Ухвала
іменем україни
13 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
СтупакО.В., Дем'яносова М.В., Маляренка А.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2016 року,
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 282 грн 09 коп. та судові витрати у справі у сумі 282 грн 82 коп. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору від 16 серпня 2006 року № б/н ОСОБА_4 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, до 31 липня 2013 року. Позивач зазначив, що відповідач не виконує належним чином взятих за кредитним договором зобов'язань зі своєчасного погашення кредиту та процентів, а також внесення інших витрат відповідно до умов договору, що призвело до утворення заборгованості.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 січня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2016 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 16 серпня 2006 року № б/н, яка станом на 31 березня 2015 року становить 28 282 грн 09 коп., та судові витрати у розмірі 282 грн 82 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості вказаних позовних вимог.
На підставі наявних у справі доказів суд правильно установив, що відповідач не виконує належним чином взятих за кредитним договором зобов'язань, чим порушує умови договору, що призвело до утворення заборгованості у вищевказаному розмірі, який підтверджується наданим позивачем розрахунком та який не спростовано відповідачем.
При цьому суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про фактичне неотримання нею кредитних коштів, а також викрадення у неї банківської картки, зазначивши, що такі не підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України та спростовуються матеріалами справи.
Із вказаними висновками погодився й апеляційний суд та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що вона зверталася до банку з метою блокування картки, натомість зазначив, що згідно з матеріалами справи відповідач постійно користувалася карткою, про що свідчать відомості про рух за картковим рахунком.
Разом із тим апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що, надавши невідомим особам дані свого карткового рахунку, що призвело до використання грошових коштів із картки, відповідач проявила недбалість і вона несе відповідальність за всі проведені несанкціоновані 30 липня 2012 року операції до моменту блокування вищезазначеної картки.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні за змістом доводам апеляційної скарги, які апеляційний суд обґрунтовано спростував, крім того, вони зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.
Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Ступак
М.В.Дем'яносов
А.В.Маляренко