12 липня 2015 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усик Г.І.
суддів - Гаращенка Д.Р., Соколової В.В.
при секретарі - Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 р. у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко Анатолій Іванович про визнання договору дарування недійсним,
У квітні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу БойкоА.І. про визнання недійсним договору дарування.
На обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.08.2005 р., а власником іншої Ѕ частини квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.06.2006 р. був її брат ОСОБА_4
18.04.2008 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування частини квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком А.І., зареєстровано в реєстрі за № 1606.
Посилаючись на те, що на час укладення договору дарування її брат ОСОБА_4 у зв'язку з психічним захворюванням та зловживання алкогольними напоями не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, просила визнати недійсним договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 від 18.04.2008 р., укладений між ним та ОСОБА_2
Справа № 757/8710/14-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/8831/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Козлов Р.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.
Рішенням Печерського районного суду м. Києві від 13.08.2010 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.01.2011 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2010 р. залишено без змін.
У квітні 2014 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2010 р. у зв'язку з нововиявленими обставинами. Зазначала, що для посвідчення договору дарування від 18.04.2008 р. приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бойком А.І. було надано недійсну довідку за формою № 3 від 18.04.2008 р. у якій, на її думку, підроблено підпис працівника ЖБК «Радянський гігієніст» Кащур Т.О. Крім того зазначена довідка містить недостовірні дані щодо власника особового рахунку та загальної площі квартири (а.с. 35-39 том 6.)
Вважала, що зазначені обставини є істотними і такими, що не були і не могли бути їй відомі під час розгляду справи.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2016 р. заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2010 р. залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати зазначену ухвалу, визнати обставину на яку вона посилається, як на підставу перегляду судового рішення, нововиявленою, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зазначала, що відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2010 р., суд не урахував, що згідно з ст.ст. 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України та моральним засадам суспільства, не урахував невідповідність правочину вимогам законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, не звернув увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Крім того суд не звернув увагу на те, що договір дарування був укладений з урахуванням наданої приватному нотаріусу підробленої довідки за формою №3, і про зазначені обставини під час розгляду справи по суті не було відомо, а ні їй, а ні суду.
В судовому засідання ОСОБА_1 просила задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав. Зазначила щодо теперішнього часу не завершено досудове розслідування щодо незаконного заволодіння Ѕ частиною квартири АДРЕСА_1, власником якої був її брат ОСОБА_4, а також щодо обставин підроблення довідки за формою №3, та не встановлено винних у цих протиправних діяннях осіб. Вважала, що наведені нею обставини дійсно є істотними і такими, що не були і не могли бути відомі їй на час розгляду справи.
ОСОБА_8 та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені за останніми відомими суду адресами.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
За змістом зазначеної норми істотними для справи є факти, що мають значення для справи, які існували на момент розгляду справи, але не були і не могли бути відомі ні заявнику ні суду.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2010 р., суд першої інстанції правильно виходив з того, що обставини, на які посилається ОСОБА_1, не є нововиявленими, а тому не є підставою для перегляду вказаного судового рішення.
В пункті 3 зазначеної вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361ЦПК).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Посилання ОСОБА_1 на те, що довідка за формою № 3 від 18.04.2008 р. є підробленою не підтверджується належними та допустимими доказами, крім того зазначене не впливає на юридичну оцінку обставин, наведену у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2010 р.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бойко А.І. про визнання договору дарування недійсним з заявлених позивачкою підстав, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено будь-яких достовірних даних, що 18.04.2008 р. при укладенні договору дарування ОСОБА_4 перебував у такому стані, що не міг усвідомлювати своїх дій та керувати ними.
Таким чином, обставини на які посилається заявник у поданій ним заяві, не можуть розцінюватися як нововиявлені в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України.
Крім того слід зазначити, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки юридичних обставин, здійснених судом у рішенні, що переглядається.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2016 р. про відмову в перегляді у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2010 р. є законною та обгрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 не убачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 361 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 р. про відмову в задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2010 р., залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: