Справа № 761/8184/16-ц
Провадження № 2/761/4145/2016
12 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді: Осаулова А.А.
при секретарі: Вольда М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м.Києві про зняття арешту з майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби ГУЮ в м.Києві, а саме із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.06.2016 року просив суд про зняття арешту з нерухомого майна - земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею - 0,1197 га для колективного садівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконанні відділу ДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві перебуває виконавчий лист від 05.11.2013 року Корольовського райсуду м.Житомира про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 У зв»язку з наявність заборгованості по сплаті коштів аліментів на дитину постановою державного виконавця від 26.03.2015 року було накладено арешт на все майно позивача в межах суми звернення - 166 613,07 грн. Незважаючи на сплату вказаної заборгованості в повному обсязі арешт на майно позивачу скасований не був. Звернувшись до ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві з відповідним запитом, позивачу було повідомлено, що у зв»язку з тим, що виплата аліментів є триваючим у часі, тому на сьогодні закінчити виконавче провадження неможливо, що вказує на можливість зняття арешту лише на підставі відповідного судового рішення.
Оскільки накладений арешт на нерухоме майно порушує права позивача, останній просить скасувати арешт із визначених об»єктів нерухомості, а саме земельної ділянки та квартири.
В судовому засіданні представник позивача позовну заяву в частині скасування арешту на земельну ділянку та квартиру підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
Представник відділу ДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі та надав копію матеріалів виконавчого провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на підставі рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 03.10.2013 року визначено до стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі - ? частини усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 29.03.2010 року та до її повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
На виконання вказаного виконавчого листа та заяви стягувача відділом ДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві було відкрито виконавче провадження згідно постанови відповідача від 29.01.2014 року у ВП №41758309. .
Постановою державного виконавця відділу ДВС у Шевченківському РУЮ в м.Києві Бурла В.Е. від 26.03.2015 року було накладено арешт на усе майно боржника в межах суми звернення стягнення - 166 613,07 грн. та заборонено здійснювати його відчуження.
Зокрема, як вбачається з інформаційної довідки від 19.05.2016 року за вказаною постановою відповідача у цьому ж виконавчому провадженні було накладено арешт на нерухоме майно позивача - земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) площею - 0,1197 га для колективного садівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, індексний номер обтяження 24845591 від 29.09.2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оглядом копії матеріалів виконавчого провадження №41758309 встановлено про погашення в повному обсязі вищевказаної заборгованості по сплаті аліментів позивачем (а.с.47, 52-53), у зв»язку з чим саме стягувач ОСОБА_5 та позивач звертались до начальника відділу ДВС Шевченківського РУЮ в м.Києві із заявами про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.
Листом від 02.02.2016 року відповідач надав відповідь про неможливість закінчення виконавчого провадження та зняття арешту, зважаючи на те, що повне виконання вказаного судового рішення із урахуванням Закону України «Про виконавче провадження» та Сімейний кодекс можливе лише по досягненню дитиною повноліття (а.с.55-56).
Згідно ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За умовами ч.5 вказаної статті Закону визначено, що у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.
Отже, судом достовірно встановлено, що саме у межах вказаного виконавчого провадження оскаржуваною постановою державного виконавця від 26.03.2015 року було накладено арешт на належну на праві власності позивачу земельну ділянку, що підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи.
Між тим, позивачем було сплачено усю наявну заборгованість по сплаті аліментів, а накладений арешт у цьому виконавчому провадженні, перешкоджає останньому здійснювати право користування та розпорядження цим майно, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині зняття арешту з нерухомого майна: земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею - 0,1197 га для колективного садівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, яка належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_1.
Разом з тим, позовні вимоги в частині скасування арешту з квартири АДРЕСА_2, що також належить позивачу задоволенню не підлягають, оскільки вказаний арешт було накладено в межах іншої цивільної справи ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 27.10.2006 року, що обумовлює право позивача на звернення із відповідною позовною заявою саме до вказаного суду за захистом свого порушеного права.
Керуючись ст. ст. 321, 391 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218, 224-226 ЦПК України ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м.Києві про зняття арешту з майна, - задовольнити частково.
Зняти арешт з нерухомого майна: земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) площею - 0,1197 га для колективного садівництва, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, яка належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), який було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26.03.2015 року у виконавчому провадженні №41758309 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві Бурла В.Е., індексний номер обтяження 24845591 від 29.09.2015 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: