22 червня 2016 рокусправа № 804/14896/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови, -
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - ПАТ ім. "ДМК Дзержинського", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 06.04.2015 № 110100000/2015/600312/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.04.2015 № 110010000/2015/20020.
Позивач у позовній заяві посилався на те, що ним, на підставі зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2014 № 14-2166-12, укладеного між компанією "Sheffield Hi-Tech Refractories Germany GmbH", Німеччина та ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» отримано товар - „торкретна маса проміжного ковша марки SRSL 60/30" (далі - товар). Зазначений товар заявлено до митного оформлення за ціною контракту. Проте, Дніпропетровською митницею ДФС безпідставно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 06.04.2015 № 110100000/2015/600312/1 та картку відмови від 06.04.2015 № 110010000/2015/20020. Зазначені рішення митниці та картку відмови в митному оформленні позивач вважає протиправними, оскільки вони прийняті з порушенням норм митного законодавства, митний орган, коригуючи митну вартість діяв упереджено, не об'єктивно без аналізу наданого пакету документів, чим порушив права та законні інтереси позивача. Вимогу щодо надання додаткових документів митницею висунуто безпідставно, оскільки надані документи не містили в собі розбіжностей та не мали наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари. У зв'язку із необхідністю використання товару у виробничій діяльності позивач вимушений був здійснити митне оформлення товару за ціною скоригованою митним органом із застосуванням гарантійних зобов'язань відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2015 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 06.04.2015 № 110100000/2015/600312/1; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.04.2015 № 110010000/2015/20020; стягнено з Дніпропетровської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" судовий бір у розмірі 2436,00 грн.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи не було з'ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення судового рішення з порушенням норм матеріального права; просив скасувати постанову суду першої інстанції від 25.11.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, подав до суду письмові заперечення, доводи яких підтримав в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2014 № 14-2166-12, сторонами якого є компанія "Sheffield Hi-Tech Refractories Germany GmbH", Німеччина та ПАТ «ДМК ім. Дзержинського» позивачем отримано наступний товар «торкретна маса проміжного ковша марки SRSL 60/30». Зазначений товар заявлено до митного оформлення за ціною контракту, тобто за першим методом визначення митної вартості. Митне оформлення вказаного товару здійснювалось на підставі поданої позивачем до Дніпропетровській митниці митної декларації від 06.04.2015 № 110010000/2015/020261.
Під час здійснення перевірки заявленої митної вартості товару посадовою особою митниці відповідно до ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.
В результаті такого контролю встановлено наступне.
Позивачем до митного оформлення наданий оригінал інвойсу від 05.03.2015 № 150027, в якому наявне посилання на специфікацію від 08.10.2014 № 1, що не кореспондується з датою укладання контракту від 26.12.2014 № 14-2166-12.
Відповідно до специфікації від 26.12.2014 № 1 до зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2014 № 14-2166-12 виробником імпортованої продукції зазначено продавця товару - компанію "Sheffield Hi-Tech Refractories Germany GmbH" Німеччина, що не відповідає відомостям оригіналу сертифіката якості, який містить інформацію щодо виробничого підприємства Magnolithe GmbH, Європейська спільнота.
Надана декларантом до митниці копія експортної декларації від 05.03.2015 № MRN15DE270113578522E1 подана без перекладу.
Позивачем не надано документів, що підтверджують транспортні витрати, які є складовою митної вартості товару.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, під час проведення консультацій митним органом направлено електронне повідомлення, яким декларанта позивача зобов'язано надати до митниці протягом 10 календарних днів додаткові документи.
Позивач листом від 06.04.2015 № 062Д/753, повідомив митницю про неможливість надання додаткових документів.
У зв'язку із відмовою у наданні додаткових документів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.04.2015 № 110010000/2015/600317/1, відповідно до якого митну вартість товару скориговано із застосуванням методу 2-ґ до рівня 1,1221 EUR/кг на підставі наявної в базі даних митниці інформації.
У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу відмовлено в митному оформленні та видано Картку відмови від 06.04.2015 № 110010000/2015/20020. У зв'язку з незгодою декларанта з рішенням про коригування митної вартості від 10.04.2015 № 110010000/2015/600317/1, за заявою декларанта товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Митного кодексу України за митною декларацією від 21.04.2015 № 110010000/2015/020567.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України (в редакції від 13.03.2012).
Митним кодексом України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.
Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п'ята статті 57 Митного кодексу України).
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Запропонувавши позивачу надати додаткові документи, митниця сприяла обґрунтувати митну вартість та визначитися щодо застосування методів визначення такої вартості.
В свою чергу, при здійсненні контролю митної вартості, посадова особа митниці ознайомлює декларанта з наявною у неї інформацією щодо рівня цін на аналогічний товар.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, що документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що викликають сумніви у достовірності наданої інформації; витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого методу визначення митної вартості, ніж основний.
Колегія суддів не погоджується з доводами митниці про те, що надані позивачем документи не містили відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Сумніви митниці щодо невірного зазначення номеру специфікації у наданому до митного оформлення інвойсі були усунені декларантом позивача шляхом надання іншого інвойсу під час здійснення консультацій з митним органом. Сумніви митниці щодо невірного зазначення виробника товару є необґрунтованими, оскільки всі інші надані до митного оформлення документі містять інформацію щодо виробника товару - компанію "Sheffield Hi-Tech Refractories Germany GmbH" Німеччина, а сертифіката якості не є документом який визначає виробника товару та не є основним документом, відомості якого вливають на числові показники заявленої митної вартості товару. До того ж, виправлені інвойс та сертифікат якості на товар були надані позивачем під час здійснення митного оформлення МД від 21.04.2015 № 110010000/2015/020567, за якою товар випущений у вільний обіг.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовного того, що оскільки за умовами поставки DAP витрати на транспортування, перевантаження товару до станції призначення несе продавець товару і дані витрати вже включені до ціни товару, то вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
За викладених обставин, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що декларантом на підтвердження заявленого рівня митної вартості товару подані всі документи, передбачені ч.2 ст. 53 МКУ. Документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів давали змогу ідентифікувати товар та обчислити його вартість. Проте, митницею не доведено неможливість обчислення заявленої митної вартості за наданими документами та не обґрунтовано які саме обставини можуть підтвердити додатково витребувані документи. Посилання митниці на наявність розбіжностей у наданих до митного оформлення документах не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
За таких обставин, апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у дані справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року по справі № 804/14896/15 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай