Ухвала
іменем україни
13 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ХоптиС.Ф., Гулька Б.І., Журавель В.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового розслідування за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року,
У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що у період з 24 листопада 1999 року по 4 жовтня 2010 року відносно нього порушувались кримінальні справи, застосовувалось затримання, взяття під варту (40 днів), підписка про невиїзд, обшук, арешт майна, проводились неодноразові і численні слідчі дії, відбувались судові засідання, кінцевим результатом чого стало закриття кримінальної справи за відсутності в його діях складу злочину. Загальний термін, впродовж якого він перебував під слідством і судом, становить більше 13 років.
З урахуванням зазначеного, посилаючись на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. ст. 1167, 1176 ЦК України, позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь 5 млн. грн на відшкодування моральної шкоди.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 10 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 173 351 грн 60 коп. у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, в особі представника - ОСОБА_5 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України, про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що постановою слідчого ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 4 жовтня 2010 року досудове слідство по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 було закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України. Отже, наявними є підстави та умови для відшкодування шкоди, завданої заявнику незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» за час перебування під слідством з березня 2000 року по жовтень 2010 року (10 років 5 місяців 24 дні). При визначенні розміру моральної шкоди суд апеляційної інстанції виходив із розміру мінімальної заробітної плати на момент відшкодування та врахував засади розумності і справедливості і роз'яснення, викладені у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
Б.І.Гулько
В.І.Журавель