Справа: № 826/1134/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
12 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,
секретаря Чорної Н.С.,
за участю:
представника прокуратури - Дубченка О.В.,
представника КМВК - Мациборчук Л.Г.,
представника МОУ - Калюжного А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року,
Заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України звернувся у суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 просив визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні та оформленні відповідних документів, необхідних для призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги в зв'язку із загибеллю ОСОБА_4 та про відмову в оформленні подання, разом з відповідними документами, про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника та їх направлення до уповноваженого органу для призначення пенсії, зобов'язати Київський міський військовий комісаріат надати відповідні документи, необхідні для призначення та виплати неповнолітній особі одноразової грошової допомоги та оформити подання про призначення їй відповідної пенсії до уповноваженого органу для призначення пенсії, зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв'язку із загибеллю військовослужбовця - ОСОБА_4 під час виконання ним обов'язків військової служби в розмірі 609 000, 00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що законний представник неповнолітньої особи не зверталась до уповноваженого органу в установленому порядку за призначенням та виплатою відповідних пенсії та одноразової грошової допомоги, рішень про відмову в призначенні й виплаті таких відповідачами не приймалось, а тому права заявниці в спірних правовідносинах не порушені.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Як убачається із матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , солдата, призваного по мобілізації, командира відділення інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , який приймав участь в антитерористичній операції та 17 вересня 2015 року загинув при виконанні обов'язків військової служби.
16 січня 2016 року, ОСОБА_2 , як законний представник неповнолітньої дочки, звернулась до військового прокурора Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України з проханням допомогти в призначені та отриманні одноразової грошової допомоги дочкою.
У зв'язку із чим, заступник військового прокурора Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України звернувся до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 з метою захисту її порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 2 частини першої статті 3 цього Закону його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до частини першої статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, згідно пункту 1 частини другої цієї статті, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Відповідно до статті 16-1 цього Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частиною першою статті 16-3 цього Закону передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від отримання одноразової грошової допомоги її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч. 6 ст. 16-3 Закону).
Частиною дев'ятою цієї норми передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Зазначений Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Пунктами 10, 13 - 15 цього Порядку визначено, що члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; сторінок паспортів повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Отже, передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерством оборони України, є звернення до уповноваженого органу, в даному випадку -військового комісаріату, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).
Правове регулювання пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 1 цього Закону члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Згідно статті 29 цього Закону пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Статтею 30 цього Закону передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років (п. «а» ч. 4 ст. 30).
Питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регулює Порядок, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1.
Положеннями пунктів 2, 3 цього Порядку визначено, що заяви про призначення пенсії у разі втрати годувальника подаються членами сім'ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів.
У разі, якщо особа, якій призначається пенсія у разі втрати годувальника, є неповнолітньою або недієздатною, заява про призначення пенсії подається законними представниками за місцем їх проживання.
Згідно пункту 6 цього Порядку днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
Отже, передумовою для призначення пенсії у разі втрати годувальника є подання відповідної заяви членами сім'ї померлого годувальника, якому на момент смерті не було призначено пенсію, до органів, що призначають пенсії, через уповноважені структурні підрозділи міністерств та інших органів.
Як було встановлено судом на підставі пояснень ОСОБА_2 , заперечень відповідачів проти позову та інших матеріалів справи, письмова заява про призначення неповнолітній ОСОБА_1 пенсії у зв'язку із втратою годувальника та заява про виплату їй одноразової грошової допомоги із необхідними документами до уповноваженого органу не подавалась; рішення про призначення чи відмови у призначені одноразової грошової допомоги та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, в тому числі про відмову в оформленні відповідних документів, ані ІНФОРМАЦІЯ_2 , ані Міністерством оборони України не приймалося.
У зв'язку із чим, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Згідно частини першої статті 2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, обов'язковою умовою здійснення захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення прав чи інтересів заявника, а ознакою такого порушення є зміна стану його суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Зважаючи на те, що предметом спору є рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову в наданні та оформленні документів, необхідних для призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та про відмову в оформленні подання, разом з відповідними документами, про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а матеріалами справи належним чином не підтверджується звернення законного представника неповнолітньої до відповідача із відповідними документами та прийняття останнім рішення зі спірного питання, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції в тому, що даний позов не підлягає задоволенню.
Посилання апелянта на лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23 лютого 2016 року №1402, в якому зазначено про звернення колишньої дружини загиблого ОСОБА_4 щодо виплати одноразової грошової допомоги та пенсійного забезпечення донці загиблого відхиляється судом, адже із нього не вбачається дати відповідного звернення, і цей лист було складено 23 лютого 2016 року, в той час як даний адміністративний позов заявлено 26 січня 2016 року. До того ж, цей документ жодним чином не підтверджує факт відмови військового комісаріату у вжитті відповідних заходів.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджують протиправності поведінки суб'єктів владних повноважень, а також помилкового застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону Центрального регіону України залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяС.Б. Шелест
(Повний текст ухвали складено 14 липня 2016 року.)
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Шелест С.Б.