Кіровоградської області
13 липня 2016 рокуСправа № 912/2157/16
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2157/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград
про стягнення 14 644,58 грн.
Представники сторін:
від позивача - Мілінчук Л.В., довіреність № 1896 від 28.12.15;
від відповідача - участі не брали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (ПАТ "Укртелеком") звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1.) заборгованості у розмірі 14 461,45 грн, з яких: 11 259,97 грн боргу по орендній платі та по відшкодуванню експлуатаційних витрат і комунальних платежів; 2 406,62 грн пені, 173,97 грн 3% річних та 620,89 грн інфляційних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договорів оренди комерційної нерухомості.
Ухвалою господарського суду від 01.06.2016 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/2157/16.
Заявою № 345/05 від 07.07.2016 позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача: 11 259,97 грн боргу по орендній платі та по відшкодуванню експлуатаційних витрат і комунальних платежів; 2 479,56 грн пені, 172,79 грн 3% річних та 732,26 грн інфляційних (а.с. 87-89).
Враховуючи права позивача, які визначені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та наявність повноважень на збільшення розміру позовних вимог у представника позивача, яким підписано заяву, з огляду на те, що ціну позову згідно ст. 55 названого кодексу вказує позивач, господарський суд приймає заяву ПАТ "Укртелеком" № 345/05 від 07.07.2016 та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову згідно вказаної заяви.
В судовому засіданні 13.07.2016 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2016 позовні вимоги, з урахуванням їх збільшення, підтримав в повному обсязі.
Відповідач відзиву на позов не подав, представника для участі в судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.
Згідно положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це процесуальне право, яким сторони зобов'язанні користуватися добросовісно. Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши доводи, які наведено в обґрунтування підстав позову, господарський суд
01.08.2015 між ПАТ "Укртелеком" (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди комерційної нерухомості № 176-06 (Договір №176-06), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування комерційну нерухомість (далі - Майно), розташоване в АДРЕСА_2 загальною площею 127 кв.м адміністративних приміщень для розміщення магазину.
Факт передачі приміщення підтверджується Актом прийому-передачі майна від 10.08.2015.
У розділі 3 Договору сторонами узгоджено умови розрахунків, зокрема, орендна плата становить 33,00 грн за 1 кв.м орендованої площі без ПДВ, що становить 4 232,00 грн за 127,0 кв.м без ПДВ за місяць (п. 3.1. Договору №176-06).
У п. 3.4. сторони узгодили, що додатково до орендної плати Орендар оплачує послуги з утримання комерційної нерухомості, які складаються з комунальних витрат: відшкодування плати за оренду землі, електропостачання, тощо. Повний перелік та вартість даних послуг на дату складання Договору вказується в Додатку 2.
Оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється Орендарем не пізніше 15 робочих днів після підписання Акта приймання-передачі орендованого майна (п. 3.7. Договору №176-06).
Згідно п. 3.9. Договору №176-06 орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
За актом приймання-передачі майна від 10.08.2015, що є Додатком 1 до Договору №176-06 Орендодавець передав, а Орендар прийняв відповідно до умов Договору в АДРЕСА_2 загальною площею 127 кв.м адміністративні приміщення для розміщення магазину (а.с. 17).
До вказаного Договору сторонами також складено та підписано Додаток № 2 "Зведений розрахунок вартості послуг з утримання комерційної нерухомості за адресою: АДРЕСА_2". У вказаному додатку сторони визначили чіткий перелік та вартість послуг з утримання комерційної нерухомості.
Договір №176-06 та додатки до нього укладено у письмовій формі, підписано та скріплено печатками обох сторін.
15.10.2015 між Позивачем та Відповідачем була укладена Угода про розірвання Договору № 176-06 від 01.08.2015 (далі -Угода).
Відповідно до п. 2 Угоди сторони домовилися останнім днем оренди вважати 15.10.2015 року.
Згідно з п. 4 Угоди сторони домовились до 15.10.2015 провести повний розрахунок по Договору оренди.
Повернення об'єкту після оренди відбулося 15.10.2015, що підтверджується актом передачі-приймання (а.с. 19).
Відповідно до п. 3 Угоди Орендар сплачує Орендодавцю компенсацію у розмірі 10% від суми на яку зменшується загальна сума Договору в розмір 886,58 грн.
Проте відповідач обов'язок щодо проведення своєчасного та повного розрахунку не виконав, у строк, передбачений п. 4 Угоди, а саме до 15.10.2015 розрахунок не провів, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в сумі 2 720,18 грн - за жовтень 2015 та 886,58 грн - компенсація за дострокове розірвання договору.
Крім того, 10.08.2015 між ПАТ "Укртелеком" та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір оренди комерційної нерухомості № 188-06 (далі - Договір №188-06) та 16.10.2015 - Договір оренди комерційної нерухомості № 219-06 (далі - Договір №219-06) (а.с. 20-22, 24-26).
Відповідно до п. 1.1. Договору № 188-06 Орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування частину фасаду будівлі (далі - Майно), розташовану в АДРЕСА_2, загальною площею 3,0 кв.м для розміщення вивіски.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 219-06 Орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування комерційну нерухомість (далі - Майно), розташоване в АДРЕСА_2 загальною площею 29,2 кв.м адміністративних приміщень, в тому числі площа загального користування - 8,6 кв. м для розміщення магазину.
У розділі 3 Договорів № 188-06 та № 219-06 сторонами узгоджено умови розрахунків. Крім орендної плати відповідач відповідно до п. 3.4. та п. 3.6. Договору № 219-06 зобов'язаний сплачувати послуги з утримання комерційної нерухомості та відшкодовувати вартість спожитої електроенергії.
До вказаного Договору №219-06 сторонами також складено та підписано Додаток № 2 "Зведений розрахунок вартості послуг з утримання комерційної нерухомості . У вказаному додатку сторони визначили чіткий перелік та вартість послуг з утримання комерційної нерухомості (а.с. 27 на зв.).
Відповідно до п. 3.3. Договору № 188-06 та п. 3.9. Договору № 219-06 орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
За умовами п/п 6.1.3. обох Договорів оренди, Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені Договорами.
Договір №188-06 та Договір № 219-06 та додатки до них укладено у письмовій формі, підписано та скріплено печатками обох сторін.
За актом приймання-передачі майна від 10.08.2015 та від 16.10.2015, що є Додатками 1 до Договорів № 188-06 та № 219-06 Орендодавець передав, а Орендар прийняв обумовлене вказаним Договорами Майно (а.с. 23, 27).
Проте відповідач обов'язок щодо проведення своєчасного та повного розрахунку не виконав, що стало підставою для застосування позивачем заходів досудового врегулювання спору. Так, 08.01.2016 позивачем на адресу відповідача була направлена лист-вимога № 06/06-03 щодо сплати заборгованості за Договорами Оренди. Вказана вимога була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 28).
24.01.2016 між сторонами були підписані акти передачі-приймання майна, відповідно до яких Орендарем було повернуто Орендодавцю майно, передане за Договором №188-06 від 10.08.2016 та за Договором № 219-06 від 16.10.2016 (а.с. 29-30).
Відповідно до п. 3.6. Договору № 188-06 та п. 3.12 Договору № 219-06 орендна плата за останній місяць оренди сплачується Орендарем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання акта передачі-приймання майна. Таким чином, остаточний розрахунок по вказаним договорам відповідач мав провести до 03.02.2016.
Отже, позивачем свої зобов'язання за Договорами оренди комерційної нерухомості №176-06 від 01.08.2015, № 188-06 від 10.08.2015 та № 219-06 від 16.10.2016 виконано належним чином. Зокрема, позивачем на виконання Договору було виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг з утримання комерційної нерухомості і погашення орендної плати (а.с. 31-38, 60, 62, 64). Крім того, на виконання умов Договорів оренди позивачем було складено акти про надані послуги. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них (а.с. 61-62, 65-71).
07.04.2016 позивач направив відповідачеві претензію № 97/05 про стягнення заборгованості (а.с. 39-40).
Відповідач вимогу не задовольнив, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вищевказаної заборгованості.
При розгляді позовної вимоги господарський суд враховує наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договорів оренди комерційної нерухомості, які за своєю правовою природою є договорами найму (оренди), правовідносини за яким регулюються главою 58 Цивільного кодексу України. .
Статтею 759 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Передавши, за актами приймання-передачі об'єкти оренди, Орендодавець виконав взяті на себе зобов'язання за Договорами.
Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе договорами оренди комерційної нерухомості зобов'язання щодо своєчасної оплати за оренду майна та послуг з утримання комерційної нерухомості належним чином не виконав.
Згідно даних позивача, станом на день звернення з позовом до суду у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 існує заборгованість:
- за договором оренди комерційної нерухомості №176-06 від 01.08.2015 у розмірі 2 720,18 грн орендної плати за жовтень 2015 та 886,58 грн - компенсації за дострокове розірвання договору;
- за договором оренди комерційної нерухомості №188-06 від 10.08.2015 у розмірі 960,35 грн за серпень 2015- січень 2016;
за договором оренди комерційної нерухомості №219-06 від 16.10.2015 у розмірі 6 692,86 грн за жовтень 2015 - січень 2016.
Як зазначалось вище, позивачем виставлялись відповідачу для оплати рахунки.
Проте відповідач розрахунки за оренду приміщення проводив не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11 259,97 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Факту наявності заборгованості відповідач не спростував, доказів її погашення суду не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати та по відшкодуванню експлуатаційних витрат та комунальних платежів у розмірі 11 259,97 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань зі сплати орендної плати позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 479,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 732,26 грн та 3% річних у розмірі 172,79 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Таким чином, дана норма вказує на право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Пунктом 8.2. договорів оренди комерційної нерухомості №176-06 від 01.08.2015, № 188-06 від 10.08.2016 та № 219-06 від 16.10.2015 визначено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, Орендар на вимогу Орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Отже, умовами договорів сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України.
Згідно обґрунтованого розрахунку позивача, що відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 87-88) та нормам чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за Договором № 176-06 в сумі 1 205,26 грн за відповідні періоди, за Договором № 188-06 в сумі 221,50 грн за відповідні періоди та за Договором № 219-06 в сумі 1 052,80 грн за відповідні періоди на загальну суму 2 479,56 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно обґрунтованого розрахунку позивача, що відповідає фактичним обставинам справи (а.с. 88-89) та нормам чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за відповідні періоди за Договором № 176-06 від 01.08.2015 в сумі 83,16 грн, за Договором № 188-06 від 10.08.2015 в сумі 15,45 грн та за Договором № 219-06 від 16.10.2015 в сумі 74,18 грн, а всього 172,79 грн, а також інфляційних втрат за відповідні періоди за Договором № 176-06 від 01.08.2015 в сумі 367,11 грн, за Договором № 188-06 від 10.08.2015 в сумі 58,53 грн та за Договором № 219-06 від 16.10.2015 в сумі 306,62 грн, а всього 732,26 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За вказаних обставин позов вимоги ПАТ "Укртелеком" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в сумі 14 644,58 грн, з яких: 11 259,97 грн боргу по орендній платі та по відшкодуванню експлуатаційних витрат та комунальних платежів; 2 479,56 грн пені, 172,79 грн 3% річних та 732,26 грн інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 378,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) - 14 644,58 грн, з яких: 11 259,97 грн боргу по орендній платі та по відшкодуванню експлуатаційних витрат та комунальних платежів; 2 479,56 грн пені, 172,79 грн 3% річних та 732,26 грн інфляційних, а також 1 378,00 грн судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.07.2016.
Суддя В.В.Тимошевська