"12" липня 2016 р. м. Київ К/800/2783/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Калініні О.С.
за участю представників сторін:
позивача - Унінця І.М.
відповідача - Перепелюка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016
у справі № 826/21976/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05.08.2015 № 34726552210 та № 34826552210.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2015 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ДЦ Делта Спорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування сум податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «ЕКВІЛІБР-СПОРТ» в лютому 2015 року та ТОВ «ЕКВІЛІБР-СПОРТ», ТОВ «ТИТАНСПОРТ» в березні 2015 року, складено акт № 207/26-55-22-10/32554627 від 21.07.2015, в якому встановлено порушення: пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п. п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на суму 3 689 928 грн., за лютий 2015 року - 1 614 819 грн., за березень 2015 року - 2 075 109 грн. та завищено суму від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 24 Декларації) за березень 2016 року у сумі 39 070 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 05.08.2015 відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 34726552210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 534 892 грн., в т.ч.: 3 689 928 грн. основного платежу та 1 844 964 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 34826552210 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 39 070 грн.
Фактичними підставами для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували обставини, викладені в акті перевірки щодо ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних, які б свідчили про фактичне переміщення товару; відсутність у видаткових накладних розшифровки особи, яка отримала товар від імені позивача.
Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (Покупець) і ТОВ «ТИТАНСПОРТ» (Продавець) та ТОВ «ЕКВІЛІБР-СПОРТ» (Продавець) укладено ідентичні договори поставки товару від 27.03.2015 № ТС27/03-2015 та від 21.07.2014 № 21-07/2014, відповідно, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця у встановлені даним договором строки, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених в даному договорі. Кількість, асортимент, ціни на Товар зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. Сторони визначили, що право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця в момент отримання Товару. У випадках отримання Товару перевізником Покупця право власності на Товар переходить до Покупця з моменту його отримання перевізником Покупця. Факт отримання Товару підтверджується відповідними документами, як то видаткова накладна або товарно-транспортна накладна, або акт прийому-передачі, оформлені належним чином; постачання Товару здійснюється Продавцем в Місце поставки та з періодичністю, що визначаються Сторонами в кожному випадку окремо. Для отримання Товару Продавцю надається належним чином оформлена Довіреність на отримання відповідного Товару. У випадках ненадання Покупцем зазначеної довіреності, або оформлення її неналежним чином, Покупцю відвантаження товару Продавцем не здійснюється. На кожну партію Товару, які поставляються по даному Договору, Продавець зобов'язаний надати наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна, документи, які підтверджують якісь Товару.
На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів до суду були надані копії податкових та видаткових накладних, сертифікатів відповідності, копії договорів оренди та суборенди позивачем складських приміщень; копії платіжних доручень, копії звітів про дебіторські та кредиторські операції по рахунках позивача за періоди та виписки по рахунку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до суду копії належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами; факт оплати придбаного, на підставі спірних договорів, товару не заперечується сторонами; формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ЕКВІЛІБР-СПОРТ», ТОВ «ТИТАНСПОРТ» податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства; викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 201.10 ст. 201, п. п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та неправомірними.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що надані позивачем договори, видаткові та податкові накладні, договір підряду та договори оренди складських приміщень не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок; в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні або будь-які інші документи, які б свідчили про фізичне переміщення товару; позивачем не надано доказів щодо видачі ним довіреностей на отримання відповідного товару, що прямо передбачено умовами договорів поставки товару; відсутність зазначених документі свідчить про безтоварність розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ «ДЦ Делта Спорт».
Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може бути підставою для висновку про безтоварний характер таких господарських операцій.
Слід також зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.
Як встановлено матеріалами справи, позивачем сформовано податковий кредит спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «ДЦ Делта Спорт», підтверджені первинними документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про безпідставність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт» підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 - скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2015 - залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ Делта Спорт» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2015.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний