Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів за участю прокурора захисника при секретарі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні 14 липня 2016 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого
ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2016 року,
Вироком Вовчанського районного суду Харківської області від
18 листопада 2015 року
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
На підстав ст. 76 КК України протягом іспитового строку на ОСОБА_7 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засудженого за те, що він 21 серпня 2014 року, близько 12.00 години, куруючи автомобілем «MITSUBISH LANCER» та рухаючись автодорогою «Харків-Вовчанськ КІШ Чугунівка» в напрямку м. Харків на 57 км + 120 м в с. Революційне Вовчанського району, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України допустив зіткнення з квадроциклом під керуванням ОСОБА_8 . У результаті дорожньої транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_9 - тяжкі тілесні ушкодження.
За апеляціями прокурора та представника потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_10 вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано Апеляційним судом Харківської області та постановлено свій вирок від 18 лютого 2016 року. За цим вироком ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У решті вирок щодо засудженого залишено без зміни.
У касаційній скарзі та в доповнені засуджений ОСОБА_7 вважає, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про скасування вироку місцевого суду щодо нього в частині призначеного покарання та при призначенні йому покарання належним чином не врахував дані про його особу й пом'якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, що обтяжують його покарання. У зв'язку з цим порушує питання про зміну вироку апеляційного суду щодо нього та просить із застосуванням ст. 75 КК України призначити йому покарання, визначене судом першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання поданої скарги засудженого, думку прокурора, який просив змінити судове рішення щодо ОСОБА_7 та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, перевіривши кримінальне провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій, в касаційній скарзі засудженого не оскаржується.
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то вони заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Разом із тим, апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення засудженого ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, на думку колегії судді, не навів переконливих мотивів на підтвердження свого висновку про те, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді реального позбавлення волі буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нового злочину.
Зокрема, апеляційним судом не в повній мірі було враховано, що засуджений учинив злочин з необережності та вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання й роботи, є особою молодого віку, щиро розкаявся та визнав вину, відсутність у справі обставин, які обтяжують покарання.
Окрім того, до суду касаційної інстанції надійшли клопотання від потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які зазначали про відшкодування їм ОСОБА_7 шкоди в повному обсязі та просили звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Зазначені обставини та дані про особу ОСОБА_7 колегія суддів вважає такими, що дають підстави дійти висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства й ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_7 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробовуванням.
У зв'язку з цим вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 підлягає зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України суд,
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Харківської області від 18 лютого 2016 року щодо ОСОБА_7 змінити.
На підставі ст. 75 КК України за ч. 2 ст. 286 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації.
У решті вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3