ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.07.2016Справа №910/9086/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропостачзбут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроукрпостач"
про стягнення боргу за поставлений товар у сумі 4 176 899,62 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)
Суддя Комарова О.С.
Представники сторін:
від позивача Войнеску О.І. (представник за довіреністю);
від відповідача не з'явились.
У судовому засіданні 12 липня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електропостачзбут", 18 травня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 18.05.2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроукрпостач", про стягнення боргу за поставлений товар у сумі 4 312 971,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 02/04 від 02.04.2013 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 року порушено провадження у справі № 910/9086/16 та призначено розгляд справи на 31.05.2016 року.
30 травня 2016 року від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (про зменшення розміру позовних вимог), в якій останній просив стягнути з відповідача 4 176 899,62 грн. Вказану заяву судом було прийнято,отже новою ціною позову є 4 176 899,62 грн.
Ухвалою суду від 31.05.2016 року розгляд справи, у зв'язку із неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено до 12.07.2016 року.
У судовому засіданні 12.07.2016 року представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав та дав пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 12.07.2016 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
02 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електропостачзбут" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроукрпостач" (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 02/04 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати товар загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначена Сторонами у Специфікаціях, узгоджених сторонами і становлять його невід'ємну частину.
Відповідно до п. 1.2 Договору специфікації підписуються Сторонами та скріплюються печатками Сторін у порядку згідно п.п.4.1.- 4.7. Договору.
Згідно до ст. 2.1 Договору ціна одиниці виміру Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначаються Сторонами у специфікаціях до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Договору ціна Товару, зазначена в Специфікаціях, може змінюватися лише за взаємною згодою сторін шляхом підписання Специфікації Сторонами в новій редакції і буде застосовуватися до тих поставок Товару, які будуть здійснюватися Постачальником після підписання Сторонами відповідної Специфікації в новій редакції. Договору загальна вартість Договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії Товару за всіма Специфікаціями до Договору.
За приписами 2.4 Договору розрахунки за кожну партію Товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 20 банківських днів з дати фактичного отримання Покупцем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої специфікації або на інших умовах зазначених у специфікації.
Умовами розділу 4 Договору встановлено, що поставка Товару здійснюється на підставі Специфікацій Покупця, форма яких встановлена в Додатку №1 до цього Договору, погоджених з Постачальником, викладених в письмовому вигляді та переданих факсом (з обов'язковим надсиланням оригіналів) або особисто. Покупець направляє постачальнику факсимільним зв'язком підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою Покупця Специфікацію на поставку Товару, в якій вказується вид, марка, асортимент, кількість, ціна. Специфікації, підписані в порядку, передбаченому п.п.4.1-4.2 цього Договору, мають повну юридичну силу до отримання оригіналів цих документів від Постачальника. Покупець, отримавши від Постачальника факсимільний варіант Специфікацій, повинен протягом 2-х робочих днів направити поштою або кур'єром Постачальнику два оригінальні примірники цієї Специфікації, підписаної уповноваженою особою та скріпленої печаткою Покупця. Партією Товару вважається обсяг Товару, погоджений Сторонами в одній Специфікації на одну дату поставки. Поставка Товару здійснюється за рахунок Покупця окремими партіями автомобільним чи іншим транспортом по реквізитам, якщо інше не вказано в Специфікаціях на поставку кожної партії Товару. Строк поставки кожної окремої партії Товару не повинен перевищувати 6 (шести) календарних днів з моменту підписання Сторонами Специфікації на поставку партії Товару, якщо інше не обумовлено в Специфікації.
Позивач зазначив, що він повністю виконав умови договору, оскільки 19 грудня 2014 року представником Відповідача по довіреності від 19.12.2014 № 155 (Дєтковим І.В.) згідно видаткових накладних № А-12727, А-12728, А-12729, А-12730, А-12731, А-12732, було отримано товару на загальну суму 1 090 763, 53 (один мільйон дев'яносто тисяч сімсот шістдесят три гривні 53 коп.). Товар було відпущено Постачальником без попередньої оплати.
22 грудня 2014 року представником Відповідача по довіреності від 22.12.2014 № 156 (Скуратовським Є.О.) згідно видаткових накладних № А-12792, А-12793, А-12794, А-12795, А-12791, було отримано товару на загальну суму 972 246,21 (дев'ятсот сімдесят дві тисячі двісті сорок шість гривень 21 коп.). Товар було відпущено Постачальником без попередньої оплати.
25 грудня 2014 року представником Відповідача по довіреності від 25.12.2014 № 157 (Клірішенком С.М.) згідно видаткових накладних № А-12867, А-12868, А-12869, А-12870, А-12871, А-12872, було отримано товару на загальну суму 1 249 992,61 (один мільйон двісті сорок дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 61 коп.). Товар було відпущено Постачальником без попередньої оплати.
30 грудня 2014 року представником Відповідача по довіреності від 30.12.2014 № 159 (Дєтковим І.В.) згідно видаткових накладних № А-12902, А-12903, А-12904, А-12905, А-12906, А-12907, А-12908, було отримано товару на загальну суму 999 999,42 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 42 коп.). Товар було відпущено Постачальником без попередньої оплати.
Таким чином, постачальником було поставлено товар покупцю на загальну суму 4 313 001,77 грн., однак 16.02.2015 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача 400 000,00 грн., з яких 136 102,15 грн. було зараховано за оплату поставленого товару по видатковій накладній № А-12727, а відтак, наразі, сума заборгованості за поставлений, але неоплачений товар складає 4 176 899,62 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором та його прийняття відповідачем.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як уже було встановлено судом, 02 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електропостачзбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроукрпостач" було укладено Договір поставки № 02/04, за умовами якого, постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати товар загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначена Сторонами у Специфікаціях, узгоджених сторонами і становлять його невід'ємну частину.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивачем здійснено поставку позивачу товару на суму 4 313 001,77 грн., що підтверджується підписаними сторонами та наявними в матеріалах справи видатковими накладними № А-12727, А-12728, А-12729, А-12730, А-12731, А-12732, № А-12792, А-12793, А-12794, А-12795, А-12791, № А-12867, А-12868, А-12869, А-12870, А-12871, А-12872, № А-12902, А-12903, А-12904, А-12905, А-12906, А-12907, А-12908. Товар було відпущено Постачальником без попередньої оплати.
16 лютого 2015 року відповідачем було перераховано на рахунок позивача 400 000,00 грн., з яких 136 102,15 грн. було зараховано за оплату поставленого товару по видатковій накладній № А-12727, що підтверджується банківською випискою, оформленою 17.02.2015 року.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за неоплачений, але отриманий товар складає 4 176 899,62 грн., з розрахунку: (4 313 001,77 грн./ вартість поставленої продукції/ - 136 102,15 грн./ часткова сплата/).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, беручи до уваги положення укладеного між сторонами договору та наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність факту несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором в сумі 4 176 899,62 грн., а отже, про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у цій частині. Зазначений факт відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Таким чином, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 4 176 899,62 грн.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення основного боргу - 4 176 899,62 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено 64 694,59 грн. судового збору. Проте відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на момент звернення позивача із позовом до суду, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Тобто у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає 62 653,49 грн., а інша частина може бути повернута позивачеві в розмірі 2 041,10 грн. за клопотанням останнього.
Судові витрати позивача щодо сплати судового збору в сумі 62 653,49 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроукрпостач" (03115, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДЕПУТАТСЬКА, будинок 20, офіс 3, код ЄДРЮОФОП 38506783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропостачзбут" (01011, м. Київ, ВУЛИЦЯ РИБАЛЬСЬКА, будинок 13, код ЄДРЮОФОП 36184149) грошові кошти: основного боргу - 4 176 899,62 грн. (чотири мільйони сто сімдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 62 копійки) та судовий збір в розмірі 62 653,49 грн. (шістдесят дві тисячі шістсот п'ятдесят три гривні 49 копійок). Видати наказ.
3. Копію рішення направити відповідачу у справі № 910/9086/16
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 18.07.2016 року.
Суддя О.С. Комарова