ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.07.2016Справа №910/11158/16
За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»
доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»
простягнення 6157 грн. 98 коп.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: Гаркуша Г.В. - представник за довіреністю № 26 від 01.01.2016;
від відповідача: не з'явились.
15.06.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення 6157 грн. 98 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не виконав обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, у зв'язку із завданням шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автотранспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6760516, та право вимоги за якою перейшло до позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11158/16, розгляд справи призначено на 12.07.2016.
У судовому засіданні 12.07.2016 представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 12.07.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22033611 від 18.06.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що поштове відправлення 03.07.2016 не було вручене під час доставки (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні 12.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
Відповідно до Довідки № 9383037 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої УДАІ ГУМВС України в м. Києві, та постанови Печерського районного суду м. Києва від 29.05.2014 у справі № 757/12217/14-п (станом на 12.08.2014 набрала законної сили), встановлено, що 05.05.2014 ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом Тойота, державний номер НОМЕР_2, порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Шкода, державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
04.10.2013 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір страхування № 250576911.13 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків, яким передбачено страхування майнових інтересів страхувальника (вигодонабувача), пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Шкода, державний номер НОМЕР_1.
Згідно з п. 5 договору строк його дії встановлений з 04.10.2013 по 03.10.2014.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до наряду-замовлення № 123000188/121001833 (має юридичну силу акта виконаних робіт) від 07.07.2014, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосоюз», фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_1, становить 6657 грн. 98 коп. (разом з ПДВ).
Судом встановлено, що роботи, наведені в наряді-замовленні № 123000188/121001833 (має юридичну силу акта виконаних робіт) від 07.07.2014, знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями автомобіля Шкода, державний номер НОМЕР_1, які значені у первинній довідці за обставинами ДТП, складеній Печерським ВДАІ ГУМВС України, та акті огляду транспортного засобу від 05.03.2014, складеному позивачем.
Згідно зі страховим актом № 116376 від 09.07.2014, складеним Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», розмір страхового відшкодування за Договором № 250576911.13 від 04.10.2013 становить 6657 грн. 98 коп., на підставі якого та заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 08.07.2014, позивачем було виплачено страхове відшкодування за Договором добровільного страхування № 250576911.13 від 04.10.2013 на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (страхувальника) у розмірі 6657 грн. 98 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 6802 від 16.07.2014 (копія долучена позивачем до позовної заяви).
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6760516 зі встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн 00 коп., франшизи - 500 грн. 00 коп. (відповідно до електронного витягу з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, долученого позивачем до позовної заяви).
Судом встановлено, що 29.08.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом АС/6760516 (претензія вих. № 3548 від 27.08.2014 на суму 6657 грн. 98 коп.), яка була отримана відповідачем 01.09.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105415833845, копія кого долучена позивачем до позовної заяви.
Однак, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, страхове відшкодування за Полісом АС/6760516 позивачу не сплатив.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування № 250576911.13 від 04.10.2013, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.
Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6760516, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Тойота, державний номер НОМЕР_2, власнику транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом АС/6760516).
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).
Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Шкода, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2013, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років.
Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак доказів щодо існування вказаних обставин відповідачем суду надано не було.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у автомобіля Шкода, державний номер НОМЕР_1, коефіцієнта фізичного зносу, який має враховуватись при визначенні вартості відновлювального ремонту.
При цьому, жодних заперечень щодо вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля, яка визначена позивачем, відповідачем висловлено не було, так само, відповідачем не було заявлено клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_1, у зв'язку з чим суд приймає у якості належного та допустимого доказу фактичної вартості відновлювального ремонту автомобіля Шкода, державний номер НОМЕР_1, саме наряд-замовлення № 123000188/121001833 від 07.07.2014, відповідно до якого фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_1, становить 6657 грн. 98 коп., з урахуванням встановлення судом причинного зв'язку між тими роботами, що зазначені у вказаному акті, первинній довідці за обставинами ДТП, виданій Печерським ВДАІ ГУМВС України, та акті огляду транспортного засобу від 05.03.2014, складеному позивачем.
Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача суми вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу на підставі вказаного наряду-замовлення (акту виконаних робіт), який підтверджує фактичну вартість відновлювального ремонту автомобіля Шкода, державний номер НОМЕР_1, з урахуванням відсутності доказів наявності коефіцієнта фізичного зносу вказаного транспортного засобу.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_1, яка вказана в наряді-замовленні № 123000188/121001833 від 07.07.2014, визначена з урахуванням ПДВ та становить 6657 грн. 98 коп. (разом з ПДВ).
Як встановлено судом, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування № 250576911.13 від 04.10.2013 у розмірі 6657 грн. 98 коп. на рахунок страхувальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд».
Однак, з огляду на те, що позивачем долучено до позовної заяви копію наряду-замовлення № 123000188/121001833 (має юридичну силу акта виконаних робіт) від 07.07.2014, який є підтвердженням фактично виконаного ремонту транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_1, на суму 6657 грн. 98 коп., суд дійшов висновку в обґрунтованості здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування № 250576911.13 від 04.10.2013 на рахунок страхувальника за вказаним договором - Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», з урахуванням податку на додану вартість, а саме у сумі 6657 грн. 98 коп.
Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6760516 становить 500 грн. 00 коп., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 50000 грн. 00 коп.
З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6760516 у межах фактично здійснених ним витрат (сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування - 6657 грн. 98 коп.) та в межах фактичної вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Шкода, державний номер НОМЕР_1 (6657 грн. 98 коп.), беручи до уваги встановлений у Полісі АС/6760516 розмір франшизи (500 грн. 00 коп.), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення страхового відшкодування за Полісом АС/6760516 у розмірі 6157 грн. 98 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11; ідентифікаційний код: 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33; ідентифікаційний код: 16285602) страхове відшкодування у розмірі 6157 (шість тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 98 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено 18.07.2016
Суддя І.М. Отрош