Справа: № 826/214/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
14 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Чаку Є.В., Мєзєнцев Є.І.,
при секретарі Дуденкові О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року позов задоволено частково: зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату полковнику запасу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням 25 грудня 2013 року ІІІ групи інвалідності, внаслідок виконання ним обов'язків військової служби, в розмірі 27-місяного грошового забезпечення, передбаченого частиною другою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” на день встановлення інвалідності за вирахуванням проведеної раніше виплати. В задоволенні інших вимог позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію оскаржувану постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, остання посада з 03.11.2011 - начальник речової служби тилу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, полковник.
Згідно наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 11.11.2013 року № 366 був звільнений з військової служби у запас за пунктом “б” частини шостої статті 26 (за станом здоров'я) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон - №2232-XII).
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 05.12.2013 року №234 позивач був виключений із списків особового складу командування Сухопутних військ Збройних сил України .
25.12.2013 позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності в результаті травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою Центральної медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0082187.
Розмір грошової допомоги 199 759,77 грн. було визначено відповідачем 22.05.2014 рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яке оформлене протоколом №2.
До складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір грошової допомоги полковника ОСОБА_1 за посадою, що він займав на день звільнення з військової служби (станом на 05.12.2013) для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008, в якій зазначено:
- оклад за військовим званням - 135,00 грн.;
- посадовий оклад ……………………………………………….- 1480,00 грн.;
- відсоткова надбавка за вислугу років (40 %)………………....- 646,00 грн.;
- надбавка за роботу з таємними документами (20%)…………- 222,00 грн.;
- надбавка за виконання особливо важливих завдань (65%)….- 1469,65 грн.;
- премія 90%.............................................................................- 1332,00 грн.,
- щомісячна грошова винагорода 40%......................................- 2113,86 грн.,
Усього: - 7398,51 грн.
Позивач, вважаючи призначену йому суму одноразової грошової допомоги меншою, ніж визначено діючим законодавством, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом.
Задовольняючи часткового позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю суттю є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення військовослужбовців і мають враховуватися до складу грошового забезпечення при нарахуванні одноразової грошової, що виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011 ХІІ від 20.12.1991 (далі по тексту - Закон № 2011 ХІІ).
Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Постановою № 1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).
Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міноборони (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).
Зазначені допомоги є одноразовими видами грошового забезпечення військовослужбовців, які мають характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту військовослужбовців, розмір яких визначається виходячи з місячного грошового забезпечення військовослужбовців за займаною посадою, структура та умови виплати якого упорядковані постановою № 1294 згідно із затвердженими схемами посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення.
Закон № 2011-ХІІ передбачає право військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності. Порядок та умови виплати такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 16 Закону № 2011-ХІІ).
Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України на виконання зазначеної норми Закону № 2011-ХІІ, установлено, що військовослужбовцям - інвалідам ІІ групи - у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби така одноразова грошова допомога виплачується у розмірі, що визначається у відсотках, 30-місячного грошового забезпечення (абзац сьомий підпункту 2 пункту 2 Порядку). При цьому згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку грошове забезпечення для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Аналіз зазначених норм Закону № 2011-ХІІ, а також нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міноборони, прийнятих на виконання його положень, дає підстави колегії суддів дійти висновку про те, що одноразові види грошового забезпечення військовослужбовців - допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань як соціальні гарантії держави, а також допомога у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби як компенсація державою додаткових витрат у зв'язку із втратою такою особою працездатності - визначаються із розрахунку місячного грошового забезпечення, структура та умови виплати якого упорядковані постановою № 1294, згідно із затвердженими схемами посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення.
У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач на день звільнення згідно із займаною посадою отримував місячне грошове забезпечення, до складу якого увійшли: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці та премія.
Саме з цього складу місячного грошового забезпечення відповідач обрахував грошову допомогу на підставі Закону № 2011-ХІІ та Порядку.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача нарахувати одноразову грошову допомогу, включивши до розрахунку грошового забезпечення грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань є безпідставними та не підлягають задоволенню, що не було враховано судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, в свою чергу, повністю спростував доводи позовної заяви.
В свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Щодо визначення суми судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання немайнового позову до суду становила 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2014 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 80,39 грн. (73,08 * 110%).
Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2015 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Міністерства оборони України до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 80 грн. (вісімдесят) 39 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 15.07.2016.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.