7 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Журавель В.І., ГулькаБ.І., Штелик С.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2016 року,
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним вище позовом, посилаючись на те, що 2 жовтня 2007 року між нею та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку по вул. Лиманській, 2-в у м. Миколаєві.
На виконання умов договору нею було сплачено відповідачеві 129 756 грн.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2014 року, з урахуванням змін, внесених рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 3 березня 2015 року, зазначений договір купівлі-продажу за позовом ОСОБА_5 визнано недійсним. Однак суд не застосував реституцію.
Враховуючи викладені обставини, позивачка просила стягнути з відповідача 129 756 грн, отриманих ним за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 2 жовтня 2007 року.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти за договором купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 129 756 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 216, 233 ЦК України, оцінивши докази відповідно до ст. 212 ЦПК України, з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із доведеності факту отримання та неповернення ОСОБА_5 ОСОБА_4 грошових коштів за недійсним договором купівлі-продажу нерухомого майна.
Колегія суддів погоджується із такими висновками.
Колегія відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 спірний договір не підписував, оскільки цей правочин з підстав відсутності його волевиявлення (ст. 203 ЦК України) недійсним не визнавався.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 5 серпня 2013 року, яке набрало чинності, ОСОБА_5 було відмовлено у визнанні правочину недійсним з підстав його фіктивності (ст. 234 ЦК України).
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 3 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 було визнано спірний договір купівлі-продажу недійсним з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України.
Твердження про безгрошовість оспореної угоди були предметом перевірки у цій справі і не знайшли підтвердження. У задоволенні вимог ОСОБА_5 про визнання недійсним п. 5 договору, згідно з яким продаж вчинено за 129 756 грн і розрахунок здійснено повністю, судом також відмовлено.
Отже, з урахуванням ч. 3 ст. 61 ЦПК України та норм ст. 216 ЦК України суд правильно стягнув з ОСОБА_5 кошти, отримані за недійсним правочином.
Що стосується доводів скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо розгляду справи у відсутність відповідача, то колегія їх оцінює критично.
З матеріалів справи вбачається, що по справі призначалося вісім судових засідань, про явку у п'ять із них ОСОБА_5 був повідомлений особисто, а 17 вересня 2015 року справа розглядалася за його участю.
Згідно з ч. 3 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості, порядку збирання та надання суду.
Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий СуддіВ.І. Журавель Б.І. Гулько
С.П.Штелик