ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 липня 2016 року № 826/16816/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Сбербанк» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Державної регуляторної служби України, про визнання протиправними та скасування рішень,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач, НКЦПФР), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 24.07.2015 № 1078 та № 1082.
У судовому засіданні протокольною ухвалою позивача Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» замінено його правонаступником Публічним акціонерним товариством «Сбербанк» (далі - позивач, ПАТ «Сбербанк»).
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розглядати справу без його участі.
З урахуванням викладеного, адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядається у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
24.07.2015 відповідачем прийнято рішення № 1078 «Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» (ідентифікаційний код юридичної особи 25959784)», яким, відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», з урахуванням вимог п. 11 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за результатами перевірки документів, що були надані позивачем, а саме: довідки щодо структури власності ПАТ «Сбербанк» та власників з істотною участю у ньому, встановлено факт наявності контролю (вирішального впливу) у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за діяльністю ПАТ «Сбербанк» осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України».
На підставі такого рішення НКЦПФР № 1078, відповідачем 24.07.2015 прийнято рішення № 1082 «Щодо анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку ПАТ «Сбербанк», ідентифікаційний код юридичної особи 25959784», яким анульовано наступні ліцензії: діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності серії АЕ № 286915 від 27.06.2014; дилерської діяльності серії АЕ № 286916 від 27.06.2014; андеррайтингу серії АЕ № 286917 від 27.06.2014; депозитарної діяльності: депозитарної діяльності депозитарної установи серії АЕ № 263234 від 28.08.2013; діяльності із зберігання активів пенсійного фонду серії АЕ № 263235 від 28.08.2013.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.
Відповідно до змісту ст. 1 названого Закону державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» крім застосування фінансових санкцій за правопорушення, зазначені у цій статті, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти або анулювати ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, яку було видано такому професійному учаснику фондового ринку.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Згідно з п. 11 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності, зокрема, здійснює перевірку документів, що підтверджують відсутність контролю, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за діяльністю ліцензіата осіб - резидентів інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», та/або дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту та застосування воєнної сили проти України.
Частиною 1 статті 16 зазначеного Закону встановлено, що анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.
При цьому, згідно з п. 9 ч. 2 вказаної норми підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», та (або) дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту, застосування воєнної сили проти України.
З системного аналізу викладених норм видно, що наявність акта про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, є самостійною підставою для прийняття уповноваженим органом рішення про анулювання ліцензії. В той же час, поняття «акт» вжито у широкому значенні, зокрема, актом може бути відповідний документ, прийнятий уповноваженою особою, в якому встановлені відповідні факти або події.
Разом з тим, згідно з абзацом 4 ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» контроль - вирішальний вплив однієї чи декількох пов'язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб'єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб'єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання. Пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» контроль - вирішальний вплив або можливість здійснення вирішального впливу на господарську діяльність суб'єкта господарювання, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною частиною, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування та прийняття рішення органами управління суб'єкта господарювання, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб'єкта господарювання.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду запиту відповідача від 30.06.2015 № 09/03/13614/НК, позивач листом від 14.07.2015 вих. № 13-Д/121 надав НКЦПФР схематичне зображення структури власності банку, довідку щодо структури власності банку та власників істотної участі, а також довідку за формою відповідно до додатку 9 до Порядку та умов видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії, затверджених рішенням НКЦПФР від 14.05.2013 № 817 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2013 за № 854/23386.
При цьому, відповідно до наявних в матеріалах справи копій таких документів щодо структури власності ПАТ «Сбербанк» вбачається, що станом на 30.06.2015 прямим власником ПАТ «Сбербанк» з часткою у статутному капіталі банку 100 відсотків одноосібно є ВАТ «Сбєрбанк Росії», який зареєстрований за законодавством Російської Федерації - держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України»; опосередкованим власником ПАТ «Сбербанк» з істотною участю у розмірі 50 відсотків є Центральний банк Російської Федерації, який зареєстрований за законодавством Російської Федерації - держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону Україні «Про оборону України», та є прямим власником ВАТ «Сбєрбанк Росії» з часткою у розмірі 50,000000004 відсотків статутного капіталу цього банку.
Таким чином, під час перевірки документів, поданих ПАТ «Сбербанк», відповідачем встановлено, що особи Російської Федерації - держави, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону Україні «Про оборону України», а саме: ВАТ «Сбєрбанк Росії» та Центральний банк Російської Федерації здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ «Сбербанк» шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі ПАТ «Сбербанк».
Закон України «Про оборону України» встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.
За змістом ст. 1 наведеного Закону збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п'ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п'ятому - восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.
21.04.2015 Верховною радою України прийнято постанову № 337-VІІІ «Про заяву Верховної ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», відповідно до якої збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-правовим зобов'язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових формувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин. На початковій стадії агресії особовий склад окремих російських збройних формувань не мав розпізнавальних знаків.
Отже, з викладеного вбачається, що Російська Федерація є державою, що здійснює збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону Україні «Про оборону України».
З огляду на те, що ВАТ «Сбєрбанк Росії» та Центральний банк Російської Федерації є юридичними особами держави, що здійснює збройну агресію проти України, та здійснюють контроль (вирішальний вплив) на діяльність ПАТ «Сбербанк» шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі останнього, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно прийняв акт у формі рішення від 24.07.2015 № 1078 «Про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, за діяльністю ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» (ідентифікаційний код юридичної особи 25959784)».
Також суд враховує, що законодавством не визначено єдиного порядку документального підтвердження встановлення факту контролю за діяльністю ліцензіата інших осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, проте слід зауважити, що відповідний орган ліцензування, у тому числі НКЦПФР, наділені правом перевірки документів, що підтверджують відсутність контролю, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за діяльністю ліцензіата осіб - резидентів інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», та/або дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту та застосування воєнної сили проти України, та приймати відповідні рішення.
Так, відповідно до пп. 2.2.2 п. 2.2 Розділу ІІ Регламенту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого наказом Голови НКЦПФР від 23.05.2013 № 302, Комісія у межах своїх повноважень приймає рішення, організовує і контролює їх виконання. Рішення Комісії є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами. Рішення Комісії - це акт, який приймається у колегіальному порядку з питань, віднесених до компетенції НКЦПФР.
Оскільки під час розгляду справи встановлено наявність акта у формі рішення НКЦПФР, яким виявлено вплив країни агресора Російської Федерації в особі ВАТ «Сбєрбанк Росії» та Центральний банк Російської Федерації на діяльність ПАТ «Сбербанк» шляхом прямого та опосередкованого володіння часткою у розмірі більше 50 відсотків у статутному капіталі останнього, суд приходить до висновку про наявність у відповідача правових підстав для анулювання ліцензій на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку та правомірність відповідного рішення НКЦПФР.
Посилання позивача на те, що у діючих умовах ліцензування професійної діяльності на фондовому ринку відсутня заборона на здійснення відповідної професійної діяльності особі, у зв'язку з встановленням факту контролю (вирішального впливу) за її діяльністю осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, не приймаються судом до уваги, оскільки такі повноваження надані Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», що має вищу юридичну силу ніж дані Ліцензійні умови, а тому останні підлягають застосуванню в частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того, судом також враховується, що в матеріалах справи міститься Розпорядження Державної регуляторної служби України від 18.09.2015 № 34, в якому зазначено, що на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України від 16.09.2015 № 19.5 (протокол № 03-15) розглянуто скаргу позивача на рішення відповідача від 24.07.2015 № 1078 та № 1082 та відхилено апеляцію ПАТ «Сбербанк».
Враховуючи викладене у сукупності, а також те, що оскаржувані рішення від 24.07.2015 № 1078 та № 1082 прийняті НКЦПФР в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, у суду відсутні належні правові підстави для визнання протиправними та скасування вказаних рішень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Натомість відповідач довів суду відсутність протиправних дій зі свого боку.
За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи положення ст. 94 КАС України, судовий збір сплачений позивачем відшкодуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд,
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Сбербанк» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко