Справа: № 359/10644/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Муранова-Лесів І.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
12 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Бориспільського об'єднаного Пенсійного фонду України Київської області на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року,
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 05 лютого 2014 року по 15 серпня 2014 року; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вказаної норми за період з 05 лютого 2014 року по 15 серпня 2014 року.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року задоволено подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області про зміну способу виконання вищезазначеного судового рішення. Змінено зобов'язання територіального органу Пенсійного фонду України стягненням із нього на користь позивача 651,99 грн.
Не погоджуючись із ухвалою суду, правонаступник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначеного подання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з таких підстав.
Відповідно до подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області від 03 листопада 2015 року №12070, заявник просить змінити спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом заміни зобов'язання здійснити виплати позивачу на стягнення нарахованих боржником на підставі цього рішення коштів у сумі 651,99 грн.
Подання обґрунтоване тим, що боржник повідомив державного виконавця (лист від 18.08.2015 №9060/05) про часткове виконання судового рішення (в частині перерахунку позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю), однак в частині проведення виплати нарахованої суми не здатен виконати рішення допоки не отримає відповідне фінансування з Державного бюджету України.
Обговорюючи правомірність задоволення вимог державного виконавця та здійсненої судом зміни способу виконання судового рішення, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Указана норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення у випадку неможливості забезпечити таке виконання без їх вжиття.
Як установлено судом, неможливість виконання постанови суду першої інстанції в частині проведення відповідних виплат пов'язується із відсутністю коштів на рахунку боржника.
У той же час, колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять належних доказів проведення позивачу відповідного нарахування присуджених виплат, яким являється розпорядження територіального органу Пенсійного фонду України. Так, суд першої інстанції визнав обґрунтованим подання державного виконавця без дослідження жодних доказів вжиття ним вичерпних заходів із виконання судового рішення згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Окрім того, колегія суддів зазначає, що за приписами пункту 2 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. І в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Аналіз резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суд, спосіб та порядок виконання якої прагне змінити державний виконавець, та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами та обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин державний виконавець просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цього рішення. Водночас, в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. ст. 198, 223 КАС України).
Відтак, суд першої інстанції, задовольняючи подання про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення подання державного виконавця.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду судового рішення.
Відповідно до пункту 6 статті 199 та пунктів 1, 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право її скасувати і постановити нову ухвалу з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.
Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, тобто 1378,00 грн.
Керуючись ст.ст. 88, 160, 195, 197, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Бориспільського об'єднаного Пенсійного фонду України Київської області задовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року скасувати.
У задоволенні подання про зміну способу та порядку виконання постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2015 року №12070 державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Шеремет О.В. відмовити.
Стягнути з Бориспільського об'єднаного Пенсійного фонду України Київської області (код платника (код за ЄДРПОУ) - 37838060; адреса платника: вул. Головатого, 4, м. Бориспіль, Київська область, 08302) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримуавача - 31211206781007; код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1378 (одна тисяча сімдесят вісім) грн, 00 коп.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяС.Б. Шелест
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Шелест С.Б.
Пилипенко О.Є.