12 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі
Яреми А.Г., Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 14 січня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Головне управління юстиції у Київській області, Вишгородська районна державна нотаріальна контора про продовження строку прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності,
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 9 квітня 2014 року позов задоволено частково.
Визначено ОСОБА_4 додатковий строк - два місяці з моменту набрання даним рішенням суду законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27 липня 2004 року № 4649, видане на ім'я ОСОБА_9
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 5 серпня 2014 року виправлено описку в рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 9 квітня 2014 року в мотивувальній та резолютивній частинах зазначено номер свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 липня 2004 року "№ 4649" замість "№ 1649".
Додатковим рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 6 серпня 2014 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 27 липня 2004 року № 4646, видане на ім'я ОСОБА_9
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 січня 2016 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 9 квітня 2014 року та додаткове рішення Вишгородського районного суду Київської області від 6 серпня 2014 року у частині позовних вимог про продовження строку на прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 липня 2004 року № 4649, виданого на ім'я ОСОБА_9 та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 липня 2004 року № 4646, виданого на ім'я ОСОБА_9 та у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року рішення Апеляційного суду Київської області від 14 січня 2016 року залишено без змін.
У заяві ОСОБА_4 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування рішення Апеляційного суду Київської області від 14 січня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 1272 ЦК України.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року.
Перевіривши доводи заявниці, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що необхідність відкриття провадження у справі за вказаною заявою відсутня та в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із відсутності правових підстав для продовження строку на прийняття спадщини, оскільки позивачкою не наведено поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини за період з 2004 року по 2013 рік. Крім того, судом встановлено, що права позивачки на спадщину не порушені, оскільки ОСОБА_4 не вчиняла дії щодо прийняття спадщини після смерті матері, тому й правові підстави для скасування свідоцтв про право на спадщину відсутні.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року, що надана заявницею для порівняння, скасовано рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції про визначення додаткового строку для прийняття спадщини залишено в силі. У вказаній справі суд касаційної інстанції виходив із того, що спадкоємець своєчасно спадщину не прийняв через необізнаність про смерть спадкодавця та наявність заповіту на його ім'я, що унеможливлювало чинити дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.
Порівняння змісту наданого для прикладу судового рішення зі змістом судового рішення, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
У зв'язку з цим, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.
Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.
Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: Головне управління юстиції у Київській області, Вишгородська районна державна нотаріальна контора про продовження строку прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 14 січня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А.Г. Ярема
В.І. Гуменюк Л.І. Охрімчук