Ухвала
іменем україни
4 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ХоптиС.Ф., Журавель В.І., Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства страхова компанія «Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником - ОСОБА_6, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2016 року,
У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 25 серпня 2015 року о 13 год. 20 хв. на вул. Шевченка, 142 у м. Харкові (поблизу станції метро «Київська») сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль марки «BMW 530і». Постановою Київського районного суду м. Харкова водія ОСОБА_5, який є страхувальником у ПАТ СК «Україна» за договором від 21 січня 2015 року, визнано винним у вчиненні ДТП. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 29 вересня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «BMW 530і» становить 36 965 грн 78 коп., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу цього ж автомобіля становить 22 244 грн 2 коп. Також позивач зазначав, що унаслідок ДТП йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 10 тис. грн..
З урахуванням зазначеного, позивач просив стягнути з відповідачів на його користь майнову шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, з ПАТ СК «Україна» - 21 744 грн 2 коп., з ОСОБА_5 -
16 221 грн 76 коп., а також стягнути з ОСОБА_5 10 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі 500 грн, моральну шкоду у розмірі 2 тис. грн.
Стягнуто з ПАТ СК «Україна» на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі 21 744 грн 2 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що стягненню підлягає вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля, оскільки стягнення вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу має місце лише за умови використання нових вузлів, деталей, комплектуючих частин іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, однак матеріали справи таких даних не містять. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував вимоги розумності і справедливості (ст. 23 ЦК України).
Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
В.І.Журавель
С.П.Штелик