Ухвала
іменем україни
13 липня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ХоптиС.Ф., Журавель В.І., Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Терещенко Ніна Сергіївна, про встановлення факту непроживання разом зі спадкодавцем, встановлення факту неприйняття спадщини та усунення від права на спадкування за законом; за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Терещенко НінаСергіївна, про визнання права власності в порядку спадкування за законом за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року,
У лютому 2015 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулись до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_10 - батько ОСОБА_9 і ОСОБА_6 та дід ОСОБА_8 Після його смерті відкрилась спадщина на частку будинку по АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_10 позивачі звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини за законом, однак їм було відмовлено.
Зазначали, що ОСОБА_4. зареєстрована та проживає АДРЕСА_1, разом із нею за зазначеною адресою проживав її дід ОСОБА_10, який з 31 жовтня 2006 року отримав першу групу інвалідності та потребував стороннього догляду. Догляд йому забезпечувала його онука - ОСОБА_8, яка проживала однією сім'єю зі своїм дідом ОСОБА_10, піклувалася про нього, оскільки він потребував сторонньої допомоги, та приймала участь у його похованні. Також у ОСОБА_10 є донька ОСОБА_6, яка за життя не проживала разом із ним, не піклувалася про нього та не надавала ніякої матеріальної допомоги.
З урахуванням зазначеного, позивачі просили встановити факт непроживання ОСОБА_6 разом зі спадкоємцем ОСОБА_10, на момент відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 року, встановити факт не прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті батька, усунути ОСОБА_6 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_10 та надати ОСОБА_8 право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_10
У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулась до суду з зустрічним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її батько - ОСОБА_10, після смерті якого відкрилася спадщина. У встановленні законом строки вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак 2 грудня 2014 року їй було відмовлено нотаріусом з підстав відсутності правовстановлюючих документів.
Враховуючи вказане, ОСОБА_6 просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/4 частини будинку по АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року та на 1/4 частини земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено.
Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на 1/4 частини будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування на 1/4 частини земельної ділянки, на якій розташований будинок за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 просять зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, вирішити спір по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), правильно врахував роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до якої правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Суди дійшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не доведеного факт матеріального забезпечення онукою спадкоємця. Також позивачі не доведи, що ОСОБА_10 перебував у безпорадному стані та потребував стороннього догляду.
Встановивши, що ОСОБА_6 вчинила дії на прийняття спадщини, постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд визнав за нею право власності в порядку спадкування за законом.
Доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
В.І.Журавель
С.П.Штелик