.02.2014 у сумі 191 756 грн 79 коп. та погодився з нарахованими позивачем сумами 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання.
Відповідач, визнавши позов, подав також заяву за вих. №026-39/3 від 27.06.2016 про розстрочку виконання рішення суду, в якій посилаючись на скрутне фінансове становище та визнаючи, що заявлена заборгованість виникла через обставини, що мають фактично характер форс-мажорних, просив розстрочити виконання рішення на 3 місяці.
У зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про оголошення перерви та надання часу сторонам для перевірки розрахунків у судовому засідання 01.07.2016 оголошено перерву до 13.07.2016.
Через канцелярію суду від позивача надійшла заява б/н від 02.07.2016 про зміни до позовної заяви про стягнення боргу, інфляційних та річних, подана в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, якою було фактично збільшено розмір позовних вимог до 327 137 грн 09 коп.(а.с. 262-267).
В поданій заяві позивач, посилаючись на виявлені помилки в розрахунку суми основного боргу, просив стягнути з відповідача 195 568 грн 03 коп. - суму основного боргу (сума, на яку була поставлена продукція 422396,61 грн - сума здійснених відповідачем часткових проплат 226828,58), а також просив стягнути 121 056 грн 61 коп. - інфляційні втрати, нараховані за період з жовтня 2014 року по червень 2016 року, та 10 512 грн 45 коп. - 3% річних, нараховані з 18.09.2014 по 02.07.2016.
Відповідно до ч.4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
В судовому засіданні від 13.07.2016 представник позивача підтримав подану заяву б/н від 02.07.2016 та просив здійснювати розгляд спору з її урахуванням.
Суд, розглянувши подану позивачем заяву про зміни до позовної заяви, перевіривши правильність доплати розміру судового збору та наявність доказів завчасного направлення копії заяви іншій стороні, визнає її заявою про збільшення розміру позовних вимог, приймає її у відповідності до ст.22 ГПК України, відповідно подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог просив їх задовольнити, також надав супровідним листом додаткові документи на підтвердження направлення відповідачу примірника акту звірки розрахунків.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Однак, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому підтвердив наявність простроченої заборгованості за договором поставки №АМК-549-2014-пст від 13.02.2014 в сумі 195 568 грн 03 коп., здійснені позивачем поставки продукції на суму 422396,61 грн та суму здійснених відповідачем часткових проплат 226828,58 (враховуючи подану позивачем заяву про зміни до позову). Також відповідач погодився із нарахованими 3% та інфляційними, перевіривши правильність розрахунку (а.с.271).
Враховуючи вищевикладене, а також те, що від відповідача не надходило обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, останній був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, за висновком суду неприбуття представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.
В судовому засіданні 13.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд
13 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Руно» та Публічним акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» укладено договір поставки №АМК-549-2014-пст.
У відповідності до предмету договору постачальник (ТОВ «ТД «Руно») зобов'язувалося передати у власність покупця (ПАТ «Алчевський металургійний комбінат») продукцію виробничо-технічного призначення, що іменується далі по тексту товар, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в договорі. Асортимент, кількість та ціна товару вказується в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.
За умовами п.2.2., п.4.1., п.4.5. та п.5.3. договору сторони домовилися, що загальна сума договору складає суму в національній валюті України, визначену на підставі специфікацій до цього договору.
Поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється переданий на умовах цього договору товар по одній специфікації.
Строки поставок партій товару вказується в специфікаціях.
Покупець сплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку: умови оплати: 50% передоплата, 50% по факту постачання.
Згідно умов п.10.2., договір діє до 31 грудня 2014 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором.
За умовами п.11.3. та п.11.5. договору усі зміни і доповнення до договору мають юридичну силу, якщо вони виконані у письмовій формі, підписані і завірені сторонами в установленому порядку.
Додаткові угоди, специфікації, додатки, доповнення до цього договору є його невід'ємною частиною.
Під час виконання договору сторони відступили від його умов та здійснювали поставку та купівлю товару без оформлення окремих специфікацій, а на підставі оформлення та підписання повноважними особами підприємств видаткових накладних.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки ТОВ «ТД «Руно» в період з червня по листопад 2014 року поставило, а ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» придбало товар на загальну суму 422396,61 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані без зауважень повноважними представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємства, а також довіреностями виданими відповідачем своєму представнику на отримання матеріальних цінностей (а.с. 19- 50).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до накладних №471 від 07.07.2014, №508 від 28.07.2014, №524 від 13.08.2014 на підтвердження поставки та прийняття товару не додано довіреностей, виданих відповідачем на отримання матеріальних цінностей. Однак, суд зауважує про те, що відсутність окремих довіреностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з передачі товару, не може заперечувати такі господарські операції, тим більше факт отримання товару на зазначену суму підтверджено відповідачем у відзиві.
Відповідна правова позиція, також викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №903/679/14.
Зазначене свідчить про належне виконання позивачем як постачальником зобов'язань за договором поставки №АМК-549-2014-пст від 13.02.2014. Натомість відповідач, як покупець, не повністю виконав свої договірні зобов'язання, за прийнятий товар розрахувався лише частково, сплативши суму 226828,58 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями:
№Дата та № видатко-вої накладноїСума поставкиДата та № платіжного дорученняСума оплатиСума боргу
104.06.2014 №3957802,2629.05.2014 №98323991,023811,24
217.06.2014 № 4291079,9218.06.2014 №11301079,920,00
307.07.2014 № 47132086,08--32086,08
409.07.2014 № 4741784,12--1784,12
528.07.2014 № 508107798,4026.05.2014 №487 07.11.2014 №1888470295,51 10000,0027502,89
613.08.2014 № 52452605,58--52605,58
701.09.2014 № 549205542,5602.07.2014 №12520 07.07.2014 №12798 09.07.2014 №12911 25.07.2014 №1435850000,00 30000,00 30000,00 222228,4473314,12
817.09.2014 № 5734464,00--4464,00
911.11.2014 № 6579233,6903.11.2014 №18643 03.11.2014 №186448064,44 1169,250,00
Поставка на суму всього: 422396,61 грнОплата на суму всього: 226828,58 грнЗаборгованість: 195568,03 грн
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, не проведення своєчасного та повного розрахунку за поставлений йому товар, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №АМК-549-2014-пст від 13.02.2014 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зобов'язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Під час розгляду спору відповідачем доводів позивача не спростовано, належних доказів відповідачем на підтвердження виконання грошового зобов'язання - проведення своєчасного та повного розрахунку з позивачем суду не надано. Відповідачем також не надано суду доказів погашення заявленого до стягнення боргу під час розгляду спору.
Натомість матеріали справи свідчать про те, що відповідач визнав у відзиві на позовну заяву від 12.05.2016 першочергово заявлену позивачем до стягнення суму боргу 191 756, 79 грн., а також погодився із наведеним позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат. Однак, в окремо поданій заяві, посилаючись на скрутне матеріальне становище просив суд розстрочити виконання рішення суду (а.с.84, 86-109). В подальшому, відповідач у другому відзиві на подану позивачем заяву про зміни до позову також визнав та підтвердив факт поставки йому товару на суму 422396,61 грн та часткову проведену ним оплату, відповідно наявність обґрунтованої заборгованості в сумі 195568 грн 03 коп., з нарахованими сумами позивачем 3% річних та інфляційних втрат погодився (а.с. 271).
Згідно положень ст.78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Оскільки заявлена до стягнення позивачем основна заборгованість (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог) підтверджується первинними документами (видатковими накладними, рахунками, довіреностями, платіжними дорученнями, податковими накладними) та визнана відповідачем, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений протягом червня -листопада 2014 року товар за договором №АМК-549-2014-пст від 13.02.2014 в сумі 195568 грн 03 коп. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача у відповідності до ст.625 ЦК України 121 056 грн 61 коп. - інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня 2014 року по червень 2016 року, та 10 512 грн 45 коп. - 3% річних, нарахованих з 18.09.2014 по 02.07.2016 (враховуючи подану заяву про збільшення розміру позовних вимог) суд зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
В п.5.3. договору сторонами було погоджено проведення розрахунку за поставлений товар на умовах 50% передоплати, та 50% - за фактом оплати.
Як було встановлено судом під час розгляду спору, та не заперечується сторонами, відповідач неналежно виконав свої грошові зобов'язання, передоплату вносив не по всім поставкам, не здійснив повний розрахунок з позивачем по всім накладним, на підставі яких здійснювалося прийняття товару. Зазначене призвело до виникнення прострочення з наступної дати поставки/прийняття товару у відповідності до вимог ст.ст.253, 692 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, і не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою позивачем в порядку частини другої статті 530 ЦК України (п.1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)».
За таких обставин, факт отримання товару відповідачем, видаткові накладні довіреності, податкові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар на наступний день поставки, що не повністю був виконаний відповідачем.
Позивачем надано розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог), які останній нараховує не з дати виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання по кожній неоплаченій накладній, а здійснює розрахунок прострочки з 18 вересня 2014 року (з дати виникнення прострочення по останній неоплаченій відповідачем наклідній №573 від 17.09.2014), що є правом кредитора.
Перевіривши правильність розрахунку позивача, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період з 18.09.2014 по 02.07.2016 в сумі 10 512 грн 45 коп. підлягає задоволенню частково, в сумі 10 504 грн 37 коп., оскільки позивачем невірно визначено кількість днів у році та не враховано, що 2016 рік є високосним роком з кількістю 366 днів.
Вимога позивача про стягнення інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по червень 2016 року в сумі 121 056 грн 61 коп. також підлягає задоволенню частково, в сумі 120 566 грн 28 коп., з огляду на наявність помилок в розрахунку (застосування позивачем індексу інфляції за червень 2016 в розмірі 100,0%, тоді як в червні 2016 року наявна була дефляція - 99,8% згідно даних Державної служби статистики України).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про доведення позивачем наявності у відповідача боргу в сумі 195568 грн 03 коп. за договором, та обґрунтованості заявлених до стягнення 3% річних за період з 18.09.2014 по 02.07.2016 в сумі 10 504 грн 37 коп, інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по червень 2016 року в сумі 120 566 грн 28 коп., а тому позов визнається обґрунтованим та підлягає задоволенню частково (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог).
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4899 грн 58 коп. покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем 27.06.2016 до суду подано заяву про розстрочення виконання рішення на 3 місяці зі сплатою боргу щомісячно рівними частками.
Заява обґрунтована тим, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, зокрема, має збитки на 6546404 тис. грн, що підтверджується даними звіту про фінансові результати за перший квартал 2016 року. Що заборгованість за договором виникла через обмеження залізничного сполучення у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, відповідач не мав можливості доставляти продукції своїм контрагентам, отримувати дохід за цю продукцію, які належало перерахувати позивачу, була здійснена гаряча консервація цехів підприємства.
З червня 2015 року відповідач поступово поновлює свою роботу, вводить основні засоби в експлуатацію, що свідчить про поступове відновлення платоспроможності. За таких обставин, відповідач просить розстрочити виконання рішення на три місяці рівними частинами, що створить умови для гарантованого виконання рішення.
Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Проаналізувавши доводи відповідача, суд дійшов висновку, що фінансовий стан відповідача на даний час у значній мірі перешкоджає повному фактичному виконанню рішення суду у даній справі.
Враховуючи зазначене, а також те, що місцезнаходженням більшості основних засобі відповідача є непідконтрольна на даний час Україні територія (м. Алчевськ), надання розстрочки виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості та судового збору створить відповідачу умови для реального виконання рішення суду та сплати позивачу боргу рівними частками протягом трьох місяців.
Судом також враховано, що позивач проти задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на два місяці рівними частинами з урахуванням сум заборгованості та судового збору, не заперечував.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви відповідача та надання розстрочки виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості в сумі 326 638 грн 68 коп. та судового збору в сумі 4899 грн 58 коп. на три місяці, шляхом визначення до сплати рівних частин суми осоновного боргу та судового збору щомісяця.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, 82, п.6 ч.1 ст.83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 20А, ідентифікаційний код 05441447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Руно” (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Тернівська, буд. 4, ідентифікаційний код 35457147) 326 638 грн 68 коп. заборгованості, з яких: 195568 грн 03 коп. - основний борг за договором поставки №АМК-549-2014-пст від 13.02.2014, 10504 грн 37 коп. - 3% річних, 120566 грн 28 коп. - інфляційні втрати; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 4 899 грн 58 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ позивачу.
3. Задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства “Алчевський металургійний комбінат” про розстрочення виконання рішення.
4. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 326 638 грн 68 коп., з яких: 195568 грн 03 коп. - основний борг за договором поставки №АМК-549-2014-пст від 13.02.2014, 10504 грн 37 коп. - 3% річних, 120566 грн 28 коп. - інфляційні втрати; а також витрати зі сплати судового збору в сумі 4 899 грн 58 коп. на три місяці, починаючи з серпня 2016 року по жовтень 2016 року включно, зі сплатою щомісяця, наступних сум:
- 110 512 грн 75 коп. слід сплатити до 31.08.2016;
- 110 512 грн 75 коп. слід сплатити до 30.09.2016;
- 110 512 грн 76 коп. слід сплатити до 31.10.2016.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено та підписано 18.07.2016.
Суддя О.В. Драгнєвіч