Ухвала
іменем україни
13 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ХоптиС.Ф., Черненко В.А., Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 7 квітня 2016 року,
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат - ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Позивачка вказувала на те, що вона проживає в іншому місці, про смерть брата дізналась 10 серпня 2015 року, а тому у встановлений законом строк із заявою за прийняттям спадщини до нотаріальної контори не звернулась.
З урахуванням зазначеного, позивачка просила визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визначено ОСОБА_4 додатковий строк три місяці на прийняття спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 7 квітня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що позивачка не довела позовних вимог (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), оскільки незнання про смерть спадкодавця як причина пропуску строку на прийняття спадщини не може бути визнано поважною причиною пропуску цього строку, сама по собі ця обставина без встановлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку та існування перешкод у поданні такої заяви (ст. 1272 ЦК України).
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Доводи касаційної скарги в основному стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 7 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
В.А.Черненко
С.П.Штелик