Справа № 11-сс/796/2180/2016 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
11 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 про арешт тимчасово вилученого майна.
Згідно ухвали суду, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна, з огляду на те, що вказане клопотання слідчого подано із значним пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 171 КПК України, без будь-якого обґрунтування причин пропуску цього строку та без порушення прокурором питання про поновлення пропущеного строку з поважних причин.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а тому просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 , погоджене з прокурором військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_10 , та накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході особистого обшуку ОСОБА_7 від 18.03.2016 року
Вказане рішення прокурор вважає необґрунтованим, зокрема, з тих причин, що в ході досудового розслідування встановлено, що грошові кошти у сумі 21000 гривень вилучені у ОСОБА_7 були попередньо надані ОСОБА_11 з метою викриття злочину, і на них, а також у барсетці ОСОБА_7 , на гумових резинках та на змивах з рук останнього виявленні сліди однакової спеціальної речовини, що підтверджується відповідним висновком експерта, копію якого було долучено до клопотання, у задоволенні якого слідчим суддею було відмовлено.
Також апелянт наголошує на тому, що виходячи з копій інших матеріалів, долучених до клопотання, візитні картки та копії службових документів, вилучені у ОСОБА_7 також містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а від так являються речовими доказами у даному кримінальному провадженні, що свідчить про необхідність запобігання можливості їхнього приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, шляхом накладення арешту.
Крім того, відмовляючи у задоволенні клопотання про арешт майна слідчий суддя вказав на порушення строків звернення із клопотанням про арешт майна, однак, на думку прокурора, клопотання про арешт майна було подано з дотриманням строку, оскільки саме 21.03.2016 р., тобто на наступний робочий день після вилучення майна, слідчий звернувся з клопотанням до Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно, яке будо вилучене в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_7 18.03.2016 р., однак за результатом розгляду вказаного клопотання слідчого, останнє ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.03.2016 року було повернуте прокурору для усунення недоліків, після чого 23.03.2016 р., тобто з дотриманням 72-годинного строку для усунення недоліків, повторно було подане слідчим до Печерського районного суду м. Києва, за результатом розгляду якого слідчим суддею та лише 09.06.2016 року постановлено ухвалу про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, разом з тим 10.06.2016 року, тобто з дотриманням 72-годинного строку для усунення недоліків, слідчий вже в третє звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт вилученого у ОСОБА_7 майна.
Таким чином прокурор наголошує на тому, що слідчий з дотриманням встановлених кримінальним процесуальним законом строків, своєчасно, а саме не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна звернувся з клопотанням про накладення арешту до слідчого судді, так само з дотриманням строку вказане клопотання подавалося після повернення слідчими суддями для усунення недолікв.
Також апелянт звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не було враховано той факт, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 28 та ч. 3 ст. 368 КК України, який відповідно до положень ст. 12 КК України, являється тяжким, і за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а також з конфіскацією майна.
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що дає апеляційному суду підстави розглядати справу у його відсутність, про що не заперечували а ні захисник, а ні підозрюваний.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, військовою прокуратурою Київського гарнізону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016110350000075 внесеному до ЄРДР 29.02.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України.
В ході досудового розслідування, в даному кримінальному провадженні, було встановлено, що службові особи митного посту «Східний термінал» Київської митниці Державної фіскальної служби України та інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, а саме начальник інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_7 , діючи в організованій групі з начальником відділу ринкового нагляду інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_12 , налагодили схему отримання неправомірної вигоди від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності через посередника - ОСОБА_13 .
Вказане вище, як вважає орган досудового розслідування підтверджується рядом доказів, зокрема рапортами працівників ГУ БКОЗ СБ України, заявою ОСОБА_14 , від 26.02.2016 р., протоколами допитів в якості свідка ОСОБА_14 від 29.02.2016 р., ОСОБА_11 від 29.02.2016 р., від 17.03.2016 р., протоколом врученя грошових коштів від 17.03.2016 р., протоколом огляду грошових коштів від 18.03.2016 р., протоколом затримання ОСОБА_7 від 18.03.2016 р. та іншими матеріалами кримінального провадження.
18.03.2016 р. на вулиці біля ресторану італійської кухні «Бабене», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, на підставі вище викладеного та відповідно до ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_7 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України.
Того ж дня, в ході проведення особистого обшуку у ОСОБА_7 було вилучено, зокрема грошові кошти в сумі 21000 грн., купюрами номіналом по 200 грн., службові документи на 3-х арк., гумові резинки зі слідами спеціального засобу - 3 шт., візитні картки на ім'я ОСОБА_15 - 17 шт., барсетка, в якій містилися вищевказані грошові кошти в сумі 21000 грн.
Органом досудового розслідування, під час огляду вказаних грошових коштів було встановлено, що грошові кошти в сумі 21000 грн., а саме 105 купюр номіналом по 200 гривень, які були вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_7 під час затримання останнього 18.03.2016 р., були надані свідку ОСОБА_11 за його добровільної згоди з метою викриття злочину 17.03.2016 р.
19.03.2016 р. ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України, а саме у вчиненні в складі організованої групи одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із вимаганням неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.
В останній раз 10.06.2016 року, слідчий військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_10 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, вилученого у ОСОБА_7 під час проведення особистого обшуку 18.03.2016 р., посилаючись на те, що зазначені грошові кошти, мобільний телефон, службові документи на 3-х арк., гумові резинки зі слідами спеціального засобу, візитні картки на ім'я ОСОБА_15 , барсетка, в якій містилися грошові кошти в сумі 21000 грн., виявленні та вилучені у ході особистого обшуку начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів ОСОБА_7 , є доказом у даному кримінальному провадженні, а тому, з метою виконання завдань кримінального провадження, забезпечення повного та всебічного установлення обставин кримінального правопорушення, орган досудового розслідування переконаний в необхідності накладення арешту на вказане майно.
15.06.2016 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва розглянуто клопотання слідчого про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна вилученого у ОСОБА_7 18.03.2016 року, за результатом розгляду якого ухвалено ухвалу про відмову в задоволенні вказаного клопотання.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про арешт майна перевірялись судом першої інстанції, при цьому були вислухані доводи прокурора, думку захисника та власника майна, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Разом з тим, такі висновки слідчого судді не в повній мірі відповідають нормам КПК України та завданнями кримінального судочинства, про що обґрунтовано зазначає прокурор, посилаючись на положення ст. ст. 170, 173 КПК України.
Колегія суддів, дослідивши всі обставини, наданої до апеляційного суду справи, погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора та вважає не в повній мірі обґрунтовану відмову слідчого судді в накладенні арешту на майно, яке було вилучене в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_7 18.03.2016 р., посилаючись, як на підставу для відмови лише на несвоєчасне звернення слідчого з відповідним клопотанням до слідчого судді.
Як було встановлено в ході апеляційного розгляду справи, вперше слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді з дотриманням, визначених в ч. 5 ст. 171 КПК України, строків, тобто на наступний робочий день, після проведення особистого обшуку ОСОБА_7 , однак з підстав, які не залежали від органу досудового розслідування клопотання слідчого не було своєчасно розглянуте, а тому посилання слідчого судді щодо пропуску встановлено законом строку для внесення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна на три місяці, колегія суддів вважає таким, що не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи.
Кримінальний процесуальний закон України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого, прокурора про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам визначеним статті 171 КПК України, то слідчий, прокурор повинен неухильного їх дотримуватися. Так, згідно статті 171 КПК України у клопотанні прокурора повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Колегія суддів вважає, що клопотання слідчого відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні злочину.
Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.
Так, частиною 2 статті 170 КПК України чітко встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації майна; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у статті 98 цього Кодексу.
З огляду на вказане, майно, яке відповідає визначеним у ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України критеріям, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Апеляційний суд м. Києва, врахувавши вищезазначені положення закону та обставини кримінального провадження, а саме ті, що існує необхідність у забезпеченні доказів, шляхом арешту майна, та вважає, що клопотання слідчого, слід задовольнити та накласти арешт на відповідне майно.
Крім вище викладеного, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а також те, що незастосування таких заходів може призвести до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна, яке може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які б переважали інтереси держави, колегією суддів не встановлено та апелянтами не доведено.
Як вбачається з клопотання слідчого та апеляційної скарги прокурора, ними заявлено та на думку колегії суддів доведено ризики, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України у відповідності до яких необхідно накласти арешт на майно, а саме з метою попередження приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна.
Враховуючи викладене, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна, як накладення арешту на майно.
Отже, є слушними вказівки прокурора щодо того, що слідчий суддя при винесені ухвали про відмову у задоволені клопотання слідчого порушив вимоги статті 170 КПК України. На підставі чого висновки слідчого судді, які він виклав в постановленому ним рішенні, не відповідають як матеріалам кримінального провадження так і вимогам КПК України.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, а також виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддівприходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, шляхом накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а тому апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно, яке було вилучене в ході проведення особистого обшуку ОСОБА_7 18.03.2016 р.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна в даному кримінальному провадженні, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на вказане у клопотанні слідчого майно.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2016 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 про арешт тимчасово вилученого майна - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 , погоджене з прокурором військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно в ході особистого обшуку ОСОБА_7 від 18.03.2016 року а саме на:
1. грошові кошти в сумі 21000 (двадцять одна тисяча) гривень, а саме купюри номіналом 200 гривень з наступними індивідуальними номерами:
№Номінал купюриІндивідуальний номер купюри
1.200 гривеньЄВ9671595
2.200 гривеньЕЄ5981998
3.200 гривеньЄХ2878226
4.200 гривеньЄД4067991
5.200 гривеньПГ4648887
6.200 гривеньЄД0998489
7.200 гривеньЄД3298400
8.200 гривеньПГ2812427
9.200 гривеньЄЮ2165896
10.200 гривеньВВІ 406003
11.200 гривеньЄ30090436
12.200 гривеньПА9384201
13.200 гривеньЄФ8732552
14.200 гривеньЗА9008663
15.200 гривеньЗЕ7922022
16.200 гривеньКЄ0979706
17.200 гривеньЄЩ2345668
18.200 гривеньПБ9515759
19.200 гривеньПА9600538
20.200 гривеньПГ2599014
21.200 гривеньЕ36913499
22.200 гривеньЗБ2756659
23.200 гривеньКЕ7361278
24.200 гривеньЄИ2114264
25.200 гривеньЗВ1737742
26.200 гривеньКД7814452
27.200 гривеньЄЖ3499900
28.200 гривеньСЄ6656971
29.200 гривеньЄЧ7801960
30.200 гривеньЄХ2220083
31.200 гривеньЕА8026819
32.200 гривеньЕЄ0978072
33.200 гривеньП33992605
34.200 гривеньЄФ2285897
35.200 гривеньКЛ6506686
36.200 гривеньЄЄ 1306229
37.200 гривеньЕ33092532
38.200 гривеньВЦ7740545
39.200 гривеньСВ9095072
40.200 гривеньЄЩ5278994
41.200 гривеньЄД3753296
42.200 гривеньЄИ9135256
43.200 гривеньЄА8654188
44.200 гривеньК35861368
45.200 гривеньЕИ3236664
46.200 гривеньКД6856105
47.200 гривеньЕЯ1157022
48.200 гривеньПД4287304
49.200 гривеньЄЕ2740114
50.200 гривеньЕЕ3042583
51.200 гривеньМА143 8964
52.200 гривеньСЕ1428272
53.200 гривеньМБ7181085
54.200 гривеньАБ9166172
55.200 гривеньЕЯ8141190
56.200 гривеньСВ8273742
57.200 гривеньВЧ8974003
58.200 гривеньЗВ1500186
59.200 гривеньК38171544
60.200 гривеньКЛ2740799
61.200 гривеньЄБ5273664
62.200 гривеньКМ0822212
63.200 гривеньЕЕ1581970
64.200 гривеньКН10793 51
65.200 гривеньП33500695
66.200 гривеньЕЖ6386014
67.200 гривеньКД5247305
68.200 гривеньЗА6260683
69.200 гривеньАБ6531993
70.200 гривеньЄ37122736
71.200 гривеньВЦ8112966
72.200 гривеньПА6015576
73.200 гривеньКА0569237
74.200 гривеньВЕЗ133584
75.200 гривеньЄЦ0766405
76.200 гривеньАБ2700660
77.200 гривеньКД7351755
78.200 гривеньКЄ8790538
79.200 гривень336262991
80.200 гривеньЕФ7488046
81.200 гривеньТЄ4035679
82.200 гривеньВА1205221
83.200 гривеньП33817463
84.200 гривеньПД8949516
85.200 гривеньЄД0870205
86.200 гривеньЄФ1568728
87.200 гривеньЗД1613975
88.200 гривеньЕШ6047724
89.200 гривеньЄА7965793
90.200 гривеньЕБ8894402
91.200 гривеньЄЕ2355934
92.200 гривеньПД0438023
93.200 гривеньЕБ9733094
94.200 гривеньВЦ4793104
95.200 гривеньКК5664544
96.200 гривеньКА8757738
97.200 гривень338608097
98.200 гривеньЄВ0345233
99.200 гривеньПБ0934967
100.200 гривеньЄА7460858
101.200 гривеньЕБ3935581
102.200 гривеньВВ9730978
103.200 гривеньЕЕ8521642
104.200 гривеньЄЮ6538075
105.200 гривень334256513
2. службові документи на 3 арк.;
3. гумові резинки зі слідами спеціального засобу - 3 шт.;
4. візитні картки на ім'я ОСОБА_15 - 17 шт.;
5. барсетка, в якій містились вищевказані грошові кошти у сумі 21000 грн.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва підлягає негайному виконанню.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
___________ _____________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4