"12" липня 2016 р. м. Київ К/800/20976/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Калініні О.С.
за участю представника відповідача - Ісаєва С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015
у справі № 826/16998/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рустель»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рустель» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 000024557 від 07.07.2012.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2015 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 постанову суду першої інстанції скасовано та винесено нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про реорганізацію відповідача з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «Рустель» у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2010 року, складено акт № 46/15-575 від 14.05.2012, в якому зафіксовано порушення, в якому зафіксовано порушення: пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. п. 5.11, 5.12 Наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 «Про затвердження форми податкової декларації та порядок її заповнення і подання», в результаті чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за липень 2010 року у розмірі 15 384 535 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 07.07.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000024557 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 15 384 535 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 106 536,50 грн.
Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що при розрахунку показників розділу III «Розрахунки з бюджетом» декларації з ПДВ за липень 2010 було встановлено арифметичну (методологічну) помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом.
Так, згідно даних р. 24 декларації з ПДВ за липень 2010 року (вх. № 423557 від 23 вересня 2010 року) відсутня сума залишку від'ємного значення у розмірі 15 384 535 грн.
За результатами перевірки встановлено, що у Додатку 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» платником TOB «Рустель» невірно визначено суму у колонці 3 «Залишок від'ємного значення попереднього періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду», а саме сума залишку від'ємного значення попереднього періоду за: вересень 2009 року становить 0 грн.; жовтень 2009 року становить 0 грн.; листопад 2009 року становить 0 грн.; грудень 2009 року становить 0 грн.; червень 2010 року становить 28 236 грн.
Як наслідок, у Додатку 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» платником TOB «Рустель» не вірно визначена сума у колонці 4 «Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів або не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування», а саме сума частини залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів за: вересень 2009 року становить 683 678 грн.; жовтень 2009 року становить 2 436 353 грн.; листопад 2009 року становить 5 999 299 грн.; грудень 2009 року становить 86 969 грн.; червень 2010 року становить 28 236 грн.
Крім того, згідно з даними Додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до декларації з ПДВ за липень 2010 року платником TOB «Рустель» задекларовано суму залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду (р.1 розрахунку) у розмірі 28 236 грн., суму частини залишку від'ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг) (р. 2 розрахунку) у розмірі 0 грн. та суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 3 розрахунку) у розмірі 15 384 535 грн., що, на думку податкового органу, суперечить вимогам пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при заповненні декларації з податку на додану вартість та додатків до неї позивачем невірно зазначено суми, що суперечить пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду; попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення податку на додану вартість; враховуючи, що між сторонами відсутній спір щодо суми податкового кредиту позивача за відповідні періоди та не ставиться під сумнів факт оплати податку на додану вартість постачальникам у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), а тому обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Однак, суд касаційної інстанції вважає судове рішення апеляційного адміністративного суду таким, що прийняте передчасно, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 195 зазначеного Кодексу суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу; суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.
В даному випадку, суд апеляційної інстанції, посилаючись на відсутність між сторонами спору щодо суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування у розмірі 15 384 535 грн., не з'ясував питання щодо періоду виникнення та декларування зазначеної суми податку на додану вартість.
Також не надав належної правової оцінки твердженням податкового органу про відсутність у позивача суми залишку від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 15 384 535 грн. згідно даних рядка 24 декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та Додатку 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».
При цьому, суду апеляційної інстанції слід було врахувати положення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Такі положення зазначені і в п. п. 200.10, 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, де вказано, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних; за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Тобто, камеральна перевірка декларації з податку на додану вартість проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.
Судом апеляційної інстанції не досліджено питання щодо дотримання податковим органом наведених положень законодавства при проведенні перевірки позивача.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний