14 липня 2016 року м. Київ
Суддя Верховного Суду України ОСОБА_2., розглянувши заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2016 року щодо ОСОБА_1,
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за пунктом 6 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили визначено у виді тримання під вартою в Артемівському слідчому ізоляторі Донецької області (№ 6).
Зазначений вирок законної сили не набрав, оскільки апеляційна скарга засудженого перебуває на розгляді апеляційного суду Донецької області на стадії відкриття провадження, а сама кримінальна справа знаходиться у приміщенні апеляційного суду Донецької області в м. Донецьку, доступ до кабінетів якого відсутній у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, а тому апеляційний суд Донецької області на території України позбавлений можливості розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 по суті.
Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2015 року за клопотанням засудженого ОСОБА_1 та його захисника ухвалено рішення про зобов'язання службових осіб Артемівської установи виконання покарань № 6 УДПтСУ в Донецькій області припинити утримання ОСОБА_1 під вартою за вказаним вироком та звільнити його з-під варти в залі суду.
Ухвалою судді апеляційного суду Донецької області від 15 жовтня 2015 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказане рішення слідчого судді з посиланням на частину четверту статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) про те, що апеляційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає оскарженню.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2016 року вищезазначене рішення апеляційного суду залишено без зміни.
Заступник Генерального прокурора України, посилаючись на пункт 2 статті 445 КПК подав до Верховного Суду України заяву про перегляд зазначеної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, передбачених цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень і просить скасувати рішення апеляційного та касаційного судів, призначивши новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 10 червня 2016 року заступнику Генерального прокурора України повідомлено про невідповідність його заяви вимогам статті 448 КПК і встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - до 11 липня 2016 року.
Так, за змістом заяви, неоднакове застосування касаційним судом заявник убачає у тому, що в оскаржуваному судовому рішенні касаційний суд усупереч загальним засадам кримінального судочинства та положенням статті 2, пункту 1 частини першої статті 7, частини шостої статті 9, частини другої статті 24 КПК безпідставно погодився із тлумаченням апеляційним судом норми частини першої статті 309 КПК про неможливість оскарження в апеляційному порядку інших, ніж у даному переліку, рішень слідчого судді, що призвело до повернення апеляційної скарги на підставі частини четвертої статті 399 КПК та позбавило учасників кримінального провадження конституційно гарантованого права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень.
На обґрунтування неоднаковості у правозастосуванні касаційного суду прокурор надав копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2016 року щодо ОСОБА_5, від 2 липня 2015 року щодо ОСОБА_3 та від 15 липня 2015 року щодо ОСОБА_6.
Водночас, заява заступника Генерального прокурора була подана без додержання вимог статті 449 КПК, оскільки зміст жодної із долучених прокурором ухвал касаційного суду наданих для порівняння, всупереч твердженням заявника, не містить висновку касаційного суду про застосування положень частини першої статті 309 КПК щодо можливості апеляційного оскарження інших рішень слідчого судді, крім тих, які визначені у зазначеній нормі процесуального закону, зокрема, рішень слідчого судді про звільнення особи з-під варти, ухвалених з підстав, передбачених частиною третьою статті 206 КПК у порядку виконання слідчим суддею обов'язку щодо захисту прав людини.
Крім того, в ухвалі вказувалося, що у разі не усунення заявником недоліків заяви в установлений строк, остання буде йому повернута.
Протягом установленого строку заступник Генерального прокурора України зазначені в ухвалі судді недоліки не усунув, у зв'язку із чим згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 450 КПК заява підлягає поверненню заявнику.
Відповідно до частини п'ятої статті 450 КПК повернення заяви на підставах, передбачених у частині четвертій цієї статті, не перешкоджає повторному зверненню у разі належного оформлення заяви або на інших підставах, ніж ті, які були предметом розгляду.
Керуючись статтею 450 КПК,
заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2016 року щодо ОСОБА_1 повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Верховного Суду України ОСОБА_2