справа №176/936/16-ц
провадження №2/176/874/16
30 червня 2016 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Волчек Н.Ю.,
за участю секретаря Ханіної М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
07 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №44 у будинку №8 по вул. Кропоткіна в м. Жовті Води Дніпропетровської області.
Позивач, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився направивши до суду свого представника. У своїй письмовій заяві уповноважений представник позивача - адвокат ОСОБА_3 просить розглядати справу без її та позивача участі. Позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.
Відповідач, ОСОБА_2, виклик якої у судове засідання провадився у визначеному законом порядку, з урахуванням положень ч.9 ст.74 ЦПК України, через оголошення у пресі (а.с. 41), у судове засідання не з'явилась, заяву про розгляд справи за її відсутності не подала, заперечень щодо позову не надала.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про день та час розгляду справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не повідомила суд про поважність її неявки в судові засідання, суд вважає за можливе постановити по справі судове рішення без участі відповідачана підставі письмових доказів, які є у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Відповідно до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
У відповідності до ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом ст. 72 ЖК України дозволяється в судовому порядку визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, квартира АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно до договору купівлі-продажу від 22.05.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 578 (а.с. 9-10).
З довідки про склад сім'ї, виданої 03 березня 2016 року позивачу стало відомо, що в спірній квартирі зареєстрована проживаючою невідома йому особа ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. З дня укладання договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_2 в зазначеній квартирі не проживає, що підтверджується актом від 24.06.2016 року. В спірну квартиру відповідач не вселялась, не користувалась житловою площею, а її реєстрація носить суто формальний характер. В добровільному порядку відповідач з реєстрації не знялась.
Позивач, ставлячи питання про визнання відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 посилається на те, що відповідач в спірній квартирі не мешкає, а він позбавлений можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись квартирою, надмірно сплачувати комунальні послуги за відповідача.
Оскільки відповідач, не являючись власником житла, не проживає і не користується житловим приміщенням, а саме, квартирою №44 будинку №8 по вул. Кропоткіна в м. Жовті Води Дніпропетровської області, що є приватною власністю позивача, не виявила наміру проживати у квартирі вчиненням відповідних дій, і це підтверджено актом від 24.06.2016 року. (а.с.36), суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню і ОСОБА_2 слід визнати такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
При цьому, суд враховує, що обставин, які б свідчили, що позивач та/або будь-які інші особи коли-небудь перешкоджали відповідачу в користуванні будинком, та/або що з цього питання відповідач зверталася до суду або до правоохоронних органів (до звернення позивача до суду із даним позовом) судом не встановлено. Крім того, судом не встановлено обставин, які б свідчили, що відповідно до пунктів 1-7 ст.71 ЖК України за відповідачем зберігається спірне жиле приміщення понад одного року.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється зокрема на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
У відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір»,ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 321 ч.1, 386, 405 ЦК України, ст. 72 ЖК України та у відповідності із ст.ст. 11,12, 60, 112-115 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №44 у будинку №8 по вул. Кропоткіна в м. Жовті Води Дніпропетровської області.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код якої неможливо ідентифікувати), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачений ним судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене апеляційному суду Дніпропетровської області шляхом подачі через Жовтоводський міський суд на протязі десяти днів апеляційної скарги.
Суддя Жовтоводського міського суду Н.Ю. Волчек