"14" липня 2016 р. м. Київ К/800/24017/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Іваненко Я.Л.,
Кочана В.М.,
за участю секретаря Лопушенко О.В.,
за участю: позивача ОСОБА_4 та представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі за позовом Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного округу ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Київській області про скасування наказу,
В січні 2015 року Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного округу ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про скасування наказу відповідача від 26.11.2014р. за №849/12 «Про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_4» як такого, що суперечить законодавству України.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015р., позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивачка в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вона просила залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993р. №3425-XII (далі - Закон №3425), відповідно до ст.1 якого нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України (ст.2 Закону №3425).
За змістом ст.2-1 Закону №3425 контроль за організацією нотаріату України, перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
При цьому, згідно з п.3 ч.1 ст.29-1 Закону №3425 нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється якщо приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів).
Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки звернень громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (ч.1 ст.33 Закону №3425).
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що у разі виявлення під час перевірки порушень в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса або неодноразових порушень ним правил нотаріального діловодства Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які проводили перевірку, можуть зупинити або припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса з підстав та у порядку, передбачених цим Законом.
Судами встановлено, що 07.10.2014р. до Головного управління юстиції у Київській області надійшла скарга гр.ОСОБА_7 на дії приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_4, в якій заявницею вказувалось, що при посвідченні договору дарування частини будинку №14 по вул.Будівельній в м.Боярці Київської області нотаріусом вказана загальна площа будинку після реконструкції - 140,8кв.м (житлова - 88,9 кв.м), а не та загальна площа, що відображена в свідоцтві про право на спадщину за законом від 19.12.1985р. - 63,3кв.м, внаслідок чого вона була позбавлена можливості зареєструвати право власності на збільшену частину будинку.
У ході проведення перевірки фактів, викладених у скарзі, Головним управлінням юстиції у Київській області встановлено, що приватним нотаріусом не надана належна оцінка поданому правовстановлюючому документу в частині невідповідності назви вулиці, на якій розташований будинок №14, що зазначена у правовстановлюючому документі («Огроительная»), іншим поданим їй документам («Будівельна»); крім того, копії квитанцій про сплату за надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності видані після проведення реєстраційних дій та не містять підписів платників.
За результатами розгляду цієї скарги, у зв'язку неодноразовим порушенням приватним нотаріусом ОСОБА_4 правил ведення нотаріального діловодства Головним управлінням юстиції у Київській області видано наказ №849/12 від 26.11.2014р. про зупинення її нотаріальної діяльності з 01.12.2014р. по 05.12.2014р. для проходження підвищення кваліфікації відповідно до Порядку підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2014р. №1422/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2014р. за №1046/25823.
Здійснюючи розгляд даної справи та беручи до уваги приписи, зокрема, пункту 2.10 Порядку проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 24.12.2008р. за №2260/5 (далі - Порядок №2260/5), суди зазначили, що надходження звернення фізичної (юридичної) особи щодо дотриманням приватним нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства, є підставою для проведення позапланової перевірки, проте виключно в межах предмета скарги, а тому прийшли до висновку, що, здійснюючи за зверненням гр.ОСОБА_7 перевірку нотаріальної діяльності позивачки поза межами такого звернення, відповідач порушив вимоги законодавства; до того ж, перевіркою не виявлено неодноразових порушень позивачкою правил нотаріального діловодства, в зв'язку з чим виданий за результатами цієї перевірки наказ про зупинення її нотаріальної діяльності є протиправним й підлягає скасуванню.
Проте, надаючи оцінку законності вищевказаного наказу, суди керувались, зокрема, приписами Порядку проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 24.12.2008р. №2260/5, який на момент здійснення перевірки й видання оскаржуваного наказу втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 17.02.2014р. №357/5, яким, крім іншого, було затверджено Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства (далі - Порядок №357/5), на чому наголошував й відповідач у поданій ним апеляційній скарзі, однак ця обставина залишилась поза увагою суду апеляційної інстанції.
Також, відповідно до 13 Порядку №357/5 позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції й за наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції ані матеріалів самої перевірки, ані складеної за її результатами довідки не витребував та на предмет дотримання як процедури проведення перевірки, так і встановлених порушень не дослідив. Вказаний недолік судом апеляційної інстанції також усунутий не був.
Крім того, в запереченнях на позовну заяву відповідач зазначав, що ним в 2014 році здійснювалась комплексна перевірка діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_4, якою встановлено ряд порушень, проте зазначеній обставині суди оцінки не надали.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом п.3 ч.1 ст.163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.
В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.
Згідно з ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 "Про судове рішення в адміністративній справі").
Також в пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf. "Дюлоранс проти Франції", п. 34553/97, п. 33, від 21.03.2000р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп. 32 et 35, від 07.03.2006р.).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.23 та п.25 Рішення "Проніна проти України" від 18.07.2006р. вказав, що суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.
Виходячи з наведеного, суди, не з'ясувавши усіх обставин справи, що мають суттєве значення для її правильного вирішення, й не надавши цим обставинам належної правової оцінки, дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог.
За правилами частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити усі обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст.210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Київській області задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Іваненко Я.Л.
Кочан В.М.