12 липня 2016 року м. Київ К/800/28513/15
К/800/30104/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Калашнікової О.В.,
Суддів: Васильченко Н.В.,
Леонтович К.Г.
секретар судового засідання - Маджар О.М.
за участю
представника позивача - ОСОБА_2
представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Гуленко Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за касаційними скаргами публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі № 826/1195/15 за позовом ОСОБА_4 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ", про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова Сергія Івановича щодо не включення ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню про відшкодування коштів за договором банківського вкладу від 04.07.2014 року № 43819, укладеного між ОСОБА_4 (ПІН НОМЕР_1) та ПАТ "КБ "УФС"; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова Сергія Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення уповноваженої особи Фонду відносно визнання договору банківського вкладу нікчемним є безпідставним, а отже, відповідачами, в порушення норм чинного законодавства, не включено позивача до переліку і в подальшому до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І. щодо не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню про відшкодування коштів за договором банківського вкладу від 04.07.2014 № 43819, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "УФС"; зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, ПАТ "КБ "УФС" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, у яких просять його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем (вкладник), з однієї сторони, та ПАТ "КБ "УФС" (банк), з іншої сторони, укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Вигідний Альянс" №43819 від 04.07.2014 року.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 зазначеного договору ПАТ "КБ "УФС" приймає від вкладника грошові кошти в сумі 193 000,00 грн. у тимчасове строкове користування на строк до 04.10.2014 року.
Процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 20,00 відсотків річних.
Згідно з квитанцією № TR.58117.544.436 від 04.07.2014 року банк прийняв від позивача на її рахунок грошові кошти в сумі 193 000,00 грн. на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_2, який був відкритий відповідно до пункту 2.1.1 вказаного договору.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 року №491 "Про віднесення ПАТ "КБ "УФС" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14.08.2014 року №69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "УФС", згідно з яким з 15.08.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І.
Постановою Правління Національного банку України від 10.11.2014 року №717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "КБ "УФС".
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 13.10.2014 року №119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "УФС" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" строком на 1 рік з 13.11.2014 року по 12.11.2015 року.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "КБ "УФС". Для отримання коштів вкладники з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ "Альфа-Банк"; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Дізнавшись про відсутність її в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач звернулася до Уповноваженої особи Фонду з заявою, у якій поставлено питання про виплату їй гарантованої суми відшкодування за вкладом.
За результатами розгляду заяви уповноважена особа у листі від 22.12.2014 року №001/3039 повідомила, що договір банківського вкладу від №43819 від 04.07.2014 року та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноважена особа Фонду в межах спірних відносин діяла у відповідності до законодавства та правомірно не включив позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.,
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачі в межах спірних відносин діяли з порушенням норм законодавства, протиправно не включили позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак Уповноважена особа Фонду зобов'язана подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами, а Фонд зобов'язаний включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини першої статті 52 цього Закону.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Згідно з пунктами 4, 6 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право, зокрема: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.
Як зазначено судом апеляційної інстанції, уповноваженою особою Фонду не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не наведено причин, на підставі яких договори позивача мають ознаки нікчемного правочину, зокрема, наприклад, у зв'язку із укладанням вказаних договорів Банк став неплатоспроможним або позивач та банк є пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам законодавства.
В листах-відповідях відповідачі посилаються на те, що договір № 43819 від 04.07.2014 року є нікчемним в силу положень статті 228 Цивільного кодексу України, як такий, що суперечать інтересам держави.
Відповідно до частини другої, третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідно до статей 203, 228 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
В свою чергу, відповідачами не доведено факту нікчемності договору № 43819 від 04.07.2014 року, що укладений між позивачем та ПАТ "КБ "УФС" та не надано доказів, які свідчили б, що зазначений правочин є такими, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.07.2014 року відповідно до квитанції № TR.58117.544.436 на вкладний рахунок позивача було внесено депозит у сумі 193 000,00 грн. Кошти позивачем внесені через касу банку до запровадження тимчасової адміністрації.
Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 року №174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп „вечірня" чи „післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівник а банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивачі надали належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору позивачами були внесені, тоді як відповідачами доказів того, що зазначені кошти фактично не вносилися, надано не було.
Інших документів, які б свідчили про фактичне внесення особою коштів на депозитний рахунок, законодавством не визначено.
Таким чином, вказана вище квитанція є достатнім доказом внесення позивачем коштів на вкладний рахунок.
Відносно посилань відповідачів на кримінальне провадження № 12014100040017478, порушене за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, судом апеляційної інстанції вірно вказано про їх безпідставність, оскільки відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Тобто, до моменту встановлення факту зловживання службовими особами ПАТ "КБ "УФС" своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, у суду немає підстав вважати такі обставини доведеними.
Крім того, відповідно до пункту 6 розділу 3 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
Таким чином, законодавство передбачає для уповноваженої особи можливість подання до Фонду додаткової інформації (вже після складення Переліку) про збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині: визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І. щодо не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню про відшкодування коштів за договором банківського вкладу від 04.07.2014 № 43819, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "УФС"; зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С.І. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Що стосується вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду колегія суддів зазначає наступне.
Пунктами 2, 3 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14, передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
В той же час Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положенням не передбачено чіткого порядку дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після отримання від відповідача додаткової інформації стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
У такому випадку існує ризик, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб після подання відповідачем додаткової інформації стосовно позивачки, не включить дані відомості до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Крім того, в даному випадку у позивача відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову і в частині вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: