12 липня 2016 року м. Київ К/800/14175/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015
та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2015
у справі № 826/18503/14
за позовом Приватного підприємства «АВТО-АКТИВ»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Приватне підприємство «АВТО-АКТИВ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0004012201 Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АВТО-АКТИВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Дрім Білдінг» за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, складено акт № 403/26-57-22-01-10/32669813 від 21.08.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.04 по 30.04.2014 на суму 1 296 350 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 10.09.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004012201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 944 525 грн., в т.ч.: 1 296 350 грн. основного платежу та 648 175 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Актом перевірки встановлено, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на підставі акту Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.06.2014 № 1665/26-55-22-08/38913080 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дрім Білдінг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень 2014 року.
На підставі аналізу інформації, що міститься в акті від 13.06.2014 № 1665/26-55-22-08/38913080, відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ПП «АВТО-АКТИВ» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ПП «АВТО-АКТИВ», фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «АВТО-АКТИВ» та ТОВ «Дрім Білдінг» за період з 01.04 по 30.04.2014 є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
Матеріалами справи встановлено, що позивач є офіційним дилером з продажу та технічного обслуговування автомобілів «INFINIТІ» на території України відповідно до Дилерської угоди з ТОВ «НІССАН МОТОР Україна» від 25.09.2007.
Відповідно до умов Дилерської угоди позивач як дилер зобов'язаний здійснити всі дії для забезпечення точної діагностики необхідності технічного обслуговування автомобілів покупців, здійснення та професійного виконання необхідного огляду, якісного періодичного обслуговування й надання кваліфікованих послуг з ремонту автомобілів.
Відповідно до Договору № 21-04/14 від 21.04.2014, укладеного між позивачем (Замовник) та ТОВ «Дрім Білдінг» (Виконавець), останній прийняв на себе зобов'язання здійснювати технічне обслуговування виробничого обладнання Замовника, перелік якого визначений Додатком № 1 до Договору.
Зазначене у Додатку № 1 виробниче обладнання перебуває на балансі позивача, що підтверджено довідкою про балансову приналежність.
Матеріалами справи встановлено, що за результатами виконаних робіт за Договором № 21-04/14 від 21.04.2014 між замовником та виконавцем підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а ТОВ «Дрім Білдінг» виписані та передані позивачу податкові накладні, на підставі яких позивачем включено до складу податкового кредиту у квітні 2014 року суму у розмірі 1 296 350 грн.
Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що ТОВ «Дрім Білдінг» у квітні 2014 року було платником податку на додану вартість, належним чином зареєстрованим в установленому порядку, та мало право на видачу податкових накладних.
Реєстрація ТОВ «Дрім Білдінг» як платника ПДВ була анульована за ініціативою податкової служби лише 12.09.2014 за даними офіційного порталу Державної фіскальної служби України.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ПП «АВТО-АКТИВ», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.
Посилання відповідача на висновки актів перевірок контрагентів позивача правомірно відхилені судами обох інстанцій, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операцій за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.
В разі, якщо контрагентом платника податків податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупця.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Згідно положень п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку.
В межах розгляду справи встановлено, що станом на 2013 рік ТОВ «Дрім Білдінг» було зареєстроване відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Печерського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві дата запису 25.09.2013, номер запису: 1 070 102 0000 051309.
За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2015 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний