Номер провадження: 22-ц/785/4153/16
Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.
Доповідач Журавльов О. Г.
07 липня 2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,
при секретарі Ліснік Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2015 року,
встановила:
У квітні 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 25 квітня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1462-н, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 53100,00 доларів США з розрахунку 14% річних на строк до 25 квітня 2017 року з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а позичальник прийняла на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами відповідно до умов договору.
Виконання основного зобов'язання було забезпечене іпотечним договором від 25 квітня 2007 року, укладеним з ОСОБА_3
Умови договору ОСОБА_4 не виконано, у зв'язку з чим банк звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за кредитним договором № 1462-н від 25 квітня 2007 року в розмірі 116383,26 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25 квітня 2007 року за реєстровим № 497, а саме на: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,6кв.м., житловою площею 34,0 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. від 21 лютого 2005 року, шляхом продажу ПАТ «Державний ощадний банк України», як іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», визначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент його реалізації.
Надати ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» права на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, в тому числі в Реєстраційній службі головного управління юстиції в Одеській області та нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для продажу предмету іпотеки за договором іпотеки від 25.04.2007 року за реєстровим № 497, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 кв.м.
Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Головному управлінні Державної міграційної служби України в Одеській області.
Виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Головному управлінні Державної міграційної служби України в Одеській області.
Вирішити питання судових витрат.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2015 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» було задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за кредитним договором № 1462-н від 25 квітня 2007 року в розмірі 116383,26 доларів США, з яких: прострочений основний борг - 47784,00 доларів США; прострочені проценти за користування кредитом - 45597,05 доларів США; пеня за прострочений основний борг - 12121,41 доларів США; пеня за прострочені проценти - 10880,80 доларів США, - звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25 квітня 2007 року за реєстровим № 497, а саме на: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,6кв.м., житловою площею 34,0 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. від 21 лютого 2005 року.
Вирішено питання судових витрат.
В задоволенні інших вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.
Вказане судове рішення часткове оскаржує в апеляційному порядку позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» через представника Древницького Д.А.
В скарзі ставиться питання про зміну заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2015 року шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме: встановити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу ПАТ «Державний ощадний банк України», як іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», визначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент його реалізації.
Надати ПАТ «Державний ощадний банк України» право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, в тому числі в Реєстраційній службі головного управління юстиції в Одеській області та нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для продажу предмету іпотеки за договором іпотеки від 25.04.2007 року за реєстровим № 497, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 кв.м.
Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Головному управлінні Державної міграційної служби України в Одеській області.
Виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Головному управлінні Державної міграційної служби України в Одеській області.
Вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Інші сторони судове рішення не оскаржували.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» суд першої інстанції зазначив, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» за кредитним договором № 1462-н від 25 квітня 2007 року в розмірі 116383,26 доларів США, з яких: прострочений основний борг - 47784,00 доларів США; прострочені проценти за користування кредитом - 45597,05 доларів США; пеня за прострочений основний борг - 12121,41 доларів США; пеня за прострочені проценти - 10880,80 доларів США, - звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25 квітня 2007 року за реєстровим № 497, а саме на: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,6кв.м., житловою площею 34,0 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. від 21 лютого 2005 року.
Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо встановлення способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу ПАТ «Державний ощадний банк України», як іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», визначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент його реалізації; надання права на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, в тому числі в Реєстраційній службі головного управління юстиції в Одеській області та нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для продажу предмету іпотеки за договором іпотеки від 25.04.2007 року за реєстровим № 497, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 кв.м. суд першої інстанції виходив з того, що позивачем такі вимоги заявлені безпідставно та передчасно.
Проте повістю погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.
Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється: шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві - ст. 38 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» - ст. 41 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 Закону України «Про іпотеку».
Пунктом 4.5 Іпотечного договору також передбачено право Іпотекодержателя застосувати один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задовольнити вимоги Іпотекодержателя: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Згідно з п. 4.5 Іпотечного договору Іпотекодержатель вправі від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про Іпотеку».
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог Іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.
У п. 42 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що абз. 2 резолютивної частини рішення суду має бути доповнено реченням такого змісту - шляхом продажу Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», як Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», визначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент його реалізації.
Крім того, пунктом 2.7 гл. 2 розд. II Порядку № 282/20595, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачено посвідчення таких договорів за загальними правилами посвідчення договорів відчуження, тобто з витребуванням правовстановлюючих документів, поданням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідки про склад сім'ї власника житлової нерухомості з метою перевірки відсутності прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною, за їх наявності згода органу опіки і піклування, витребування згоди другого з подружжя, якщо майно є спільною сумісною власністю подружжя та ін., якщо іпотекодавець ухиляється від надання таких документів іпотекодержателю, що унеможливлює продаж ним такого майна від свого імені.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили. Без дозволу суду на отримання усіх вищевказаних документів Банк не матиме достатніх підстав та прав для всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Враховуючи встановлене, вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо надання права на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, в тому числі в Реєстраційній службі головного управління юстиції в Одеській області та нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для продажу предмету іпотеки за договором іпотеки від 25.04.2007 року за реєстровим № 497, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 кв.м. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Одночасно, висновки суду першої інстанції про відмову ПАТ «Державний ощадний банк України» у задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідачів зі спірної квартири відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює. Докази та обставини, на які посилається апелянт в цій частині скарги, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК УРСР особам, які виселяються із житлового будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах № 6-875 цс 15 від 01 липня 2015 року, № 6-1049 цс 15 від 02 вересня 2015 року, які згідно 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 25 квітня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 1462-н, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 53100,00 доларів США. Виконання основного зобов'язання було забезпечене іпотечним договором від 25 квітня 2007 року, укладеним з ОСОБА_3 Предметом іпотеки є трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 43,6кв.м., житловою площею 34,0 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. від 21 лютого 2005 року, і не була придбана за отримані кредитні кошти.
Проте, позивачем не зазначено та не надано відомості та інформацію про житло (з якого фонду), яке може бути надано відповідачам в разі ухвалення рішення про їх виселення, як це передбачено ст. ст. 109, 132-2 ЖК, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі про відмову позивачу в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні, тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 червня 2015 року змінити.
Доповнити абз. 2 резолютивної частини рішення суду реченням такого змісту - шляхом продажу Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», як Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», визначивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на момент його реалізації.
Надати право Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України», на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, в тому числі в Реєстраційній службі головного управління юстиції в Одеській області та нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для продажу предмету іпотеки за договором іпотеки від 25.04.2007 року за реєстровим № 497, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43,6 кв.м.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.
Головуючий О.Г.Журавльов
Судді
Н.В.Ісаєва
О.С.Комлева