31 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКоротких О.А.,
суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі (далі - управління ПФУ) про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконною бездіяльність управління ПФУ та зобов'язати відповідача перевести її з пенсії за віком, призначеної на підставі статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 796-ХІІ), на пенсію згідно з Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-ХІІ) починаючи з 8 липня 2013 року.
Суди встановили, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, перебуває на обліку в управлінні ПФУ та одержує пенсію за віком згідно зі статтею 55 Закону № 796-ХІІ. Страховий стаж роботи позивача складає більше 30 років, з яких стаж роботи на посаді судді становить 20 років.
8 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до управління ПФУ із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію згідно з Законом № 3723-XII. Однак у задоволенні заяви відповідач відмовив.
На час звернення із зазначеною заявою ОСОБА_1 подовжувала працювати на посаді судді апеляційного суду Житомирської області.
Корольовський районний суд міста Житомира рішенням від 21 січня 2014 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки), залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, позовні вимоги задовольнив виходячи з того, що Законом № 796-ХІІ позивачу зменшено пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV), на 10 років, а тому ОСОБА_1 має право на призначення їй пенсії згідно з Законом № 3732-ХІІ починаючи з дня звернення із заявою, тобто з 8 липня 2013 року.
Вищий адміністративний суд України постановою від 14 липня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив. Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 37 Закону № 3723-XII та статті 55 Закону № 796-ХІІ, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 додала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2014 року (справа № К/800/26857/13) та 11 червня 2015 року (справа № К/800/16841/13), які, на думку заявниці, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2014 року цей суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач має право на призначення йому пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, з посиланням на те, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, становить 23 роки 2 місяці.
В ухвалі від 11 червня 2015 року цей суд зазначив, що станом на день подання заяви про призначення пенсії державного службовця позивач досяг встановленого законодавством пенсійного віку, враховуючи статтю 55 Закону № 796-ХІІ, при наявності страхового стажу понад 25 років, у тому числі стажу державної служби понад 10 років, та на час досягнення пенсійного віку працював на посаді державного службовця, що відповідно до частини другої статті 37 Закону № 3723-XII є підставою для призначення йому пенсії державного службовця. Із наведених судових рішень убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував статтю 37 Закону № 3723-XII та статтю 55 Закону № 796-ХІІ, внаслідок чого були ухвалені різні за змістом судові рішення. Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
За змістом статті 55 Закону № 796-ХІІ
Зокрема, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону
Разом з тим особливий статус судді, гарантії його незалежності визначено Конституцією і законами України, а саме Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»
Згідно з положеннями частини першої статті 138 цього Закону суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого 1058-ІV, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону
Стаття 37 вказаного Закону (у редакції Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи») передбачає, що пенсійний вік державних службовців та граничний вік перебування на службі, який на сьогодні становить 65 років, не збігаються. Крім того, статтею 37 цього Закону встановлено, що особі, якій призначена пенсія відповідно до цієї статті та яка продовжує працювати на державній службі, виплачується пенсія у розмірі, обчисленому відповідно до Закону № 1058-ІV
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що як Закон № 3723-ХІІ
Отже, суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права та дійшов висновку, що стаття 37 Закону № 3723-ХІІ пов'язує право на одержання пенсії державних службовців з пенсійним віком, встановленим статтею 26 Закону № 1058-ІV, і не передбачає пільг щодо зменшення пенсійного віку для призначення цього виду пенсії, зокрема і на підставі статті 55 Закону № 796-ХІІ.
Окрім цього, право на пенсійне забезпечення відповідно до норм вказаних вище законів
Таким чином, у цій справі судом касаційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, а отже, у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий О.А. Коротких Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький