Справа № 461/4557/16-к
Провадження № 1-кс/461/3332/16
15.07.2016
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю скаржника ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого другого слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим та постанову про відмову у задоволенні клопотань від 07 липня 2016 року,
скаржник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із скаргою, в якій просить скасувати постанову про відмову у визнанні потерпілим від 07 липня 2016 року, винесену старшим слідчим другого слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_4 про відмову та постанову вказаного слідчого про відмову у задоволенні клопотань від 07 липня 2016 року, мотивуючи тим, що дані постанови доповнюють одна одну і в мотивувальній частині є ідентичні.
В обґрунтування поданої скарги покликається на те, що в своїй заяві від 30 травня 2016 року про скоєння злочину, а саме в п.2 зазначено, що ухвали слідчих суддів не виконувались з умислом, приховуючи злочин, чим йому завдано моральних та матеріальних збитків, які будуть встановлені цивільним позовом в кримінальному провадженні.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав внесену скаргу з мотивів, наведених у такій та просив скаргу задоволити.
Слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні, кожен окремо, проти задоволення скарги заперечили, надали пояснення про те, що слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_6 розглянуто скаргу ОСОБА_3 на постанову про визнання його потерпілим, подану з аналогічних підстав та винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання. Додатково пояснили, що ОСОБА_3 шкода не заподіяна, його клопотання розглянуті згідно чинного законодавства, прав та інтересів скаржника слідчим порушено не було.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши інші матеріали скарги, приходжу до висновку, що така до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Таким чином, ОСОБА_3 є належним носієм права на оскарження постанови старшого слідчого другого слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим та постанову про відмову у задоволенні клопотань від 07 липня 2016 року, винесених в межах кримінального провадження №12016140090002632 від 21 червня 2016 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.382 КК України.
В судовому засіданні встановлено, що старшим слідчим СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_4 проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140090002632 від 21 червня 2016 року за ознаками складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.3 ст.382 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що потерпілим у кримінальних провадженнях № 12013150090001476, № 42014140090000109, № 12015140090004225, № 42016141090000013, № 42015140030000043 ОСОБА_7 скеровано слідчому СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області та процесуальному керівнику Львівської місцевої прокуратури №2 ряд клопотань у вказаних кримінальних провадженнях про проведення відповідних слідчих та процесуальних дій. Всупереч вимогам ст.220 КПК України потерпілому ОСОБА_7 не надано жодних відповідей на зазначені клопотання. Разом з тим, за результатами розгляду слідчими суддями Шевченківського районного суду м.Львова скарг ОСОБА_7 на ненадання відповідей на його клопотання 01 березня 2016 року, 30 березня 2016 року, 12 травня 2016 року винесено 5 ухвал про задоволення скарг потерпілого та зобов'язання слідчого СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області та процесуального керівника Львівської місцевої прокуратури №2 розглянути скарги ОСОБА_7 , постановити процесуальні документи за результатами розгляду вказаних клопотань та провести відповідні процесуальні дії. Службовими особами СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області п'ять зазначених ухвал слідчих суддів Шевченківського районного суду м.Львова про зобов'язання надати відповіді в порядку ст.220 КПК України на клопотання потерпілого ОСОБА_7 на даний час не виконано.
Постановою старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_4 від 07 липня 2016 року відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140090002632 від 21 червня 2016 року (а.с.5-6).
Згідно ч.1 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.55 КПК України встановлено, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Частиною 5 ст.55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
З вищенаведеного випливає, що слідчий вправі винести постанову про відмову у визнанні потерпілим за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про кримінальне правопорушення подана особою, якій не завдано шкоди.
Як вбачається з оскаржуваної постанови про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим, старший слідчий СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_4 мотивував її тим, що в ході допиту свідка ОСОБА_3 не здобуто жодних доказів, які б вказували на об'єктивні дані про заподіяння йому зазначеним кримінальним правопорушенням моральної, фізичної чи майнової шкоди.
Крім цього, постановою старшого слідчого другого слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_4 від 07 липня 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 07 липня 2016 року в кримінальному провадженні №12016140090002632 від 21 червня 2016 року відмовлено (а.с.3-4).
Як вбачається із оскаржуваної постанови, в ході досудового розслідування кримінального провадження №12016140090002632 від 21 червня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, 05 липня 2016 року свідком ОСОБА_3 подано клопотання про допит процесуального керівника Львівської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_8 з приводу обставин розгляду ним та слідчою СВ Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 клопотань потерпілого ОСОБА_3 , а також про залучення ОСОБА_3 на підставі п.4 ч.2 ст.56 КПК України до участі у слідчих та процесуальних діях, які будуть проводитись у кримінальному провадженні №12016140090002632.
Слідчий суддя приймає до уваги, як належну та допустиму мотивацію слідчого про відмову у задоволенні клопотання те, що 07 липня 2016 року ним було винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у вищевказаному кримінальному провадженні, а до процесуальних прав свідка не належить право заявляти клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні.
Згідно ч.1 ст.306 КПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.318-380 КПК України, з урахуванням положень цієї глави.
Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Незважаючи на зазначені положення КПК України скаржником під час розгляду скарги у суді не надано відомостей та доказів, які б підтверджували спричинення ОСОБА_3 моральної, матеріальної чи фізичної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала, яка згідно ч.2 цієї статі може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмовити у задоволенні скарги.
З огляду на викладене, у зв'язку з належним розглядом старшого слідчого другого слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_4 клопотань ОСОБА_3 , винесення мотивованих постанов про результати розгляду клопотань, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим не було порушено вимог КПК України, прав та законних інтересів скаржника, а відтак в задоволенні скарги ОСОБА_3 слід відмовити за безпідставністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 55, 66, 303-309, 318-380 КПК України, слідчий суддя
у задоволенні скарги відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1