Справа № 200/11238/16-а
Провадження № 2а/200/460/16
14 липня 2016 року суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Дніпропетровську про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом до відповідача. В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що вона є пенсіонером їй призначена пенсія за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991 року № 1789-XII з відповідними змінами), яку позивач отримує до теперішнього часу. Зазначена пенсія обчислювалась у розмірі 90% середньомісячного заробітку. В зв'язку з підвищенням посадових окладів працівникам органів прокуратури, відповідно до Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 року, 29.03.2016 року вона звернулась до відповідача з проханням перерахувати їй пенсію за вислугу років в розмірі 90% середньомісячної заробітної плати відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням довідок прокуратури Дніпропетровської області від 24.09.2012 року № 18ф-303 та від 09.02.2016 року №18-38вих16 та без обмежень максимального розміру пенсії.
Відповідач листом відмовив в здійсненні перерахунку пенсії, при цьому зазначив, що в 2012 році виплата розміру пенсії позивачу було зменшено з 90% на 80%, тому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку їй пенсії за вислугу років в розмірі 80% від суми заробітку та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії за вислугу років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою, згідно з довідками прокуратури Дніпропетровської області від 24.09.2012 року № 18ф-303 та від 09.02.2016 року №18-38вих16 та виплатити частину недоплаченої пенсії виходячи з розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідках прокуратури Дніпропетровської області від 24.09.2012 року № 18ф-303 та від 09.02.2016 року №18-38вих16 без обмежень максимального розміру пенсії.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що позивачу з 01.01.1994 року призначена пенсія за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 05.11.1991 року № 1789-XII з відповідними змінами) і у розмірі 90% від суми заробітної плати за відповідною посадою.
У вересні 2012 року позивач звернулась до відповідача з проханням перерахувати їй пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з урахування довідки від 24.09.2012 року № 18ф-303 прокуратури Дніпропетровської області.
Пенсія позивачу була перерахована, але з листа відповідача від 17.06.2016 року № С-83 позивач дізналась, що сума пенсії з 01.07.2012 року була перерахована та зменшено розмір пенсії з 90% на 80% від вказаної в довідці суми заробітної плати.
Суд вважає вказані дії відповідача у здійсненні перерахунку пенсії з 90% на 80% позивачу протиправними, зважаючи на наступне.
Україна є правовою державою, в який визначається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України).
Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з Конституцією України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і у своєї діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра соціальної політики України, а також, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, та організує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією. Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є підвідомчими органами Фонду та разом утворюють систему органів Фонду.
Спеціальним законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також, систему прокуратури України є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001 року № 2663-III від 01.07.2003 року № 1130-IV, яка діяла на момент призначення пенсії, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
З урахуванням частини 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарні місяці такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють ч. 13, ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001 року № 2663-III та від 01.07.2003 року № 1130-IV, яка діяла на момент призначення та перерахунку пенсії) обчислення (перерахунок) пенсії провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розмірі місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за її призначенням або перерахунком.
Таким чином, суд вважає, що перерахунок пенсії повинен був проводитись позивачу на підставі документів пенсійної справи та документів, додатково поданих пенсіонером, в даному випадку довідки № 18ф-303 від 24.09.2012 року, виданої прокуратурою Дніпропетровської області про розмір нового середньомісячного заробітку позивача, яка міститься в матеріалах справи.
Згідно з ч.18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у вказаній редакції, призначені працівниками прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому, пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Враховуючи вищевикладене та виходячи із аналізу законодавства слід зазначити, що оскільки, пенсія позивачу була призначена у розмірі 90% від суми заробітної плати, то при здійсненні її перерахунку 01.07.2012 року має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносин, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані провести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі № 21-348а13, ухвалі ВАСУ від 20.06.2013 року у справі № К/800/11225/13, у справах за адміністративними позовами осіб, які вийшли на пенсію з вислугою років по Закону України «Про прокуратуру», до Управлінь Пенсійного фонду України у м. Димитрові та у м. Феодосії, визначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Також, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпаними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно зі статтею 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 5 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції країни, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) щодо всіх питань, пов'язаних із тлумаченням і застосуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. (ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997р.).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Судова практика ЄСПЛ є джерелом права і суди зобов'язанні керуватись нею - ч.2 ст.8 КАС України визначає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З огляду на положення, які зазначені Європейським судом з прав людини по справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року (набрало законної сили 8 лютого 2006 року) поняття «власність», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як «майнові права» і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відносно до обставин справи, взятих в цілому, заявник має право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою, Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, заперечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із аналізу висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Суд вважає, що відповідач зменшивши позивачу розмір пенсії з 90% на 80% при перерахунку призначеної пенсії, порушив право власності на щомісячні грошові виплати в сенсі розуміння положення ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушив соціальну гарантію на отримання пенсії в повному обсязі, звузив та знизив зміст та обсяг вже досягнутих прав і свобод в нашій державі та проігнорував вимоги ст.ст. 8, 9, 19, 22, 46, 58, 64 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002.
Отже, відповідач повинен був перерахувати у 2012 році ОСОБА_1 пенсію в повному обсязі, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на момент призначення та перерахунку пенсії, тобто, з розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, згідно довідки прокуратури Дніпропетровської області від 24.09.2012 року № 18ф-303.
Відповідно до вимог пенсійного законодавства, зокрема, частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву подано ним після 15 числа.
Відповідно до ч.3 с. 8 КАС України звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
На підставі п.2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Враховуючи положення зазначеної статті та ст. 18 цього кодексу, позивач звернувся з позовом за захистом порушеного права щодо свого пенсійного забезпечення до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (за вибором позивача, місцезнаходженням відповідача).
Таким чином, з огляду на вищевстановлені обставини, суд вважає протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 90%.
Для повного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії виходячи з розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідках прокуратури Дніпропетровської області:
-від 24.09.2012 року № 18ф-303 з розміру заробітної плати 6 235 грн. 83 коп. з 01.07.2012 року, з дати попереднього перерахунку;
-від 09.02.2016 року № 18-38вих16 з розміру заробітної плати 10 619 грн. 55 коп. з 29.03.2016 року - з дати звернення про перерахунок пенсії без обмежень максимального розміру пенсії.
Крім того, відповідно до особливостей виконання рішень суду про стягнення коштів з державного бюджету ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, божником за яким є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування боржником коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
З урахуванням вищевикладеного та захисту порушеного права, стягнути з Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську на користь ОСОБА_1 з 01.07.2012 року ненараховану та невиплачену частину пенсії виходячи з розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 24.09.2012 року № 18ф-303 з розміру 6 235 грн. 83 коп. та ненараховану та невиплачену частину пенсії виходячи з розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 09.02.2016 року № 18-38вих16 з розміру 10 619 грн. 55 коп.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в сумі 551 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 22, 46, 58, 64 Конституції України, Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99, рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, статтями 6, 17-20, 99, 100, 160, 162 КАС України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Дніпропетровську про визнання протиправними дій щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років та стягнення суми - задовольнити.
Визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про перерахування, зменшення з 90%, ОСОБА_1 з 01.07.2012 року пенсії до розміру 80 % від заробітної плати, протиправними.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську з 01.07.2012 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 24.09.2012 року № 18ф-303 з розміру заробітної плати 6 235 грн. 83 коп.
Стягнути з Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену з 01.07.2012 року частину пенсії виходячи з розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 24.09.2012 року № 18ф-303, з розміру 6 235 грн. 83 коп.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську з 29.03.2016 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Дніпропетровської області від 09.02.2016 року № 18-38вих16, з розміру заробітної плати 10 619 грн. 55 коп. без обмежень максимального розміру пенсії.
Стягнути з Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену з 29.03.2016 року частину пенсії виходячи з розміру 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Дніпропетровської області від від 09.02.2016 року № 18-38вих16 з розміру заробітної плати 10 619 грн. 55 коп. без обмежень максимального розміру пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 551 грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Єлісєєва Т.Ю.
14.07.2016