Справа № 11-сс/796/2162/2016 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
11 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 червня 2016 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, а саме до 13 год. 00 хв. 13.08.2016 р. відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, з вищою освітою, який займається адвокатською діяльністю (свідоцтво № 2990), помічника народного депутата України ОСОБА_12 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255 КК України.
Одночасно підозрюваному визначено заставу в розмірі 145138 мінімальних заробітних плат, що становить 200000000 (двісті мільйонів) гривень з покладенням на підозрюваного ОСОБА_13 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, з визначенням 2-х місячного терміну дії цих обов'язків.
Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, характеризуючих даних про особу підозрюваного в їх сукупності, а також з урахування наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та можливості ОСОБА_9 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, захисники підозрюваного ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій вважають оскаржувану ухвалу необґрунтованою, невмотивованою, а висновки слідчого судді, викладені в ній такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, просять ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
В апеляційні скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_10 також просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту або застави у значно меншому розмірі.
Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційних скаргах, захисники підозрюваного ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказують на те, що оскаржувана ухвала постановлена слідчим суддею без належного дослідження доказів та обставин кримінального провадження, з огляду на відсутність як обґрунтованої, так і розумної підозри у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Так, апелянти переконані в тому, що клопотання прокурора не містить відомостей, які є достатніми для того, що незацікавлена особа могла зробити висновок про наявність в діянні ОСОБА_9 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255 КК України.
Також захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в поданих ними апеляційних скаргах зазначають про неврахування слідчим суддею того, що підставою для застосування щодо особи запобіжного заходу, відповідно до вимог Національного та міжнародного законодавства, є наявність реальних ризиків вчинення підозрюваним дій, які перешкоджатимуть належному проведенню досудового розслідування, однак на переконання сторони захисту, ні клопотання прокурора, ні оскаржувана ухвала не містить чіткого визначення, які саме докази, отримані під час проведення досудового розслідування свідчать про те, що ОСОБА_9 може вчинити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 також вказує про недоведеність прокурором існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , так і захисник ОСОБА_10 вказують на те, що слідчим суддею під час розгляду клопотання прокурора не було досліджено дані про особу підозрюваного ОСОБА_9 та залишено поза увагою те, що останній раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, має на утриманні малолітню дочку п'яти років та вагітну дружину, має постійне місце проживання в м. Києві.
Крім того, на думку захисників підозрюваного, слідчий суддя, при застосуванні до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порушення вимог ст. 182 КПК України, не врахував обставини кримінального правопорушення, зокрема відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження реальності нібито заподіяних збитків понад 1 млрд. грн., майновий та сімейний стан підозрюваного та визначив заставу у розмірі 200000000 грн., яка є завідомо непомірною для підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників підозрюваного та самого підозрюваного, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційні скарги захисників такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників підозрюваного підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52015000000000002, яке внесено до ЄРДР 04.12.2015 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період із січня 2013 року по січень 2016 року ОСОБА_9 у складі злочинної організації, створеної ОСОБА_14 вчинив низку кримінальних правопорушень проти громадської безпеки, власності та у сфері господарської діяльності. Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255 КК України, тобто в участі у злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також участь в ній та участь в злочинах, вчинюваних такою організацією, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинене в особливо великих розмірах, створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та юридичним особам обґрунтовано підозрюється:
15.06.2016 р. ОСОБА_9 був затриманий, в порядку ст. 208 КПК України, та наступного дня останньому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255 КК України, а саме в участі у злочинної організації з метою вчинення особливо тяжких злочинів, а також участь в ній та участь в злочинах, вчинюваних такою організацією, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинене в особливо великих розмірах, створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та юридичним особам обґрунтовано підозрюється.
17.06.2016 р. заступник Генерального прокурора України - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 145138 мінімальних заробітних плат, що становить 200000000 грн., посилаючись на вагомість наявних доказів, які свідчать про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а інкриміноване ОСОБА_9 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України взагалі є корупційним, за вчинення кого передбачається виключно реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі, а також посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта чи спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, вважає що застосування до ОСОБА_9 жодного із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
17.06.2016 р. ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва клопотання прокурора було задоволено та застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, а саме до 13 год. 00 хв. 13.08.2016 р. та визначено заставу у розмірі 145138 мінімальних заробітних плат, що становить 200000000 грн., з покладенням на підозрюваного ОСОБА_9 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_9 , вислухана думка прокурора та захисників, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_9 вищезазначених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим та можливість призначення покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також інші дані про особу ОСОБА_9 , в їх сукупності.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду сукупність всіх даних зазначених в ухвалі слідчого судді дає достатні підстави вважати ймовірною підозру ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування кримінальних правопорушень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.
Як встановлено колегією суддів, прокурором, як у клопотанні, так і в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Наявність характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_9 , зокрема те, що останній раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягався, одружений, має на утриманні малолітню дочку п'яти років та вагітну дружину, має постійне місце проживання в м. Києві, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_9 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, а також враховуючи усвідомлення підозрюваним тяжкості вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється та можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дані, на які посилаються в своїх апеляційних скаргах захисники, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_9 під вартою, матеріали судової справи не містять.
Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, яка передбачає, що слідчий суддя при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Однак, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що визначена судом першої інстанції застава у розмірі 200000000 грн. є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_9 .
За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників підозрюваного необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора, застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити йому розмір застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Апеляційний суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, а тому вважає, що ОСОБА_9 слід визначити заставу у розмірі 50000000 (п'ятдесят мільйонів) грн., враховуючи, що застава саме у такому розмірі буде належною гарантією того, що у разі сплати визначеного розміру застави, ОСОБА_9 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
Такий розмір застави буде справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не буде порушувати права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_9 , з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та розміру завданої шкоди державі, колегія суддів не вбачає.
Крім того, в ході апеляційного розгляду також було встановлено розбіжність в часі фактичного затримання ОСОБА_9 , з часом зазначеним в самому протоколі затримання підозрюваного. Так, було встановлено. що фактично підозрюваний ОСОБА_9 був затриманий о 15 год. 35 хв., а не о 13 год. 00 хв., як про це зазначено в протоколі затримання, що також підтвердив і прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні, а тому колегія суддів вважає за необхідне визначити строк дії, застосованого відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, починаючи з 15 год. 35 хв. 15.06.2016 р. до 15 год. 35 хв. 13.08.2016 року.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 червня 2016 року, якою задоволено клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, а саме до 13 год. 00 хв. 13.08.2016 р. відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з визначенням застави в розмірі 145138 мінімальних заробітних плат, що становить 200000000 (двісті мільйонів) гривень та покладенням на підозрюваного ОСОБА_13 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, з вищою освітою, який займається адвокатською діяльністю (свідоцтво № 2990), помічника народного депутата України ОСОБА_12 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 255 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, а саме до 15 год. 35 хв. 13 серпня 2016 року.
Визначити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 36284,47 мінімальних заробітних плат, що становить 50000000 (п'ятдесят мільйонів) грн. в національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820172, реєстраційний рахунок - 37310016015850).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_9 , у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду із встановленою періодичністю;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними та свідками в цьому ж кримінальному провадженні,
- здати на зберігання слідчому свій закордонний паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО № 13 УДДУПВП в м. Києві та Київській області.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО № 13 УДДУПВП в м. Києві та Київській області негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_9 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_9 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника Генерального прокурора України - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_11 .
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_________ ____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4