Справа № 11-кп/796/793/2016 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст.186 КК України Доповідач: ОСОБА_2
07 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград Лььвівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, офіційно ніде не зареєстрованого, без постійного місця проживання, раніше судимого, -
- 31.03.1995 Червоноградським міським судом Львівської області за ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ст.42 КК України (в ред. 1960) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 27.02.2002 Галицьким районним судом м. Львова за ч.3 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;
- 25.12.2006 Червоноградським міським судом Львівської області за ч. 2 ст. 263, ст. 75 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки;
- 24.07.2007 Червоноградським міським судом Львівської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст.ст. 70, 71 КК України до 5 років позбавлення волі,
- 28.12.2011 Червоноградським міським судом Львівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3ст. 185, ст.ст. 70, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 07.04.2015 умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 1 день, -
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4роки.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_7 до призначеного покарання слід частково приєднати не відбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком на 2 місяці за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 28.12.2011 року і остаточне покарання ОСОБА_7 призначити у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою в Київському СІЗО, до вступу вироку в законну силу, залишено без змін.
По справі вирішено питання щодо речових доказів.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 , 08.07.2015 року о 02 год. 05 хв., знаходячись поблизу будинку № 8 по вул. Ф. Пушиної в м. Києві, помітив раніше не знайомого йому ОСОБА_9 , та вирішив незаконно заволодіти майном останнього, маючи умисел на повторне відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, ОСОБА_7 цього ж дня приблизно о 02 год. 10 хв. підбіг до нічого не підозрюючого ОСОБА_9 та штовхнув в груди останнього, який, не втримавшись на ногах, впав на землю. Продовжуюючи виконувати свої злочинні дії, ОСОБА_7 вихопив шляхом ривка з рук лежачого ОСОБА_9 поліетиленовий пакет, в якому знаходились: футляр для фотоапарата марки «Case Logic», чорного кольору, вартістю 187 гривень; фотоапарат марки «Panasonic-FZ45», чорного кольору, вартістю 1007 гривень; записний блокнот, який не представляє для потерпілого матеріальної цінності. Після чого ОСОБА_7 , подолавши волю до опору ОСОБА_9 , який знаходився в лежачому положенні на землі, почав перевіряти вміст кишень одягу, в який був вдягнений останній. Виявивши в правій кишені штанів ОСОБА_9 мобільний телефон марки «NOKIA-1209», вартістю 376 гривень, заволодів останнім.
Вчинивши повторне відкрите викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, ОСОБА_7 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 1570 гривень.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_10 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_11 подали апеляційні скарги, в яких просять вирок Святошинського районного суду м.Києва від 27 січня 2016 року, скасувати та закрити кримінальне провадження за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суду і можливості їх отримати.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги апелянти вважають вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, через неповноту судового розгляду (п.1 ч.1 ст.410 КПК України), невідповідність висновків суду першої інстанції викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження (ч. 1 ст. 411 КПК України ) та неправильним застосуванням кримінального закону (п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України).
Вказують, на те що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним фактичним обставинам справи, ґрунтуються на доказах, які мають суб'єктивний та упереджений зміст, а також не стосуються тих доводів та обставин, на які посилався обвинувачений ОСОБА_7 під час розгляду справи як на підставу його невинуватості у вчиненні злочину. До того ж в своїй більшості висновки суду першої інстанції побудовано на припущеннях не доведених жодним доказом.
Крім того, на думку захисту докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, були дослідженні під час судового розгляду і на які посилається у своєму вироку суд першої інстанції, у їх сукупності свідчать, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_7 є недоведеним, оскільки ні сторона обвинувачення, ні суд в обвинувальному вироку не дали тих достатніх та необхідних доказів, які б свідчили про вину обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Окрім цього, суд призначив остаточне покарання із застосуванням обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочину, проте апелянт вказує на те, що за змістом ч. 4 ст. 67 КК України, як повторність так і рецидив злочинів, суд не може ще раз врахувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
На підставі викладеного, апелянти вважають, що обвинуваченому призначене несправедливе покарання, та просять вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року скасувати та закрити кримінальне провадження за не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 в суді і можливості їх отримати.
До початку розгляду апеляційної скарги, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_7 подали клопотання, відповідно до вимог ст.403 КПК України, в якому висловили відмову від апеляційних скарг, та просили апеляційне провадження у справі закрити.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та дослідивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, та клопотання колегія суддів дійшла висновку, що клопотання захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_7 підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитись від неї до закінчення апеляційного розгляду.
Крім того ОСОБА_7 просив апеляційний суд, при закритті провадження вирішити питання зарахування йому в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України. Захисник ОСОБА_6 та прокурор в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 403, 404, 405, 407, 408, 409, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м.Києва, -
Прийняти відмову захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_12 від апеляційних скарг на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2016 року та провадження закрити.
Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення, а саме з 08.07.2015 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді: