13 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі
Яреми А.Г., Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 7 грудня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" про визнання незаконним та скасування наказу, зміну формулювання причини звільнення, стягнення за порушення законодавства про охорону праці середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2014 року позов задоволено.
Визнано незаконним наказ товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" (далі - ТОВ "МСП "Ніка-Тера") від 27 грудня 2013 року про припинення трудового договору з ОСОБА_4 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_4 - замість п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України зазначено ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Зобов'язано ТОВ "МСП "Ніка - Тера" внести запис до трудової книжки про зміну формулювання причини звільнення ОСОБА_4 замість п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України зазначити - ч. 3 ст. 38 КЗпП України.
Стягнуто з ТОВ "МСП "Ніка - Тера" на користь ОСОБА_4 3 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
У решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 15 квітня 2014 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 змінено.
Визнано незаконним наказ ТОВ "МСП "Ніка - Тера" від 27 грудня 2013 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України й зобов'язано ТОВ "МСП "Ніка - Тера" внести зміни до трудової книжки ОСОБА_4 про недійсність запису про його звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Зобов'язано ТОВ "МСП "Ніка - Тера" видати наказ про припинення трудових відносин з ОСОБА_4 з 2 листопада 2013 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, й внести відповідний запис до трудової книжки.
Стягнуто з ТОВ "МСП "Ніка - Тера" на користь ОСОБА_4 500 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду про відмову в задоволенні позову про стягнення вихідної допомоги скасовано й ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині задоволено, стягнуто з ТОВ "МСП "Ніка - Тера" на користь ОСОБА_4 9 531 грн 92 коп. у рахунок оплати вихідної допомоги, розмір якої визначено без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів.
У решті рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової плати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 15 квітня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 7 грудня 2015 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та задоволених позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення із зобов'язанням внесення відповідних змін до трудової книжки скасовано та ухвалено в цих частинах нове рішення.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про зміну формулювання причини звільнення з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України та внесення відповідних змін до трудової книжки.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди змінено.
Стягнуто з ТОВ "МСП "Ніка - Тера" на користь ОСОБА_4 500 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду в частинах вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання незаконним наказу про припинення трудового договору та стягнення вихідної допомоги залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 7 грудня 2015 року залишено без змін.
У заяві ОСОБА_4 про перегляд судових рішень порушується питання про скасування рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 7 грудня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України: невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини третьої статті 38 КЗпП України.
Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на постанови Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року, 22 травня 2013 року.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що необхідність відкриття провадження у справі за вказаною заявою відсутня та в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову щодо зміни формулювання причини звільнення, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із відсутності порушень трудового законодавства, у тому числі й про оплату праці та охорону праці, які би порушували права позивача та стали б підставою для звільнення його за частиною третьою статті 38 КЗпП України. Зокрема зменшення розміру персональної надбавки, а також факт відсутності тарифної сітки оплати праці при наявності інших показників (системи оплати праці, надбавки, доплати тощо) при формуванні та диференціації заробітної плати, не можна вважати порушенням трудового законодавства, що є підставою для звільнення за частиною третьою статті 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги за статтею 44 КЗпП України.
Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що звільнення позивача з роботи проведено з ініціативи роботодавця в порушення статті 43 КЗпП України без попередньої згоди профспілки працівників морського транспорту Миколаївського морського порту, та цехової профорганізації ТОВ "МСП "Ніка-Тера", а тому наказ відповідача про припинення трудового договору з позивачем за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним. Оскільки зазначеними діями позивачеві заподіяно моральних страждань, з відповідача обґрунтовано стягнуто моральну шкоду на підставі статті 237-1 КЗпП України.
Постановою Верховного Суду України від 22 травня 2013 року, що надана заявником для порівняння, скасовано ухвалу суду касаційної інстанції, справу за позовом про зміну формулювання причини звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передано на новий касаційний розгляд, через те, що суди не врахували, що істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства та їх поважність не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні за частиною третьою статті 38 КЗпП України, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені. Крім того, роботодавець не має права самостійно змінювати визначену працівником у заяві причину звільнення з роботи.
Постановою Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року, що надана заявником для порівняння, скасовано ухвалу суду касаційної інстанції, справу за позовом про зміну формулювання причин звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні передано на новий касаційний розгляд. У вказаній справі суд дійшов висновку, що за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на частину першу статті 38 КЗпП України.
Таким чином, порівняння змісту постанов Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року, 22 травня 2013 року зі змістом ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеному у вказаній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.
Керуючись статтями 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" про визнання незаконним та скасування наказу, зміну формулювання причини звільнення, стягнення за порушення законодавства про охорону праці середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 7 грудня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А.Г. Ярема
Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук