04 липня 2016 року м. Київ К/800/33792/15
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року
у справі № 820/2675/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех»
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Балкантех» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 року у справі № 820/2675/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року, позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пп. 20.1.2, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України відповідачем надіслано позивачу письмовий запит від 19.09.2014 року № 15090/10/20-30-22-03-21 про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам із ТОВ «Тревелко-Груп».
Листом від 30.09.2014 року № 30-09-01 позивачем надіслано відповідачу витребувані документи по взаємовідносинах з ТОВ «Тревелко-Груп».
16.10.2014 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України прийнято наказ № 2076 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Балкантех».
За результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Балкантех» з питань відносин з платником податків ТОВ «Тревелко-Груп» за липень 2014 року, їх реальності, повноти відображення в податковому обліку та подальшого використання в господарській діяльності підприємства, відповідачем складено акт від 30.10.2014 року № 4446/20-30-22-01/38279165, яким встановлено порушення ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання за липень 2014 року у сумі 47 172, 15 грн.; п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2014 року у сумі 47 172, 15 грн.
За результатами проведеної перевірки відповідачем внесено зміни до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» щодо показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі акту від 30.10.2014 року № 4446/20-30-22-01/38279165.
Не погоджуючись із діями податкового органу щодо прийняття наказу про проведення перевірки, проведення перевірки, встановлення в акті перевірки висновків та внесення змін до електронної бази даних, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що контролюючий орган діяв у межах своїх повноважень відповідно до законодавства та відсутності порушеного права позивача.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій враховуючи наступне.
Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Документальна позапланова невиїзна перевірка згідно із п 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України проводиться посадовими особами контролюючого органу на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Підпунктом 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що письмовий запит від 19.09.2014 року № 15090/10/20-30-22-03-21 направлено позивачу, у зв'язку із отриманням відповідачем податкової інформації, що свідчить про можливі порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.
Оскільки відповіді по встановленим питанням у запиті та даних податкового, бухгалтерського обліку, інформації та її документального підтвердження позивачем надано не у повному обсязі, у відповідності до вищевказаних положень, відповідачем реалізовано свої повноваження та прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, яке оформлено наказом від 16.10.2014 року № 2076 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Балкантех».
Матеріалами справи підтверджено, що повідомлення від 16.10.2014 року № 1970 та наказ від 16.10.2014 року № 2076 надіслано позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення та отримано його представником 17.10.2014 року, тобто до початку проведення перевірки (20.10.2014 року).
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Балкантех», в результаті якої складено акт від 30.10.2014 року № 4446/20-30-22-01/38279165.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірко) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.
В свою чергу, висновки викладені в акті податкової перевірки не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке визначає грошові зобов'язання платникові податків.
Натомість висновки, викладені в акті перевірки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акт перевірки не порушує права платника податків безвідносно до змісту такого акту, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акту перевірки, а так само дій щодо включення до акту перевірки будь-яких даних.
У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Відповідно до ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).
У справі № 21-511а14, постанова в якій ухвалена 09.12.2014 року, Верховний Суд України висловив свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України. Він дійшов висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.
За таких обставин, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.
На підставі аналізу зазначених норм права слід дійти висновку, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані Податковим кодексом України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України і у постанові від 03.11.2015 року у справі № 21-99а15.
Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року у справі № 820/2675/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук