17.04.07р.
Справа № А10/111-07
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОЦВІТ", м. Кривий Ріг
до Криворізької міської ради Дніпропетровської області , м. Кривий РігТретя особа на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг
про визнання недійсним рішення
Суддя Кощеєв І.М.
Представники сторін:
Від позивача: Леонов А.В.(дов.№ 11 від 01.02.07р.)
Від відповідача:Валентинов А.В. (дов.№7/26-3080 від 27.12.2006р.)
Від третьої особи: не з"явився
Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про :
- визнання недійсним у повному обсязі рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області НОМЕР_1 "Про затвердження проекту відведення, вилучення та надання в оренду земельної ділянки для розміщення торгівельного павільйону на АДРЕСА_1 з моменту його прийняття;
- зобов'язання Криворізької міської ради Дніпропетровської області вчинити відповідні дії щодо відновлення меж земельної ділянки торгівельного центру у АДРЕСА_1 , м. Кривий Ріг загальною площею 8108,44 м2 , згідно земельно - кадастрової документації , а саме - схеми (плану розташування та визначення зовнішніх меж земельної ділянки), доданої до рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради НОМЕР_2 "Про передачу права спільного користування земельною ділянкою Приватному підприємству "ДИВОЦВІТ".
Позивач уточнив свої позовні вимоги і просив суд визнати недійсним у повному обсязі рішення Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 13.11.2003 року № 1329 "Про затвердження проекту відведення, вилучення та надання в оренду земельної ділянки для розміщення торгівельного павільйону на АДРЕСА_1" з моменту його прийняття.
Підстави з якими Позивач пов'язує свої позовні вимоги : в порушення положень чинного законодавства, Відповідач шляхом прийняття спірного рішення, за рахунок прибудинкової території, яка була надана Позивача та співкористувачам ( співвласникам торговельного комплексу ) на праві спільного часткового користування, зволікаючи з оформленням права Позивача на користування земельною ділянкою, без будь яких попереджень, тощо, вилучив та надав в оренду Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1. земельну ділянку площею 0,04 га.
Позивач також просить суд на підставі ст. 102 КАС України поновити строк позовної давності.
Відповідач проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує та проситиь суд відмовити ТОВ «Дивоцвіт» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки посилання Позивача на наявність у ТОВ «Дивоцвіт» право установчого документа на земельну ділянку на АДРЕСА_1у Жовтневому районі не відповідає дійсності. Так, на підставі рішення Криворізькою міською радою було прийнято рішення від 29.09.2004 р. № 2386 «Про передачу в оренду земельної ділянки для розміщення вбудованих магазинів на АДРЕСА_1 між Криворізькою міською радою та Позивачем були укладені договори оренди від 20.01.2005 р. № 4002 та № 4003. Згідно вказаних договорів ТОВ «Дивоцвіт» отримало в тимчасове платне користування земельні ділянки площею 1 469 кв. м. для розміщення вбудованих магазинів продовольчого та непродовольчого товарів. Крім того, ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів. Враховуючи те, що згідно позовної заяви про факт існування оскаржуваного рішення позивачу стало відомо тільки у квітні 2004 р., вбачається, що передбачений законодавством строк звернення до суду ТОВ «Дивоцвіт» був пропущений.
Представник Третьої особи у судове засідання не з"явився, витребуваних судом матеріалів не надав .
Господарський суд розглядає справу за наявними в ній документами.
В судовому засіданні 17.04.2007 р. було оголошено вступну та резолютивну частини судової постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
Рішеннням виконавчого комітету Криворізької міської ради НОМЕР_2, було прийнято рішення про передачу ПП «Дивоцвіт»( правонаступником якого є Позивач ) право спільного користування земельною ділянкою торгівельного центру у АДРЕСА_1, яка знаходиться в користуванні УЖКГ виконавчого комітету міської ради, відповідно до частки у спільній власності на будівлю у розмірі 135/1000 від загальної площі. Частка землекористування юридичної особи не підлягає окремому відчуженню та виділенню в натурі.
Рішеннням Криворізької міської ради від 13.11.2003 р. № 1329, було прийнято рішення «Про затвердження проекту відведення, вилучення та надання в оренду земельної ділянки для розміщення торгівельного повільону на АДРЕСА_1, яким було вирішено затвердити Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1. проект відведення земельної ділянки комерційного використання у АДРЕСА_1, площею 0,04 га, за рахунок земель, вилучених із землекористування УЖКГ виконавчого комітету міської ради.
29.09.2004 р. Криворізькою міською радою було прийнято рішення № 2386 «Про передачу в оренду земельної ділянки для розміщення вбудованих магазинів на АДРЕСА_1. П. 5 вказаного рішення зазначає на тому, що треба вважати таким, що втратив чинність, п. 2 рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради НОМЕР_2, щодо передачі ПП «Дивоцвіт»право спільного користування земельною ділянкою торгівельного центру у АДРЕСА_1.
Тобто, рішеннням виконавчого комітету Криворізької міської ради з яким Позивач пов'язув порушення свого права -скасовано. На час розгляду справи рішення № 2386 від 29.09.2004 р. є чинним та не скасованим у передбаченому законодавством порядку.
Крім того, на підставі рішення № 2386 від 29.09.2004 р. між Криворізькою міською радою та Позивачем були укладені договори оренди від 20.01.2005 р. № 4002 та № 4003, згідно з умовами яких, ТОВ «Дивоцвіт» отримало в тимчасове платне користування земельні ділянки площею 1 469 кв. м. у АДРЕСА_1 для розміщення вбудованих магазинів продовольчого та непродовольчого товарів.
Отримана Третьою особою земельна ділянка не перетинається із земельними ділянками отриманими Позивачем в оренду на підставі зазначених договорів.
Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акт, який оспорюється Позивачем - це юридична форма рішення Відповідача, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що оспорюваний акт не порушує прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у зв'язку із : скасуванням п. 2 рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради НОМЕР_2 та укладенням між сторонами договорів оренди від 20.01.2005 р. № 4002 та № 4003, які визначили межі земельних діялнок, що знаходяться в користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИВОЦВІТ", господарський суд вважає, що заявлені Позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ч. 2 ст 99 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи інтересів.
Виходячи з того, що оспорюваний акт не порушує прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, у суда взагалі відсутні підстави для застосування річного строку стосовно звернення Позивача до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Згідно вищезазначеного, керуючись ст. ст. 71, 87, 94, 98, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, господарський суд, -
У задоволенні адміністративного позову Позивача - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.М. Кощеєв
Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України -20.04.2007 р.