Ухвала
іменем україни
4 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ХоптиС.Ф., Журавель В.І., Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Третя Львівська державна нотаріальної контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на спадкове майно; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Третя Львівська державна нотаріальної контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником - ОСОБА_6, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 березня 2016 року,
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її родич - ОСОБА_7, який був рідним братом її прабаби та з яким вона проживала однією сім'єю з вересня 2008 року по день його смерті, оскільки він був особою пенсійного віку, проживав з 2003 року один, хворів, потребував медичного догляду сторонніх осіб та допомоги у побуті. У 2008 році вона вступила до медичного навчального закладу у м. Львові та з того часу проживала у м. Львові. За взаємною згодою з ОСОБА_7, враховуючи взаємні потреби, вони проживали в одній квартирі однією сім'єю, вона купувала продукти харчування, готувала їсти, здійснювала за ним догляд, в тому числі медичний. Похоронами останнього займалась вона та її родина. Вважала себе спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_7, оскільки понад 5 років проживала з ним (спадкодавцем) однією сім'єю, здійснювала за ним догляд, якого він потребував, вони мали спільний побут та були пов'язані взаємними правами та обов'язками.
Оскільки її ступінь споріднення зі спадкодавцем дає їй право на спадкування лише як спадкоємець п'ятої черги та враховуючи, що із заявою про прийняття спадщини звернулась також і ОСОБА_5 - внучка ОСОБА_7, яка є спадкоємцем п'ятої черги, тому вважала, що ОСОБА_5 усуває її від права на спадкування.
Ураховуючи викладене, позивачка просила встановити факт її спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 з вересня 2008 року по день смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за нею право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1.
У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід - ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1. Зазначала, що вона є спадкоємцем п'ятої черги за законом. Після смерті спадкодавця в межах шестимісячного строку вона звернулася до Третьої Львівської державної нотаріальні контори для оформлення своїх спадкових прав, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на квартиру.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_5 просила визнати за нею право власності на спірне спадкове майно.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 3 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львові, право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суди на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), керуючись ст. ст. 1258, 1265, 1264 ЦК України, ст. 3, ч. 1 ст. 6 СК України, правильно виходили з того, що ОСОБА_4 не довела, що вона не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини проживала зі спадкодавцем ОСОБА_7 однією сім'єю.
Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.
Посилання у касаційній скарзі щодо вирішення судом зустрічного позову стосуються лише сплати судового збору, що не впливає на законність судового рішення в цій частині, інших доводів незаконності судового рішення не наведено та їх не встановлено.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
В.І.Журавель
С.П.Штелик