07 липня 2016 року Чернігів Справа № 825/1120/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Поліщук Л.О.,
за участі секретаря Клименок А.С.,
за участі представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської обласної державної адміністрації, треті особи - Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, треті особи - Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому просить суд: зобов'язати Чернігівську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_2 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1; вирішити питання розподілу судових витрат; встановити відповідачу строк для подачі до суду першої інстанції звіту про виконання судового рішення..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, оскільки він проживав в зоні посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, та згідно експертного висновку йому встановлено причинний зв'язок захворювання з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, що дає право на отримання посвідчення категорії 1.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник Чернігівської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи - Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явися, надіслав до суду заперечення в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виключено із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи зону посиленого радіоекологічного контролю, до якої, зокрема, відносилось м. Корюківка, а тому відсутній факт проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю, який є однією із підстав для отримання посвідчення.
Представник третьої особи - Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явися просив справу розглядати без його участі, надіслав до суду заперечення в яких зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки з набрання чинності Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII м. Корюківка не вважається зоною посиленого радіоекологічного контролю і відповідно факт проживання на такій території відсутній. Відповідно до роз'яснень Мінсоцполітики України, право на отримання посвідчення категорії 1 мають особи із числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, яким медико-соціальною експертною комісією довідку про встановлення причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою видано до набрання чинності закону України від 28.12.2014 №76-VII.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.01.2016 на засіданні № 32 Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України було встановлено, що захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, про що видано експертний висновок (а.с.39).
На підставі вказаного експертного висновку, Чернігівською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу надано третю групу інвалідності, що підтверджується копією довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 018879 від 01.03.2016 (а.с.38).
З вищевказаними документами позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації для отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Листом від 06.06.2016 №03-11/345 Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації повідомило позивача про те, що відсутні законодавчі підстави для видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Категорії 1 із числа потерпілих категорії 4 (а.с.34).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон) до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
За приписами пункту 4 частини першої статті 11 Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Положенням пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 (далі - Порядок №51) встановлено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом №796-XII, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 Порядку №51 інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
До посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, додається вкладка за встановленим зразком.
Зазначене посвідчення без вкладки з 01.01.1997 вважається не дійсним.
Видача посвідчень провадиться, зокрема, потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання
Видача посвідчень проводиться потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС обласними державними адміністраціями, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи (абзац третій, чотирнадцятий пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51).
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення (пункту 10 Порядку №51).
Розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 25.12.2013 № 538 затверджений Порядок організації роботи щодо видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким, зокрема, визначено, що видача посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться обласною державною адміністрацією на підставі подання районних державних адміністрацій, міських, районних у м. Чернігові рад та необхідних документів. Департамент соціального захисту населення обласної державної адміністрації здійснює перевірку документів, поданих для видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та заповнює бланки посвідчень.
З аналізу наведених правових норм слідує, що необхідними умовами для отримання посвідчення категорії 1 є наявність статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, а повноваженнями щодо видачі даного посвідчення наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи наявність у позивача всіх юридичних підстав для отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Посилання третіх осіб на Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, яким внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та, зокрема, абзац п'ятий частини другої статті 2 вказаного Закону виключено, відтак із зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, до якої відносився населений пункт м. Корюківка, а тому Управлінням соціального захисту населення Корюківської державної адміністрації Чернігівської області правомірно відмовлено позивачу у видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, судом не приймається до уваги з огляду на таке.
Так, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII виключено статті 2 та 23 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які, зокрема, визначали категорії зон радіоактивно забруднених територій і встановлювали компенсації та пільги громадянам.
Вказані норми згідно Прикінцевих положень Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII набрали чинності з 01.01.2015.
Аналізуючи зміни у законодавстві, внесені Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, суд прийшов до висновку про те, що виключення із правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015.
Крім того, виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового регулювання зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
Отже, суд вважає, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.
Також суд не приймає до уваги посилання третіх осіб на те, що однією із підстав для відмови позивачу у видачі посвідчення є факт проходження ним огляду МСЕК 01.03.2016, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VІІІ, зважаючи на те, що для вирішення питання щодо видачі позивачу посвідчення категорії 1 не має правового значення факт проходження позивачем огляду МСЕК, оскільки як вже встановлено судом, на момент проходження огляду МСЕК позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, який є чинним.
Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню повністю.
Частиною 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Абзацом сьомим пункту 4 частини першої статті 163 передбачено, що у резолютивній частині постанови суду першої інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд встановлює строк подання звіту Чернігівською обласною державною адміністрацією, строком один місяць з дня набрання цією постановою законної сили.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч. 1 ст. 98 КАС України).
Відтак, визначаючись щодо розподілу судових витрат у даній справі, суд виходив з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 87 КАС України, до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу. До таких відносяться витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором (частина перша статті 90 КАС України).
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що належним підтвердженням витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги є договір про надання правової допомоги та документ, який свідчить про оплату послуг, оформленого у встановленому законом порядку (квитанція, платіжні доручення тощо).
При цьому слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Частиною 3 статті 90 КАС України визначено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
З 01.01.2012 набрав чинності Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (далі - Закону №4191) статтею 1 якої визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відповідно до глави 6 КАС України склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі.
Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено калькуляцію вартості правової допомоги та договір про надання правової допомоги від 10.06.2016 (а.с.37,40).
Оплата послуг з надання правової допомоги підтверджується квіитанцією №14 від 07.07.2016.
Досліджуючи вказаний вище розрахунок суд встановив, що фахівцем в галузі права надані наступні послуги, а саме:
- ознайомлення з документами та вивчення на доцільність подачі позову 1 год. 00 хв.;
- написання адміністративного позову про зобов'язання вчинити певні дії 1 год 00 хв.;
- мінімальний заплановий час приймання участі в судовому засіданні 30 хвилин.
Таким чином, належно підтверджена сума витрат на правову допомогу, що підлягає відшкодуванню становить 1000,00 грн.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Чернігівську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_2 посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1.
Установити строк подання звіту Чернігівською обласною державною адміністрацією, строком один місяць з дня набрання цією постановою законної сили.
Стягнути з Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 39558413) на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Л.О. Поліщук